ЗАПИТАННЯ «Дня»

Віталій ПАЛАМАРЧУК, завідувач відділу політичних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень:

— Четверта сесія стала певним кроком у історії українського парламентаризму. Було прийнято низку досить важливих рішень. Щодо цього можна згадати рішення про відправлення українського миротворчого контингенту в Ліберію, своєчасне ухвалення бюджету, просування на тернистому шляху конституційної реформи. За всіх суперечливих оцінок і конфліктної обстановки, що склалася навколо політреформи, все одно цей, нарешті конкретний, крок, зроблений на рівні парламенту, можна вважати найголовнішою подією четвертої сесії. Нині, з одного боку, виявляються певні напрямки компромісу із цього питання. До першого рішення щодо політреформи опозиційні сили (зокрема «Наша Україна», БЮТ) були налаштовані суто обструкційно — навіть не негативно. А тепер з’явилося якесь підгрунтя для діалогу. Хоча, з iншого боку, появи якихось опорних моментів можливого компромісу поки не спостерігається. Переважають швидкі й негативні реакції. Це головна небезпека, з якою парламент вступить у нову сесію.

Якщо у грудні 2002 року — напередодні парламентських виборів — Верховна Рада змогла зосередити весь свій продуктивний потенціал і за короткий час ухвалити й бюджет, i програму уряду, то зараз ситуація в чомусь протилежна. Хочеться сподіватися, що, незважаючи на зростаючий вплив на процеси майбутньої президентської кампанії, все-таки в січні головні політичні актори — ініціатори реформи та протилежна сторона — досягнуть якогось компромісу. Оскільки паралізувати роботу парламенту напередодні офіційного початку виборчого процесу вкрай небезпечно. І без того будь-яка виборча кампанія в нашій країні не найкращим чином впливає на роботу парламенту.

Мене дуже непокоїть, що останні події в парламенті окремі політичні сили використовують як привід прилучити до цього конфлікту міжнародні організації. Насамперед Парламентську Асамблею Ради Європи. Кадри з ялинками та дудками в українському парламенті, що гуляють по телеканалах світу, стимулювали включення до порядку денного ПАРЄ цього питання. Хоча мені здається, що це вельми негативна практика — залучати зовнішні структури до вирішення суто внутрішніх питань, яким є й зміна Конституції України.

Вікторія ПОДГОРНА, директор Центру соціально-політичного програмування:

— Минула сесія стала дуже важливою для розвитку нової політичної ситуації, яка й зумовить весь 2004 рік. Чинник політичної реформи на порядку денному був, безперечно, ключовим. Власне, він зіграв як позитивну, так і негативну роль.

Якщо говорити про позитиви, то саме політична реформа чітко показала абсолютно нову конфігурацію всередині парламенту. Стало цілком зрозуміло, що існує реальна більшість, — незважаючи на способи, в які вона була створена, — яка за відсутності єдиної стратегії все ж таки абсолютно чітко формулює свої інтереси не тільки в економічній площині (як це було всі попередні роки), а вже й у суто політичній. Саме чинник політичної реформи дозволив йому усвідомити необхідність нових правил гри. З iншого боку, ми побачили, що існує досить жорстка опозиція.

Роль Верховної Ради четвертого скликання в політичному процесі вельми значна. Саме від позиції більшості, від її налаштування провести політичну реформу, а також від позиції низки опозиційних сил, передусім комуністів, залежить доля політреформи. Це, безумовно, підвищило роль парламенту відносно, зокрема, того ж президентського центру, який багато років поспіль грав провідну роль.

Якщо говорити про головні провали цієї сесії, то останні конфлікти свідчать, що ні більшість, ні опозиція не мають, на жаль, єдиного уявлення про те, що таке політична реформа на стадії її реалізації. Водночас ще залишається простір для того, щоб виробити більш-менш компромісний варіант, який дозволить політичній реформі перейти в реальну площину.

З мого погляду, саме останні, досить важкі, акорди минулої сесії показали, що майбутня робота парламенту полягає в тому, щоб шукати такого компромісу, який би дозволив модернізувати політичну систему. Якщо ж не розв’язувати найнагальніші проблеми реформи — ефективність, легітимність і стабільність системи — все закінчиться наступною політичною кризою. Мало того, ми будемо спостерігати перманентні внутрiпарламентські конфлікти, й це не піде на користь нікому. А тут уже треба піти назустріч один одному. Гадаю, канікули могли б піти парламентаріям на користь щодо цього.

Сергій МАТВЄЄВ, Асоціація політичних консультантів України:

— Одним із основних здобутків минулої сесії можна вважати те, що керівники фракцій сіли за стіл переговорів і від мегафонних криків та звинувачень через пресу перейшли до очних переговорів. Це вселяє надію на цивілізоване розв’язання конституційного конфлікту. В цьому сенсі непогано, що прозвучала ідея виходу з кризи через всенародний референдум. Це у будь-якому разі краще, ніж «грузинський» варіант.

Провали цієї сесії такі. Погано те, що сесія після Нового року так і не розпочала свою роботу. У суспільстві зберігається стан невизначеності. Це негативно впливає на всі суспільні процеси, в тому числі на економіку країни. Не розглянуто важливі законопроекти, не затверджено новий склад Центральної виборчої комісії. Крім того, постраждав імідж України в західних країнах, про що свідчить реакція європейського співтовариства на парламентську кризу. У результаті можуть призупинитися євроінтеграційні процеси, не кажучи вже про негативний вплив подій у Верховній Раді на іноземних інвесторів.