Віктор Пинзеник: "Нам тепер потрібні не концепції, а рішення"

Хід податкової реформи в Україні від самого початку викликав бурхливу дискусію. І, як не раз бувало, концептуальні зіткнення місцями перетворюються на особистісну інтригу. Саме в цьому контексті недавно пролунало звинувачення стосовно того, що кредити Міжнародного валютного фонду - такі потрібні зараз державі - не були одержані саме тому, що було "спровоковано" податкову реформу, яка зірвала прийняття бюджету.

На запитання "Дня" відповідає один із розробників "податкового пакета" (і водночас представник України в переговорах із МВФ) народний депутат Віктор Пинзеник.

- Ситуація з податковою реформою справді була спровокована, але спровокована потребами української економіки. Протягом останніх двох років про необхідність податкової реформи кричали в усіх залах, в уряді, в середовищі підприємців - скрізь. Так що МВФ у цій ситуації, вважаю, взагалі притягнутий "за носа". Хоча, якщо треба послатися "на авторитети", то днями було опубліковано виступ представника МВФ на конференції, присвяченій реформуванню української економіки. І він прямо сказав: прийняття бюджету є недостатньою умовою для одержання Україною кредитів.

Проте, справді, у нас із ними була непроста розмова. Мені й раніше доводилося критикувати МВФ за те, що він приділяє недостатньо уваги структурним реформам. Податкова реформа - один з елементів структурної перебудови. І в результаті наших дискусій МВФ уперше зламав свої принципи. Він пішов на компроміс, на який, загалом, ніколи не йде: погодився "під податкову реформу" на збільшення дефіциту бюджету, котрий профінансується із зовнішніх джерел. Під це було вперше отримано зобов'язання стосовно значно більших обсягів зовнішнього фінансування, ніж наші зовнішні платежі. І це при тому, що МВФ завжди найбільш хвилювала проблема збалансування дефіциту бюджету.

- Потреба проведення податкової реформи і приблизно саме в тих напрямках, які Вами було визначено, власне, ні в кого і не викликала сумніву. Критика стосувалася в основному "технології" її здійснення. Чому, наприклад, не взялися спочатку за Податковий кодекс, тобто, за загальну "податкову концепції", після чого можна було б перейти до окремих законів, котрі її конкретизували б?

- Нам тепер потрібні не концепції, а рішення. Податковий кодекс це і є звіт податкових законів. Тому краще було спочатку прийняти закони. Сама ідеологія податкової системи в нас ставала новою, і розроблені норми, безумовно, потребуватимуть корекції. А корегувати доцільніше все ж окремі закони, а не кодекс у цілому.

- Проте, який, справді, був сенс у тому, що після подання бюджету на затвердження парламенту раптом виникає "податковий пакет", котрий повністю руйнує цей бюджет? Причому, зазначалося, пакет "сирий", погано скоординований, підготовлений поспіхом, завдяки "героїчним" зусиллям групи осіб, що попрацювали кілька ночей?

- Це все балачки. І ведуть їх люди, що весь цей час з усіх сил валили пакет. Закони - це документи по 200 сторінок тексту, з дуже складною системою посилань на норми інших актів. За ніч таке не пишеться. Інший приклад "критики" - мовляв, закони "сирі". Порівняйте те, що було прийнято (закони про ПДВ та про податок на прибуток), із тим, що подавалося на затвердження. Концептуальну, ідеологічно практично нічого не змінилося. Внесено правки переважно технічного, уточнюючого характеру. Але ж це неминуче при розгляді будь-якого закону. Навіть розробники в ході обговорення бачили певні неузгодженості, які треба було усувати. Це - нормальна практика.

Проте повернемося до питання про "технологію" прийняття пакету. Якщо йти тим шляхом, якого від нас вимагали, - попередньо готувати, заздалегідь подавати - то ми ніколи не проведемо податкову реформу. Класичний приклад - розгляд бюджетної резолюції на 1998 рік. Знову ставиться хрест на податковій реформі! Чому? Бо там є цікавий запис: бюджет 1998 р. повинен базуватись на законах, прийнятих станом на 01.08.1998 р. і виникає запитання: коли ж тоді Україна прийме нові податкові закони? Та ніколи!

Є, зрештою, здоровий глузд, є чужий досвід: податкова реформа найкраще проводиться разом із бюджетом. Бо податкова реформа формує його доходну частину. Хоча деякі комітети ВР, та й парламент у цілому, іноді спрацьовують якраз навпаки: спочатку ухвалюють рішення про податки, а тоді не знають, що робити з бюджетом. Приклад - днями знову відбулося обговорення про відрахування у фонд зайнятості та на утримання шляхів. Їх було скасували. Проте чому зараз повернулися до цих питань? Бо ці рішення не були "ув'язані" з бюджетом. Це - свідчення абсолютно непрофесійної роботи. У багатьох країнах світу податки уточнюються тільки разом із розглядом бюджету.

- У ВР багато висококваліфікованих економістів. Вони - Ваші однодумці?

- З фахівцями не було особливих проблем. Проте є рівень, на якому я ніколи не буду сперечатися. Коли людина не розуміє суті ПДВ, то дискутувати з нею смішно.

До певної міри помилкою стало те, що пакет був поданий трохи передчасно. Слід було затратити днів десять на роботу з комісіями ВР, пропагандистську кампанію, "розкручування" ідеї. Бо згодом почалося ось що: поданий пакет, мовляв, "особисто Пинзеника". І справді, хто весь цей час від уряду сидів у залі? Вирішуються питання, ключові для долі економіки, виходу з кризи. А в ложі уряду - один Пинзеник. Я навіть не раз демонстративно повертався в бік порожніх крісел... Чи міг бути прийнятий цей пакет, коли на обговоренні не присутній уряд?

Тому я ставлю запитання: чи потрібне було його прийняття урядові? Ні, він цього пакета не хотів. Є ж багато прикладів, коли уряд показав: він уміє і може провести потрібне йому рішення. А для парламенту ж досить, коли не видно того, кому це рішення потрібне - і воно не буде проголосоване.

Я от слухаю, які закони зараз приймає російська Дума і міркую: чи не краще було віддати цей пакет Росії, а тоді вже запроваджувати в нас? Адже в Росії зараз успішно вводиться в дію аналогічний пакет - який був запропонований майже рік тому в Україні. Деякі закони слово в слово повторюються! А через деякий час ми знову почнемо говорити про відставання в галузі реформ...

- У чому Ви особисто вбачаєте причини того опору, з яким зустріли "податкову революцію"?

- Причин кілька. По-перше, занадто рано почалася передвиборна кампанія. А політика ніколи не сприяє виваженому підходові до економіки. По-друге, могли істотно постраждати економічні інтереси конкретних осіб і груп. По-третє, пакет обов'язково через 8-9 місяців почав би давати результати, відбулися б зміни на краще. А деяким політичним силам це не вигідно, їм краще тоді, коли всім гірше.

Розмову вела Лариса ТРИЛЕНКО, "День"