Рекорд «червоного»

...Тримаю в руках довідник «Атлас автомобільних шляхів України», в якому є карти всіх великих міст, а також алфавітний список населених пунктів держави.

Коли в сільській місцевості ще збереглися автентичні українські назви, то в назвах шахт, заводів, кінотеатрів, вулиць і площ — суцільна русифікація та совєтизація в усіх можливих граматичних варіантах.

Для прикладу, Леніно, Ульянівка, Іллічівськ — 113 назв; Жовтневе, Октябрськ — 75; Первомайськ, Перше травня — 82; Радянське, Советськ — 15; Кіров, Кіровоград, Кіровськ — 37; Куйбишево — 8; Свердловськ — 9; Чапаєв, Чапаєвськ — 24; Комінтерн, Комсомольськ — 46, є по кілька Енгельсів, Карлів Марксів, Потьомкіних.

Але рекорд побив улюбляний колір фашистів і комуністів — червоний.

Червоноармійськів, Червоних шахтарів, чабанів, орачів, «красних пахарєй» і агрономів — аж 429!

Тож багато сотень вживаних російських і совкових слоганів множу на 32 букви алфавіту й одержую тисячі й тисячі чужинецьких назв, що мов та короста вкрили «нашу», але, як бачиться, «не свою землю».

Минулого літа я гостював у своїх сватів у славному Запоріжжі. Від залізничного палацу, аж до Дніпра-Славутича, довжелезний проспект ім. Леніна, в кінці проспекту ім. Леніна — площа ім. Леніна — пам’ятник Леніну, за пам’ятником Леніну — Дніпрогес ім. Леніна. Вивчаю карту-схему Запоріжжя. Є Ленінський район, є вулиця Ілліча, Куйбишева, Чапаєва, Димитрова, Московська, Кремлівська, Бородінська, Лізи Чайкіної, Іванова, Скворцова, Істоміна, газети «Правда». Хто ж цей Істомін? Входжу в Інтернет.

«Істомін Володимир Іванович, контр-адмірал російської армії. З 1827 по 1832 роки завойовував Кавказ, з 1845-го по 1850 рік завойовував протоки Босфор і Дарданелли, щоб дати можливість російській імперії вийти в Середземне море, з метою опанування Балканами. У 1854-му Істомін загинув під Севастополем у кримській війні, яку Росія програла».

А де в Запоріжжі вулиця імені засновника Січі — Байди Вишневецького, де вулиця славного гетьмана Конашевича-Сагайдачного, де вулиця звитяжного козака-характерника Івана Сірка чи останнього кошового Січі — Петра Калнишевського? Де вулиця українського художника Іллі Рєпіна, який своєю картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану» прославив наше козацтво на увесь світ?

То чи може на такому колоніальному затхлому грунті прорости духовна Україна?