Рік мера: тиха драма

Рік тому у Києві пройшли вибори мера і столичних депутатів. 57% киян віддали свої голоси за Віталія Кличка, а його команда сформувала більшість у Київраді. За рік столиця багато чого пережила. Деякі зміни — як позитивні, так і негативні, — помітні киянам, деякі — лишаються поза увагою містян, але безпосередньо впливають на їхнє життя. Ставлення до мера — теж різне. Його критикують за підвищення вартості проїзду у громадському транспорті, але хвалять за боротьбу з МАФами, закидають йому пасивність у вирішенні питання із незаконними будівництвами, натомість відзначають, що на деяких вулицях вперше за два десятки років ремонтують дороги.

Ми запитали в директора аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександра СЕРГІЄНКА про професійні досягнення і «провали» мера і його команди.

«Перш за все змінилася влада. У цієї влади нові підходи. Вона повернулася обличчям до киян та громадськості. Цього не було ні при Омельченку, ні при Черновецькому, ні при Попову. Зараз кожна людина може зайти на будь-яку комісію навіть з правом висловити свою думку, лише голосувати не може. Це велике досягнення, — пояснює Сергієнко. — По-друге, відкрилася фінансова система. Зараз видно, як ідуть грошові потоки у владі, це дуже важливо, що громадськість може контролювати цей процес. По-третє, почалися системні роботи з капітального ремонту доріг. Цього не робила жодна влада. Наприклад, Олександр Омельченко більше займався PR-проектами. За час його правління на Хрещатику три чи чотири рази перестилали асфальт, переробили Майдан Незалежності.... Але така рутинна щоденна робота, якою має займатися господар міста, не робилася. Кличко перший, хто звернув на це увагу. При Попові будувалися розв’язки лише на трасі Конча-Заспа — Межигір’я. Кличко ж береться ремонтувати вулиці, які не ремонтувалися 25 років. Може, це не такі масштабні речі, як реконструкція Майдану Незалежності, але вони впливають на життя багатьох людей. Наприклад, була проблема з дитячим харчуванням. У проекті бюджету на було передбачено на це коштів, але команда, так би мовити, зібралася з силами і знайшла їх. Також нещодавно була вирішена проблема з оплатою проїзду учасниками АТО. Є багато таких речей, які на перший погляд незначущі, але мають колосальні наслідки для міста, для людей».

Сергієнко наголошує, що один рік — це закороткий термін для масштабних змін у місті. «Зараз теж є скандали з МАФами, забудовами, але ви згадайте, які були скандали на сесіях Черновецького, коли депутати ховалися, зачинялися, приймали сотні рішень. Цих скандалів зараз немає, усе відбувається відкрито», — говорить експерт.

Імідж Віталія Кличка як мера — новий для столиці. Це мер, який і на велосипеді їздить, і прибирає Труханів острів разом з киянами. «Він і Майдан почав прибирати. Ніхто з політиків не намагався прибрати Майдан, бо боялися втратити підтримку, рейтинг, а Кличко вийшов разом з людьми і все почистили... Якщо команда рухатиметься далі в цьому напрямку, то ми поступово будемо вирішувати всі наші проблеми. І проблему МАФів, і засилля реклами, і незаконні забудови...», — упевнений Сергієнко.

Є ще чимало проблем, які треба вирішити меру і його команді. Серед основних завдань Сергієнко називає розробку стратегії розвитку міста. «Друге — підготувати новий генплан або скорегувати чинний, відповідно до нової стратегії. Третє -залучення інвестицій. Четверте — це створення громадських просторів. Були декларації щодо того, щоб у кожному районі створити громадський центр, пішохідну зону. Вони стихійно виникають, але не оформлені належним чином: архітектурно, інфраструктурно тощо. П’яте, це вже не завдання для Кличка, але необхідно створити міську варту. Прийняли закон про муніципальну варту, але це профанація. Міліція з охорони громадського порядку, я її називаю «міська поліція», має бути підпорядкована міській владі. Тоді це було б гарантією, що закони і рішення міської влади виконувалися б. У тому, що відбулося на Осокорках, винна міліція. Якщо вона знала і не попередила цю сутичку, і ще й 15 міліціонерів постраждало — значить вони працювали неефективно. Якби вони підпорядковувалися меру — він би за таку роботу вигнав начальника міліції, а так що можна зробити? Такі завдання мають бути на порядку денному в наступну каденцію Кличка», — підсумовує Сергієнко.

КОМЕНТАР

«КЛИЧКО ПОТРОХУ, ПОВІЛЬНО ТА СПОКІЙНО РОБИТЬ СВОЮ СПРАВУ, ЗАРОБЛЯЮЧИ СВОЇ БАЛИ»

Максим РОЗУМНИЙ, доктор політичних наук, завідувач відділу політичних стратегій НIСД:

— Віталій Кличко — це політичний проект в умовах, коли політика стала дуже схожою на бізнес. Це була інвестиція декількох впливових суб’єктів, один з яких заявив про себе публічно — Дмитро Фірташ. Все, що називалося «командою Кличка», таким не було — це були кадрові інвестиції більш впливових політичних фігур та адміністративно-економічних груп. Він не збирав своїх соратників, відданих спільній справі. Сьогодні «УДАР» у парламенті дійсно діє безсуб’єктно, бо об’єднуючим чинником мають бути спільні інтереси, яких, вочевидь, немає. Ця команда збиралася на засадах розкручення політпроекту. І всі ці зв’язки розсипалися, коли проект «УДАР» втратив перспективу, яка є основним політичним ресурсом.

Під час парламентських виборів 2014 року припало найбільше падіння рейтингу Кличка, тому в цих умовах в «Блоці Петра Порошенка» не дотримались минулорічних весняних домовленостей про розділ місць у списку партії 50 на 50. Тому думати, що Кличком скористалися під час президентських та парламентських виборів, не зовсім правильно, адже це проект, який з тих чи інших причин закривається. Свого часу він претендував на посаду Президента, потім на лідера впливової політичної сили, але політичний ринок показав, що це були не зовсім адекватні уявлення про нього як про бренд. Зараз Кличко знайшов свою нішу і розглядається виключно в контексті київської влади.

З його боку було дуже ризиковано ставати мером на кілька місяців, бо було цілком прогнозоване підвищення тарифів, повільне проведення реформ, нічого показово не відберуть та нікого не посадать. Все це спонукало до розчарування.

Якщо говорити про нинішню ситуацію Кличка-політика та про його перспективи, то списувати його зарано. Звичайно, він дуже інертний та інерційний політик, що служить йому погану службу. В сучасній політиці, яка живе за законами шоу-бізнесу, такий недостатньо публічний, динамічний та недостатньо яскравий політик програє на коротких дистанціях. Але це не означає, що він не отримає достатньої підтримки. Кличко завжди справляв враження «чесного хлопця», що є основним ресурсом  його привабливості. І якщо відбуватимуться удари по його іміджу — якщо його звинуватять у лукавстві, нечесній грі і т.п. Але поки що я не бачу подібних загроз. Один із основних аргументів для багатьох виборців полягав у тому, що він сам заробив свої гроші чесно, йому не треба влазити в мафіозні схеми, бо він досягнув певних вершин в своєму житті, тому може дозволити собі бути чесним та присвятити собі Києву. При цьому, були великі сумніви щодо його компетентності та адміністраторських можливостей. Тож Кличко потроху, повільно та спокійно робить свою справу, заробляючи свої бали. Свого виборця, який  йому симпатизує та розраховує на стабільність влади, Кличко знайде. І інтрига київських виборів не в тому, як поводитиме себе Віталій Кличко, а в тому чи з’явиться якась достойна альтернатива йому. Зараз в Києві не видно нових майданних політиків, яких місто сприйме добре. Хоча на політичному ринку при значному фінансовому, медійному та адміністративному ресурсі такого кандидата можна розкрутити за пару місяців.

P.S. Сьогодні Віталій Кличко часто (особливо після неодноразових «ляпів») сприймається в суспільстві ледь не зі сміхом. Однак треба визнати: відрізняється від основної маси політиків. Віталій Кличко в політичному анклаві виглядає не так цинічно. Звичайно, політичні розрахунки присутні в нашому політичному просторі. Але не треба зводити оцінку особистості Кличка виключно до його політичної діяльності. У першу чергу він спортсмен зі світовим ім’ям, сам добився приголомшливого успіху, нарешті наш співвітчизник, який змусив мільйони людей у всіх країнах і континентах вперше вишукувати на карті світу, де знаходиться держава Україна.

Підготував Дмитро КРИВЦУН, «День»