Євген МАРЧУК: радощів для нового президента буде мало...
Під час останнього приїзду до Запорізької області Євгена Марчука, наприклад, виборці розказали йому про деякі факти агітації за Леоніда Кучму. На зборах студентів Таврійської сільгоспакадемії (м. Мелітополь) по висуненню кандидатом у президенти за Кучму підняли руку не більше 30 чоловік. Серед інших не було ані «проти», ані «утрималися». Але це не збентежило головуючого, і він вимовив традиційне «одностайно», що викликало вибух сміху в залі. Примушували поставити свої підписи за Кучму медпрацівників і пенсіонерів у селі Орлянка, про що розповіла Євгену Марчуку пенсіонерка Олександра Василівна Шевченко: «Але я не підписалася». Своє ставлення до Леоніда Даниловича продемонстрували 15 політичних партій (із 36 у Запоріжжі), які вийшли зі складу координаційної ради при облдержадміністрації. І це тільки мала частина не спеціально зібраних окремих фактів, обнародуваних на зустрічах Євгена Марчука з виборцями у Запорізькій області 26 і 27 серпня.
Попри те, що у досить щільному графіку зустрічей не планувалася прес-конференція, інтерес журналістів до візиту Євгена Кириловича був досить великий, і вони атакували кандидата у президенти перед входом до міського ПК імені Шевченка в Мелітополі із запитаннями, передусім про те, як він оцінює свої шанси. «Якби я їх оцінював якось сумнівно, я ніколи не втягся б у президентську кампанію, — сказав Євген Марчук. — Я звик усе прораховувати на багато кроків уперед». Одним із таких кроків він назвав укладення Канівської угоди чотирьох про спільні дії і про єдиного кандидата, що дає реальну можливість завершити вибори президента вже в першому турі. Без Леоніда Кучми. «Задля цього ми і об'єдналися».
На зустрічах у Мелітополі і Токмаку, Енергодарі та Бердянську зали на 800 і 900 чоловік були переповнені. У своїх виступах Євген Марчук не агітував за себе виборців, не доповнював смаженими фактами картину нинішньої безрадісної дійсності, а концентрував увагу на шляхах виходу з кризи, питаннях діяльності органів місцевого самоврядування, підході до формування бюджетів від місцевого до державного та джерелах їхнього наповнення. Відповідаючи на запитання, які у своїй більшості зводилися до грошових: повернення заощаджень, виплати пенсій і зарплат, називав реальні (і за термінами) шляхи подолання ситуації, серед яких — відродження вітчизняної економіки, повернення украденого, котре ще знаходиться в Україні, а також украденого і вивезеного за кордон. Але не фіскальними, а суто економічними методами. Марчук не заперечував, що у своїх діях держава дійшла крайньої точки цинізму щодо народу, не запобігши ні серпневому падінню гривні, ні бензиновій кризі. А також, що ці обвали, хоч як би не здавалося це дивним і цинічним, дуже вигідні державі, особливо при розрахунку з народом по боргах iз зарплат та пенсій, оскільки цифри хоч і залишаються однаковими, але купівельна спроможність грошей у вересні більш аніж удвічі менша, ніж була в березні. Ті, хто приходив на зустріч, констатували повний занепад у сфері медичних закладів, наслідком чого стало «відродження і процвітання» туберкульозу, гепатиту, дифтерії. А це вже не хвороби людей, а хвороби держави. «Євгене Кириловичу, а чому так радів Президент, приймаючи парад до Дня незалежності України, і перед ким він демонстрував військову міць — перед голодним народом?» — ставили запитання жителі Енергодара. Марчук повністю розділив позицію виборців, згадавши про офіцерів та відставникiв, які місяцями не одержують зарплати і пенсії, сказавши, що він не брав участі в цьому параді.
На зустрічі в Бердянську багато хто обурювався телеканалом УТ-1, котрий вже двічі облив брудом мера міста Валерія Баранова в передачі «Досьє», «Компромат». Євген Марчук відповів, що з повагою ставиться до мера Запорiжжя, хоча особисто з ним не знайомий. Київ дуже незадоволений позицією мера, його самостійністю. І що такого «Досьє» буде ще дуже багато, особливо на кандидатів у президенти і особливо на тих, хто об'єднався. Навів приклади протиправних дій держапарату в окремих областях України, які включилися у виборчу кампанію, не нехтуючи ніякими засобами замість того, щоб зайнятися проблемами економіки. І додав, що він не любить судитися з журналістами, але був змушений подати до суду на газету «Сегодня» та «Україна молода» за його дискредитацію. І якщо з цими двома газетами він пішов на мирову, то на газету «Факты» він, також за дискредитацію, має намір подати до суду i впевнений, що його виграє.
Окрім того, під час візиту до Запорізької області Євген Марчук провів зустріч із мерами малих міст у м. Токмак і зустріч iз господарським активом міста Енергодара, де обговорювалися питання буття в більш практичній площині. Усіх тих, хто зібрався, насамперед цікавили проблеми, пов'язані з відносинами влади з органами місцевого самоврядування, перегляд і переформування бюджетів знизу вгору, проблеми приватизації землі та підприємств. Мери міст також нагадали кандидату в президенти, що «дешева влада (оклад мера — 100 гривень) — погана влада». Йшла серйозна розмова про майбутню перспективу. «За півроку необхiдно зламати ситуацію, передусім в економічній сфері. Рішення буде дуже тяжким», — підкреслив Євген Марчук. Зараз в економіці грошей менше, аніж треба для нормальної її роботи. На початку жовтня треба почати формування уряду (і на обласному рівні також), щоб до 1 листопада прийти до повної структури. Багатьом доведеться піти, а багатьом і серйозно відповісти, згідно із законом, за результати своєї діяльності. Можливо, доведеться серйозно полаятися і з МВФ, і з Росією і треба буде вистроїти з Росією нормальні відносини, довести до логічного кінця створення енергоринку. Вирішити чимало питань в АПК, покласти край диспаритету цін, для чого, можливо, доведеться ввести подекуди нормативи.
Мери міст зауважили, що, на жаль, кандидата в президенти Марчука, як і раніше, ще мало знає сільський житель, і цей недолік треба виправити при черговому візиті. А також висловилися, що вони також дуже зацікавленi у закінченнi виборів у першому турі.
На зустрічі з госпактивом в Енергодарі Євгену Кириловичу поставили запитання, чи не обдурить він ту частину народу, яка вирішила голосувати за нього, якщо йому доведеться зняти свою кандидатуру. На що Марчук відповів: «Компроміс у політиці — річ нормальна. По розподілу ролей відпрацьовуються три сценарії. Це серйозна чоловіча справа. Десь комусь доведеться переступити через амбіції, можливо, не всі виборці послухають своїх кандидатів і підтримають одного, але іншого шляху немає». А також зазначив, що радощів для нового президента буде мало: розвалена економіка, найнижчий за всі повоєнні роки урожай, найнижча якість життя, на початок сівби не зорано 7 млн. гектарів землі, незабезпеченість паливом до зими.
На короткій зустрічі в селі Орлянка по дорозі до Енергодара, Євгену Марчуку прийшов подякувати за надану допомогу відставний офіцер міліції Анатолій Шевченко, який 15 років тому розкрив ряд злочинів і зловживань свого начальника, за що на нього було зведено наклеп, звільнено з міліції, і відтоді вiн виправдовувався і шукав справедливості. Після звернення до Марчука та його листа на ім'я міністра МВС України Кравченка «справа» Анатолія Шевченка підходить до закономірної розв'язки, і вже переоформлено його документи.
Пенсіонерка цього ж села Олександра Василівна Шевченко сказала, що буде підтримувати Євгена Марчука і голосувати за нього: «Тільки ви ж відразу про нас забудете, що обіцяли, як і Кучма». Євген Кирилович розсміявся, сказав, що не забуде і всі в цьому скоро пересвідчаться, і запросив Олександру Василівну як представницю від жителів села Орлянка на інавгурацію.
