То чи бути демічурінізації в Україні та Києві?

Наприкінці квітня «День» інформував про те, що авторитетні науковці та громадські діячі-симиренкознавці скерували голові Верховної Ради України Русланові Стефанчуку та київському міському голові Віталію Кличку відкриті листи із закликом до очищення України від кремлівсько-мічурінської топоніміки.

Голова Кримської філії НТШ, академік УЕАН, дійсний член НТШ, лауреат премії ім. Л. П. Симиренка НААН України Петро ВОЛЬВАЧ та активні жителі Городища заслужений працівник культури України Микола КОВАЛЬЧУК і громадський активіст Олександр ЩЕПАК закликали «Верховну Раду та уряд України «унеможливити ім’я Івана Мічуріна в назвах топонімічних об’єктів України, усунути допущені раніше історичну помилку i несправедливість, загладити нашу спільну провину перед пам’яттю видатного вченого i великого патріота України професора Володимира Симиренка».

Днями автори листа отримали різного рівня чіткості відповіді на свої заклики. Копії документів симиренкознавці надіслали в редакцію «Дня».

«ЗАКОНОПРОЄКТ ОЧІКУЄ РОЗГЛЯДУ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ»

У розлогій відповіді за підписом голови Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Андрія КЛОЧКА, якщо коротко, ідеться про те, що нардепи мають створити правові підстави для відповідних перейменувань чи демонтажу.

А якщо детальніше, то спочатку А. Клочко звертає увагу, що відповідно до вимог ухваленого у квітні 2015 року Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» «строки для прийняття рішень про перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об'єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, спливли, а процес «декомунізації» в частині приведення назв топоніміки населених пунктів у відповідність до вимог Закону завершено.

Надалі при ініціюванні та розгляді питань перейменування назв топоніміки населених пунктів слід керуватися загальним порядком, врегульованим Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій».

Далі голова Комітету інформує про ситуацію із проєктом Закону України про внесення змін до Закону України «Про географічні назви» щодо деколонізації топонімії та впорядкування використання географічних назв у населених пунктах України (реєстр. №7253). Цей законопроєкт якраз «спрямований на деколонізацію топомініки та впорядкування використання у населених пунктах України географічних назв та символіки держави, яка вчинила збройну агресію проти України, з метою недопущення повторення таких злочинів у майбутньому, усунення загрози суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці України, а також очищення та оздоровлення вітчизняного суспільного простору від нав’язаних комуно-чужинських ідеологем, убезпечення впливу радянсько-російських наративів на світогляд українців, встановлення історичної справедливості та повного відновлення української історично-національної топоніміки».

Комітет рекомендував парламенту за наслідками розгляду в першому читанні прийняти його за основу, водночас при підготовці до другого читання Комітет ухвалив врахувати «відповідно до частини першої статті 116 Регламенту Верховної Ради України пропозиції, поправки щодо виправлень, уточнень і усунення помилок та/або суперечностей в тексті законопроєкту, інших структурних частин законопроєкту та\або інших законодавчих актів, що не були предметом розгляду в першому читанні та відповідатимуть предмету правового регулювання законопроєкту». Серед іншого у другому читанні будуть визначені підстави перейменування географічних назв, об’єктів топоніміки населених пунктів, які містять назви, «що звеличують, увіковічують, символізують державу-терориста (державу-агресора) або її визначні, пам’ятні, історичні та культурні місця, міста, дати, події, її діячів, які здійснювали збройну агресію проти України чи інших суверенних держав, пропагують державну тоталітарну політику та практику, пов’язану з переслідуванням опозиції (опозиційних діячів), дисидентів та інших осіб за критику комуністичного та російського нацистського тоталітарних режимів», визначено порядок демонтажу таких об’єктів та встановлено повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування під час такого перейменування. Наразі зазначений законопроєкт очікує розгляду Верховною Радою України

«Також інформуємо, що народних депутатів України, членів підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування ознайомлено із запропонованою у Вашому зверненні пропозицією щодо унеможливлення застосування ім’я Івана Мічуріна в назвах топонімічних об’єктів України», - завершив свою відповідь Андрій Клочко.

«КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН»: ДЕРУСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ НЕ МАЄ ПОРУШУВАТИ ПАМ’ЯТКООХОРОННЕ ЗАКОНОДАВСТВО

У Департаменті суспільних комунікацій виконавчого органу Київської мicької ради (КМДА) на докір авторів звернення, що «в самій українській столиці Києві після декомунізації збереглися дві вулиці і один провулок Івана Мічуріна» просто повідомили, що «у місті Києві вже є вулиця Симиренка у Святошинському районі». А от чи буде і що з назвами на честь Мічуріна, «псевдонауковця, апологета радянсько-російського великодержавного шовінізму, який доклав своїх нечесних зусиль до знищення української садівничої науки, очолюваної професором Володимиром Симиренком і фізичного знищення самого Володимира Симиренка», Дмитро РУБАН, перший заступник директора  згаданого департаменту, не відповів.

У листі до київського міського голови симиренкознавці також звертали увагу, що на станції київського метро «Університет» в центральному залі вшановано низку українських і російських діячів науки і літератури – під опорними пілонами їм встановлено вісім бюстів. Автори звернення запропонували «прибрати з цього пантеону бюст російського письменника Максима Горького, який не має жодного стосунку ні до Києва, ні до української літератури, науки, історії чи культури, і на цьому місці встановити бюст Левка Симиренка, видатного українського вченого-садівника, помолога і плодовода, який створив у Млієві маточний колекційний сад і помологічний розсадник, що став найкращим у тогочасній Російській імперії й однією з найбагатших в Європі помологічних колекцій».

Заступник директора Департаменту транспортної iнфраструктури виконавчого органу Київської мicької ради (КМДА) Віталій ОСЬМАК у своїй відповіді нагадує: «Станцiя «Університет» (1960 р.) є нерухомим об'єктом культурної спадщини - пам'яткою мiстобудування та архiтектури мiсцевого значення i має охоронний номер 171… Правовий статус пам'ятки культурної спадщини згiдно зi статтею 13 Закону України вiд 8 червня 2000 року N9 1805-III «Про охорону культурної спадщини» поширюється на вci її складовi елементи, що становлять предмет охорони. Kpiм того, вiдповiдно до cтатті 22 роздiлу V вищезазначеного Закону, пам’ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змiнювати, замiнювати, перемiщувати (переносити) на iншi мiсця. Вiдповiдно до cтатті 26 Роздiлу V Закону реставрацiя та ремонт пам'яток мiсцевого значення здiйснюються за наявностi письмового дозволу органу виконавчої влади – Київської міської державної адмiнiстрації на пiдставi погодженої науково-проєктної документацiї. Таким чином, проведення робiт з демонтажу бюстiв на об'єктi КП «Київський метрополітен», без наявності відповідних дозвільних документів, призведе до порушення вимог Закону «Про охорону культурної спадщини» та інших чинних нормативно-правових актів.

Kpiм того, створена розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) вiд 28.07.20l5 № 745 Експертна рада для визначення художньої цiнностi об'єктiв за результатами своєї роботи, у додатку до анотованого звiту у роздiлi IV «Об’єкти метрополітену» залишила без змiн станцiйнi комплекси Київського метрополiтену, що є об'єктами культурної спадщини».

Водночас у відповіді ідеться, що КП «Київський метрополітен» з розумінням ставиться до питання, проте, як балансоутримувач станції-пам’ятки, має виконувати вимоги Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», а також вносити iншi змiни стосовно дерусифікації об’єктів, що їх диктує наразi час у зв'язку iз агресiєю сусiдньої країни, з суворим дотримання умов пам’яткоохоронного законодавства та пiсля отримання вiдповiдних розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), оскiльки набуття суб'єктом господарювання права на провадження будь-яких дiй щодо здiйснення господарської дiяльностi на об'єкті культурної спадщини за декларативним принципом забороняється».

Тож у владних кабінетах запит на зміни відчувають. Тепер чекаємо на грамотне відображення його у законодавчих актах та відповідних розпорядженнях відповідальних органів.