Низи та верхи

Підготовка до регіональних виборів в Україні в розпалі. До виборчого часу «Ч» залишилося менше тижня, і вже 31 жовтня українці обиратимуть нову владу на місцях.

Реагуючи на негативні сигнали опозиціонерів про зловживання «місцевих царів» на догоду центральній владі та правлячій партії, з телевізійним зверненням виступив і Президент. Віктор Янукович, по-перше, закликав чиновників забезпечити прозорість і демократичність виборів і попередив: причетні до порушень будуть звільнені. По-друге, глава держави розпорядився, аби губернатори зустрілися з лідерами політичних сил і за необхідності сприяли їм. За прогнозом голови Комітету виборців України Олександра Черненка, явка на грядущих виборах коливатиметься в межах 50—60%. Але це в цілому по країні. Ризикнемо передбачити, що в окремих населених пунктах (смт, селах), де народ знає в обличчя й тих, кого обирає, й тих, кого відправляє в політичний нокаут, явка буде вищою.

Раніше наші читачі вже ознайомилися з інтерв’ю, як то кажуть, з глибинки, голови Радгоспненської ради Наталії Драб (Херсонська область), яка пропрацювала на своїй посаді 28 років і збирається знову обиратися. Сьогодні ж ми пропонуємо до вашої уваги чергове інтерв’ю — з мером районного центру Христинівка Черкаської області Миколою Наконечним. Він відпрацював один термін мера, балотується на другий і, судячи з меседжів місцевої преси, має солідні електоральні позиції.

Наша мета полягає в тому, аби незалежно від політичного забарвлення кандидата показати, як успішні на своїй посаді голови місцевого рівня оцінюють нове законодавство про місцеві вибори, виборчу кампанію, проблеми місцевого самоврядування, а найголовніше — бачать шляхи його реформування.

— Миколо Петровичу, вперше місцеві вибори проводяться окремо від парламентських. Різниця між «чистою» регіональною виборчою кампанією і «пакетною» — парламентсько-регіональною відчутна?

— Якщо порівняти виборчу кампанію 2006 року і 2010-го, можу впевнено сказати, що це небо і земля. Чому? Бо немає інформаційного (і не лише) бруду. Це я вам кажу чесно і відверто. Виборча кампанія проходить у спокійному руслі, без ажіотажу. А люди сьогодні, на мою думку, вже зрозуміли, що голосувати варто не за тих, хто красиво говорить і багато обіцяє, а за тих, хто працює. І, вважаю, це стосується не лише жителів нашого міста — Україна в цілому в цьому сенсі змінюється.

На мою думку, відокремлення місцевих виборів від парламентських — дуже розумне рішення, оскільки, коли регіональні вибори прирівнювали до Верховної Ради, люди тут, на місцях, прикривалися фотографіями відомих політиків всеукраїнського масштабу. І, прикрившись красивим, упізнаваним фото лідера, могли перемогти. А сьогодні такий фокус не проходить — покажи свою особисту агітку, фотографію й біографію. А якщо ти був депутатом п’ять років — відзвітуй перед людьми про те, що ти зробив. Якщо ти нічого не зробив, ну, тоді вибач, так за тебе й проголосують.

— А скільки кандидатів бореться за посаду міського голови?

— Двоє (сміється. — Авт.). Я йду від Єдиного Центру і Шпанко Сергій Анатолійович — від Партії регіонів.

— Чому ви вирішили балотуватися саме від ЄЦ?

— Я думав, що будуть дозволені блоки, хотів блокуватися і створити партію «Христинівчани» з тим, аби це був білий, незаплямований аркуш. Планував раз на рік проводити збори, де б усі (депутати, чиновники виконкому) звітували б про те, що зробили за минулі 12 місяців. Проте, коли був ухвалений закон, що забороняє блокам участь у виборах, я вирішив балотуватися від ЄЦ. І вирішив так перш за все тому, що Єдиний Центр — це політична сила, створена трохи більше двох років тому. Отже, репутація її чиста, незаплямована. Ось багато хто іронізує, мовляв, а хто ж там у партії — Кріль, Балога. Так, і Кріль, і Балога, але давайте не забуватимемо про те, що, окрім них, там є дуже багато принципових, думаючих людей, які є професіоналами своєї справи і бажають щось змінити в країні на краще. Я також хочу щось змінити в житті, місті, області. Хочу, аби люди до нас приїжджали і бачили: є зміни, люди можуть працювати командою, а головне — відповідати за свою роботу. Така моя аргументація.

— На загальнодержавному рівні все ще тривають гострі дискусії довкола змін виборчого законодавства. Парламентські опозиціонери переконані, що ці зміни відкрили шлюз для фальсифікацій. Цікаво було б почути вашу оцінку видозміненому закону про місцеві вибори.

— Переконаний, що в законі про вибори є і плюси, і мінуси. До переваг можна віднести те, що є мажоритарка. Все-таки тепер можна голосувати за конкретних людей, а не котів у партійних мішках. Це нормально. А ось дещо дивує і пригнічує той факт, що кандидати на посаду мера обов’язково повинні мати партійну прописку. Я вважаю, що це неправильно. А взагалі, на мою думку, на місцевих виборах має діяти чиста мажоритарна формула, а не змішана, пропорційна, тощо. Чому? Бо виборці мають голосувати за представників місцевої громади, за депутатів, які закріплені за конкретним районом і зобов’язані щось робити. У нас близько 46 депутатів. Ось і порахуйте: 23 будуть обрані за мажоритаркою, ще стільки ж — від партій. Останні не відповідатимуть за округи, розумієте. Вони сидять собі й ні про що не хвилюються. І я гадаю, що ми прийдемо до того, що мажоритарну формулу на місцевих виборах буде впроваджено. Ми, до речі, вже перші кроки в цьому напрямі робимо. А, окрім іншого, це імпульс для розвитку, становлення, зміцнення місцевого самоврядування. Ось, наприклад, зараз уряд трішки додав грошей — на дороги, будівництво.

— Тобто можна говорити про «потепління» в напрямі децентралізації бюджету?

— Так, можна так сказати. Проте не знаю, як воно буде на ділі, адже бюджет зараз лише формується.

— Ви обіймаєте посаду мера з 2006 року. Що з виборчої програми вдалося реалізувати, що — ні і чому?

— Я не відношуся до тієї численної армії політиків і чиновників, які раз у раз хвалять себе, любимих (сміється. — Авт.). Разом із тим я впевнено можу заявити, що за чотири роки виконав 90% своєї програми. Те, що обіцяв людям, я зробив. Ми, до речі, димохідні казани поставили на всіх будинках. Дали воду, переклали на індивідуальне опалювання, і як результат, люди сьогодні платять не 700, не 800, а 70—80 грн. за опалювання квартири. Ось таку новинку ввели. Вода є і холодна, і гаряча, а головне — скарг із цього приводу немає. Адже якісні послуги ЖКГ — це дуже важливо для людини.

— Містечко у вас невелике, населення близько 14 тисяч осіб, тому ще цікавіше було б дізнатися про ситуацію із зайнятістю населення.

— По-перше, у нас Вінницький жиркомбінат починає будувати завод. А це 300 робочих місць. Сьогодні також добре працює залізниця. Відкрилися два цукрові заводи, плюс другого числа у нас запускається кар’єр (я допоміг залучити інвесторів із Москви), де камінь відвантажуватимуть. А одесити побудували хлібоприймальний комбінат. Зараз це 25, але вони тягнуть, і невдовзі комбінат прийматиме 45 тисяч тонн зерна. Одним словом, те, що впродовж чотирьох років ми сіяли, сьогодні, вважаю, пожинаємо. За чотири роки відтік молоді з міста припинився, створюються робочі місця. А будуть робочі місця — буде все.

Що плануємо зробити? Добитися того, аби Христинівка стала містом обласного підпорядкування (це перша мрія). Навіщо? Окрім всього іншого, й для того, аби ми не потрапили під реформу. А реформування (зокрема, укрупнення районів) буде в будь-якому разі, оскільки села... потихеньку вимирають. І хотіли б ми цього чи ні, цивілізація на селі відходить — люди переїжджають у райцентри, в міста. А інший статус міста — це більше робочих місць, більше служб тощо. Об’єднання міста Христинівка, сел Христинівка і Верхнячка в одне місто дає жителям нові перспективи і можливості. Мрію, аби Христинівка стала європейським містечком на Черкащині, аби до нас усі приїжджали і по-доброму заздрили.

— Справді, реформа місцевого самоврядування неминуча. І, до речі, все частіше про необхідність внесення змін у Конституцію, що стосуватимуться місцевого самоврядування, говорить Віктор Янукович. Які зміни хотіли б побачити ви?

— Перше і головне — децентралізація бюджету, бо розвиток починається знизу, це колиска. Якщо таке рішення буде ухвалене — будуть кошти на місцях, будуть робочі місця, будуть люди, словом, життя буде! Тоді й будувати можна, й працювати. Сьогодні ж нам із бюджету виділяється 25%. Ви розумієте, що це? Нічого. До того ж і з прибуткового податку відбирають... У нас у результаті нічого не залишається. Тому хотілося б, аби кошти залишалися знизу, аби господарі могли бути господарями. Адже ні в Києві, ні в Черкасах ніколи не болітиме голова через проблеми Христинівки. Хоча б один хтось зі столиці приїхав (наприклад, з Адміністрації Президента, Кабміну), пройшовся б вулицею і запитав у людей, яка в них зарплата, пенсія? У нас тут пенсія 800 гривень. А вони що? Такий Податковий кодекс пропонують, що слів немає. Як таке можна робити? Адже вони розганятимуть ринки, а після цього підвищення цін не уникнути. Залишиться три-чотири монополісти і диктуватимуть людям свої ціни. Люди не зможуть вижити в таких умовах. Це ж, нарешті, не 1933 рік. Адже ми в XXI столітті живемо і треба хоч трішки повернутися до людей і дати їм можливість спочатку розвинутися, а потім уже можна й закони подібні вводити. А сьогодні розвитку немає, і в нас продовжується біг на місці. Але вони це навряд чи зрозуміють, бо багаті люди ніколи не зрозуміють бідних.

— Не хотілося б завершувати бесіду на песимістичній ноті. Прочитала в інтернеті, що недавно в Христинівці пройшло Свято сала, в ході якого було представлено 150 видів страв. Цей захід проводиться втретє, й, наскільки відомо, ідея належить вам. А які ще цікаві заходи проводите в місті, можливо, історичні, адже історія Христинівки дуже цікава?

— Я сам із Кіровоградщини. Є там таке село Нерубайка (Новоархангельський район), де жив добре відомий козак Іван Сірко. Я українець і люблю та ціную все національне. Пропрацювавши трохи на посаді мера, я вирішив створити щось своє. Ми побудували пам’ятник ватажкові українського гайдамацького руху, одному з керівників Коліївщини — Івану Гонті. І хоча Польща гриміла (були проти відкриття пам’ятника), ми таки відкрили його. І зараз біля нього на свята збирається вся громада, спілкуємося і знаходимо спільну мову.