Під кого «перепишуть» Конституцію?
Ледь вгамувалися пристрасті навколо рішення КСУ про повернення до Основного Закону зразка 1996 року, як на конституційному полі знову «штормове попередження». Президент Віктор Янукович провів установче засідання науково-експертної групи зі створення Конституційної асамблеї. Кінцевої метою Асамблеї є розробка нової редакції Конституції. Керувати процесом буде перший президент Леонід Кравчук, який, нагадаємо, в ході виборчих перегонів — 2010 був довіреною особою кандидата на пост №1 Юлії Тимошенко. Більш того, 25 січня минулого року екс президент Кравчук відмовився прийти до Верховної Ради на церемонію інаугурації Президента Януковича. Сьогодні ж вчорашній vip-агітатор Юлії Володимирівни є головним конституціоналістом країни. Із одного боку, це зайве підтвердження відомої тези про вміння Кравчука проходити між крапельками. З іншого (будьмо відвертими) — добре, що Леонід Макарович, а не окремі «професіонали» з владної команди. І ще одне, можливо ключове. Леонід Кравчук не претендуватиме на найвищу посаду в країні, а отже сподіваємося, він намагатиметься закласти якісний конституційний фундамент на майбутнє і тим самим зніме з порядку денного одвічну (на жаль) тему — закон «під себе».
Отож, до складу науково-експертної групи (НЕГ) окрім згаданого вже Леоніда Кравчука, увійшли 20 вчених та фахівців з конституційного права. Про конкретні терміни поки що не йдеться (подейкують, процес триватиме 2—2,5 років). Втім, як і про форму та зміст нової Конституції. Відомо лише, що затверджувати проект нового Основного Закону буде Конституційна асамблея (100—150 чоловік), персональний склад якої запропонує перший президент Кравчук. Він, до речі, переконаний: політиків у КА має бути не більше 25%. А ще Леонід Макарович натякнув, що після схвалення політ реформи членами асамблеї, остаточну крапку (в ході референдуму) буде ставити народ, а не парламентарі.
У опозиційному таборі подібні заяви вже розкритикували вздовж і поперек. «Своїм рішенням президент відбирає у парламенту право ухвалювати зміни до Конституції. Це — черговий етап конституційного перевороту, коли вся вертикаль влади в країні будується під одну людину. Першим кроком у цьому напрямку було створення неконституційної коаліції, другим — неконституційне — без участі парламенту — повернення Основного Закону 1996 року, третім — неконституційне продовження повноважень народних депутатів і президента. Тепер президент виходить на «фінішну пряму»: він намагається остаточно закріпити всю владу за однією особою — за собою», — заявив народний депутат, лідер політичної партії «Фронт Змін» Арсеній Яценюк. На його думку, країна без балансу гілок влади приречена на стагнацію і деградацію. «Повернути Україну на шлях розвитку може Конституція, зміни до якої будуть внесені за участю народу і ухвалені на референдумі. Але почати цей процес має Національна Конституційна Асамблея не імені Президента Януковича, а імені народу України. Вона має представити суспільну і експертну думку, а не тільки обгрунтує бажання президента», — підкреслив лідер ФЗ.
Показовий момент: ані в БЮТі, ані в «Нашій Україні», ані в інших опозиційних партіях на над важливі для всієї країни — конституційні ініціативи Банкової відреагували... мовчанням.
«Необхідно, щоб Конституцію поважали. За 20 років ми зробили п’ять експериментів із Конституцією. Спочатку внесли зміни в радянську Конституцію, потім прийняли Конституційний договір, в 1996 затвердили президентсько-парламентську Конституцію, а потім, в 2004-му змінили її на парламентсько-президентську. І ось в 2010 повернулися назад. Чи може Конституція мати авторитет?» — заявив напередодні в студії Андрія Куликова пан Кравчук. З одного боку, важно не погодитися з цим аргументом. З іншого — виникає цілком логічне запитання: «А чи має належний авторитет у суспільстві команда, яка ініціює новий конституційний процес?» Та й взагалі, хтось запитав у народу (єдиного, до речі, джерела влади в країні) чи хоче він змінити стару-нову Конституцію на іншу? Ні. Виникає логічне питання: «Чому?» А ось тут є різні варіанти, в основі яких лежить єдине — довіра людей до влади. Очевидно, що якщо її рівень буде досить високим, влада зможе проводити реформи рішуче і впевнено, а конституційна тема не буде такою гострою та «вічно» актуальною, якою вона є для кожної нової правлячої команди.
КОМЕНТАР
Ігор КОЛІУШКО, Центр політико-правових реформ:
— Я вважаю — поки що неможливо дати чітку оцінку позиції Президента. Цим указом тільки створено робочу групу, яка повинна запропонувати спосіб формування і творення того, що вони називають Конституційна асамблея. З одногобоку, незрозуміло, що вони запропонують, з іншого — незрозуміло, чому вони називаються Конституційна асамблея. Адже Конституційна асамблея — це представницький орган, як правило, установчої влади. Але в будь-якому разі завжди представницький. Він має або обиратися, або формуватися як представництво якихось структур, наприклад, органів місцевого самоврядування чи політичних партій. Як я зрозумів з розмов Леоніда Макаровича, йдеться про те, що Президент повинен указом затвердити склад Конституційної асамблеї.
Тому я вважаю, що це некоректне використання назви. Тут швидше за все йдеться про спосіб демонстрації діяльності, яка незрозуміло для чого і коли має закінчитися.
Технологічно робоча група мала б бути не більше п’яти осіб. Якщо людей більше, то вже важко працювати. А решта мають брати участь в обговоренні, в коментуванні, в доповненні й т.ін. У понеділок Леонід Макарович назвав цифру — 150, це його думка. Знову ж таки, це все незрозуміло, тому що формально робоча група має тільки почати про це думати. І до чого вона додумається, ніхто сьогодні не може сказати.
