Географія та політика
Напередодні президентських виборів телебачення показало культовий фільм Леоніда Бикова «У бій ідуть тільки старики». В обстановці неформального розбору польотів головний герой (у виконанні Л. Бикова) поставив своїм підлеглим запитання: що головне ви побачили під час сьогоднішнього бою? Всі здивовано знизували плечима. «Як же ви не помітили: ми сьогодні билися над моєю Україною!»
Чому ж експертне співтовариство (політологи, соціологи, політики) не помічає: споконвічна «рана» України — Дніпро — починає затягуватися. Вперше за сторіччя давнього минулого і за десятиріччя минулого недавнього вибори, які відбулися, своїми результатами об’єднали Правий і Лівий берег (Сумщина, Полтавщина, Чернігівщина). Останні дві — не просто області Лівобережної України. Це історико-культурне осереддя України.
У той же час ряд політологів продовжують твердити, що Україна знову виявилася розколотою за політико-географічною ознакою. У них, очевидно, погано з географією. Бо, якщо хоч трохи розумітися на геополітиці, — є така наука, — то геополітично Україна характеризується відсутністю захисних гір (що було помічене ще Гоголем) та Дніпром. І після 31 жовтня Дніпро широкий не розколює, а об’єднує Україну.
Що ж до Східної України… Менталітет моєї рідної Слобожанщини найбільше постраждав від засилля московських воєвод, російських губернаторів і комуністичних секретарів. Почитайте Багалія: козаки Харківського полку повинні були давати письмовий звіт бєлгородскому воєводі про кожен піщальний постріл, зроблений по татарину. Комуністичний тоталітаризм також залишив свій слід. Але я згадую про те, що українське Відродження ХIХ сторіччя почалося в Харкові, в Харківському університеті й вірю у своїх земляків.
