Вiдчуйте рiзницю!

Початок на 1-й стор.

Але, очевидно, й цього виявилося замало. Тому перед другою передвиборною ніччю канал дуже обережно (за кулуарною, але абсолютно достовірною інформацією) відбирав учасників ефіру, виходячи виключно з принципу «подобається NN або не подобається NN Банковій». Тому канал пішов на «втрату» за день і в день ефіру відразу трьох заявлених ведучих теленочі — В. Портникова, Н. Княжицького й М. Вересня, які виразно не коментують цей факт, але й не пояснюють його своїм суто особистим бажанням. «Ідіотами» за цієї ситуації передбачалось виставити комуністів, але... Вони дружно не прийшли в ефір. До речі, не прийшли на «1+1» і вiдомi журналісти, котрі оцінили ще по першій післявиборній ночі можливість, що надавали саме репортери «Інтера», висловити свій погляд без пересмикувань і коментарів «оракулів» з мікрофонами. Так що попри всі намагання В'ячеслава Піховшека, через майже відсутність у студії «1+1» людей з діаметрально протилежними поглядами обговорення, загалом, досить правомочної й доречної проблематики: що далі, після виборів, чекає країну в економіці, політиці, культурі, військовій, міжнародній доктрині тощо — перетворилося на прісненьку прекраснодушну політінформацію. Найпікантнішими моментами під час цієї так званої дискусії були суперечки на кшталт того, з чого треба починати українізацію нашої культури: з навчання в дитячих садочках або у вищих школах. Бо ніхто й не подумав запитати у наших діячів освіти й культури в цьому ж розділі дискусії — чому вони так дружно всі зійшлися на тому, що вже фактично сталася «деукраїнізація України»! Здається, комуністів при владі вже давно немає, і хто ж це так реалізовував політику державного будівництва?! Також дивно виглядали в передачі сюжети про наше комуністичне минуле, які до болю перегукувалися з нашим... некомуністичним теперішнім часом! Ну, зрозумiло, трохи в пом'якшеному варіанті, але головне ж тенденція, й радянська влада також не за п'ять років будувалася!

Підсумок ночі виборів на «1+1» та «Інтері» продемонстрував нам, що насправді політичне шоу робиться аж ніяк не агресивністю ведучих, не їхніми «діставаннями» учасників дискусії, не жорсткістю в ім'я жорсткості — а, передусім, наявністю дійсно різних точок зору — й можливістю їхньої переконливої аргументації. Щоб уникнути перетворення політичного ТБ- шоу на засідання Верховної Ради — тобто, нудьгу й демагогію — ведучим не треба стрясати повітря гуркотом барабанів для глядачів-тубільців. Не треба зайвих тілорухів, супертехнологій і надуманої «гостроти». Потрібна лише виключно високого рівня аналітика, ексклюзивність компетентних протилежних думок і толерантність ведучих до них. Ведучий повинен організовувати не дискусію як таку, а продуктивну дискусію, будучи не шоуменом, а своєрідним спікером. І все питання нині лише в тому, наскільки в досвіді двох післявиборних ночей виявиться зацікавленою нинішня-колишня легітимна наша влада. Вірніше, в якому з цих досвідів — боротьби «кращого» з «ще кращим» на затиснутому нині з усіх сторін каналі «1+1», готовим позбавитися навіть своєї репутації в очах своїх західних інвесторів, лише б утриматися в ефірі (й хто кине камінь?!). Або — в досвіді позитивної, конструктивно відкритої, рівної боротьби думок, яка одна здатна викристалізувати дійсно краще — яку ми побачили цього разу на «Інтері». Навіть всередині цієї влади, як і всередині її телеканалів, закладено можливість трансформації як у першому, так і в другому напрямку. Майбутнє ж покаже — дуже скоро — між ким і ким ми дійсно вибирали, кажучи словами журналістки Ірини Погорєлової: між Шариковим і Швондером? Чи десь там, вдалині, маячить і образ Професора? Як сказав Олег Медведєв, редактор «Киевских Ведомостей», у нічному ефірі «Нового каналу», «зараз ми повинні боротися за Кучму, щоб цей Президент був європейським, щоб його оточення не зробило з нього Лукашенка або Назарбаєва». Ну що ж, загроза така є, це зрозуміло, як зрозуміло й те, що ми старатимемося, що нам залишається робити в найближчі п'ять років? Тільки, дай Бог, побачити результати такими, якими б дуже-дуже хотілося їх бачити. В тому числі й на нашому ТБ.

P.S. У вже ранковому ефірі «Інтеру» Дмитро Табачник повідомив, що обвинувачення Президента і його команди в застосуванні «брудних технологій» під час виборчої кампанії — це все «демагогічні казки». По-перше, мовляв, Президент не будував свою кампанію на дискредитації своїх супротивників (!). А, по-друге, за деякими «медико-психологічними» показниками, що замірялися, пересічний виборець, ніби-то, на читання чотирьох із п'яти найбільш високотиражних у країні газет, що були в опозиції до влади («Сільські вісті», «Голос України», «Товариш», «Коммунист»), витрачав набагато більше часу, ніж на перегляд інформаційних програм. Слід думати, тим самим пан Табачник визнав, що телепростір одним кандидатом було-таки монополізовано. Ну й, очевидно, до інформаційних програм Дмитро Володимирович відніс і все те «мило» на кшталт «зустрічі біля каміна» чи «Президент очима друзів», яке йшло на всіх каналах, і всі ті фільми-страшилки про комуністів, і всі ті ролики з «Обирай майбутнє»...

Проте в одному-таки пан Табачник правий: тепер нам у реальному житті вже дійсно слід буде від казки перейти до жорстких буднів, які не стануть менш жорсткими, якщо по ТБ нам продовжуватимуть «робити красиво».

КОМЕНТАРI

Віталій ПОРТНИКОВ:

«Анонс про нашу участь у «Ночі виборів — 2» зняли з ефіру у суботу вранці. Ми з Роднянським та його командою не тільки не сварилися — між нами не пробігало навіть нічого схожого на якусь- там кішку. Втім, вже після першого туру я говорив, що запрошення Княжицькому і мені брати участь у підведенні підсумків першого туру — це був серйозний вчинок керівництва «Студії 1+1». Зрозуміло було, що наслідки цього вчинку для подальших відносин у коридорах влади не були до кінця прораховані. І друга така спроба уже не вдалася, «1+1» вирішили провести ніч другого туру своїми силами.

Зауважте, ніяких зобов'язань перед Миколою Княжицьким, перед Іванною Коберник, переді мною в «1+1» немає. Ми не співробітники каналу. І запрошувати нас чи не запрошувати — це його справа. Відсутність мене і Миколи Вересня, співробітника телекомпанії — це явища абсолютно різного порядку. Він, певно, зробив для себе якийсь висновок, прийняв рішення. У мене ніяких претензій до «1+1» немає, навіть більше, я вважаю, що канал виявив дуже серйозні якості, давши нам можливість працювати разом з ними на першому турі. Після другого разу це тим більше очевидно.

А для того, щоб оцінити те, що трапилося, ми повинні розуміти, що сталося в країні між першим і другим турами, у настрої її політичного керівництва. Це один із наслідків, і, думаю, не останній».

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ:

«Думаю, усі розуміють, що сталося. Я не хочу це коментувати. В усякому разі, я вдячний Олександру Роднянському за надану можливість попрацювати у його студії коментатором у першу виборну ніч».

Олександр РОДНЯНСЬКИЙ:

«Чому у цьому марафоні не брали участь Княжицький, Портников? Загалом, це чисто робочий момент. У нас із ними зберігаються прекрасні стосунки».

ДУМКИ ЕКСПЕРТІВ «Дня»

Марія БЛАЖКОВА, агроном, Київ:

— Ірина Погорєлова правильно констатувала на сьогоднішньому нічному «ТитанiКу» («Інтер»): «Ми вибирали між Швондером і Шариковим». (Якраз перед виборами два останні дні нам показували «Собаче серце».) Дивилася телевізор до пів на другу ночі. СТБ зробило тільки короткі включення між «милом». На «1+1» члени команди новообраного Президента розповідали нам, яке процвітання нас очікує, і що люди повинні самі на себе заробляти, а не стояти в черзі до кас. І журналісти, і політики на всіх каналах посилено підкреслювали, що ми — не «населення», а «народ», певне, через те, що обрали «вірний» шлях. Але, коли народ прийде до тями після цього, коли почнуть відключати електроенергію і под. — тоді почнуть шукати винних. І винними, звичайно ж, виявляться ті ж самі журналісти, які закликали зробити «вірний вибір». Адже наші люди розучилися думати — і тому звинувачуватимуть тих, хто підсунув їм цю формулу. На мою думку, іспит на право називатися народом, про який писала в своїй статті Лариса Івшина, ми склали на двійку. Хочу нагадати слова Василя Червонія, який минулого разу на «ТитаніКу» заявив, що РУХ буде в опозиції до режиму. А що маємо? Вислів грузинського філософа Мамардашвілі, що він виступає проти народу, якщо той робить такий вибір, здається в цій ситуації найбільш актуальним. А найбільш повно такий висновок сформулювала Ольга Герасим'юк у суботньому номері «Дня».

Євген МОРЕНЦОВ, інженер-математик, Київ:

— Я дивився ніч виборiв на каналі «Інтер». Спочатку намагався стежити і за тим, що відбувалося на каналі «1+1», але там було не так цікаво. «ТитанiК» цього разу був набагато об'єктивнішим. Тут давали висловитися всім сторонам, не переривали, що і приваблювало. Сюди прийшли представники різних політичних сил — і Мороз, і Табачник, що вносило додаткову інтригу. Видалося цікавими опитування молоді в студії, репортаж з села, де «оголосили радянську владу», оперативні включення з Центрвиборчкому з коментарями Наталки Фіцич. Цього разу — на відміну від попереднього етапу виборів — «ТитанiК» являв собою більш динамічне театралізоване дійство. Робота чотирьох ведучих, які ставили досить гострі запитання, в тому числі і прибічникам Кучми, сприяла цьому. У всьому цьому відчувалося більше демократизму.

Віктор ТАНЧЕР, професор соціології, Київ:

— Ніч виборів я провів з «1+1». Яскравих вражень не було — ейфорія перемоги висіла в повітрі, в команді журналістів відчувалося певне розслаблення. Не було цікавої драматургії, інтриги, адже результат виборів став зрозумілим, коли сповістили про явку населення. Сподобався виступ Мирослава Поповича — в ньому був конструктивний підхід до ситуації, що склалася в країні. Перш за все — треба владі докласти зусиль до побудови в країні громадянського суспільства. Мені, як фахівцеві, було цікаво дізнатися, як оцінюється робота наших соціологічних служб. Соціологи точно спрогнозували загальну тенденцію.

Стосовно ведучих. У Вересня і Портникова була більш вигідна ситуація в силу непевності результату виборів. Вони виглядали більш динамічними. Я не погоджуюся з «Днем» стосовно Віталія Портникова — на тому марафоні він виглядав на рівні своїх традиційних матеріалів. Звичайно, Піховшек більш досвідчений у політичних проектах — йому слід віддати належне, як професіоналові. Та пара Вересень і Портников мені здалася більш цікавою.