«Якщо не починати з себе, то розчарування будуть завжди»

Українська акторка Ірма Вітковська на днях оприлюднила пост, в якому підняла питання, що торкається якості передвиборчих дискусій. Чи дійсно українське суспільство дозріло до здорових та змістовних діалогів попри полярність думок?

«Твоя сторінка до і після підтримки кандидата в президенти...,— пише Вітовська, — Прошу врахувати, що жодного образливого, а тим більше принизливого слова від мене до підтримуючих інших, ніхто не отримав... і не отримає...

Знайомтесь.. Сука, зрадниця, агентка, брехлива, соска, дура, продалась загроші канфєти званіє крісло міністра, бл..дь... і ще багато «приємних» слів. Офігґенне у нас суспільство...Тобто — «треба тихо сидіть і нікому на очі не лізть...»

Але вибачте... «Бездіяльність — найстрашніший гріх!!!» Майже всі мої, майже! знайомі будуть робити вибір той самий, але чи то в цілях безпеки сцять, або в разі чого (що ще неприємніше) сидять, щоб пересісти швиденько на іншу «маршрутку»  Ой, я не знав-знала, ой я не бачив-бачила.. ой, я проспалапросралапроспавпросрав...

Офігеть. Ок. Це приватна справа. Але, панове, Ви б хоча б скромніше тішились, коли на мене гівно ллється. Дякую Вам. Фотка гарна.. спеціально запостила..посміхніться ще».

В коментарі «Дню» Ірма Вітовська окремо поділилась думками щодо своєї рефлексії.

Iрма ВIТОВСЬКА:

— Нашому суспільству не вистачає політичної культури не зважаючи на власні вподобання та усвідомлений вибір. Українці мають орієнтуватись на конкретні факти, причинно-наслідкові зв’язки, а не на аргумент «баба сказала». В діалогах, дискусіях не мають превалювати особистісні речі. Окрім того, суспільство досить дезорієнтоване. Воно дезорієнтоване навіть в усвідомленні того хто і які повноваження має серед керманичів. Коли ми говоримо про вибори президента, то повинні виходити з конкретних повноважень, які має людина на цій посаді. Відповідно і вимоги треба виставляти до неї згідно з цими повноваженнями та обов’язками. Звідси кандидати на ті чи інші посади обіцяти можуть що завгодно. Але для конкретного аналізу діяльності посадовців та відповідності їх обіцянок з результатами треба знати їхні повноваження. Звідси вибудовується розуміння відмінності популізму від реалістичних запевнень. Для цього необхідно знати Конституцію, де всі ці критерії прописані. Нам всім необхідно пройти цей шлях для формування культури виборів. Інакше ми будемо розчаровуватись завжди. Суспільство зрештою має навчитись контролювати свою владу. Зрештою корупція полягає не в коштах, а в свідомості. Таким чином корупція походить не з гори, а з низу, з нашого мислення і нашої відповідальності. Тому, якщо не починати з себе, то розчарування будуть завжди.