Нерозкриті таємниці «Норд-Осту»
У Кремля досі немає чітких відповідей на чимало запитань, які виникли у громадськості у зв’язку з трагедією
15-річчя трагедії в театральному центрі на Дубровці, де 23 жовтня 2002 року чеченські терористи під керівництвом Мовсара Бараєва захопили понад 900 заручників із числа артистів і глядачів мюзиклу «Норд-Ост», минає у Росії майже непоміченим. Адже тоді під час штурму, здійсненого 26 жовтня російськими спецпідрозділами ФСБ і МВС, загинуло не менше 130 заручників (а згідно з альтернативною оцінкою громадської організації «Норд-Ост», не менше 174 заручників). Повного списку заручників, який не викликає сумнівів, немає досі. Переважна більшість із них стала жертвами не куль і гранат терористів, а застосованого спецслужбами задля нейтралізації загарбників газу для присипляння .
Щоправда, терористів він нейтралізувати не зміг, і вони протягом більш ніж 20 хвилин продовжували вести бій зі спецназівцями. Натомість для багатьох заручників цей газ виявився фатальним. Його формула не розсекречена досі. Не знали її й лікарі, що надавали першу допомогу заручникам, які постраждали від газу, і це тільки збільшило кількість жертв. Зазначимо, що 20 грудня 2011 року Європейський суд із прав людини одноголосно виніс постанову у справі «Фіногенов та інші проти Росії», вгледівши в неадекватному плануванні рятувальної операції й у відсутності дієвого розслідування російською владою цієї операції порушення статті 2 (про право на життя) Європейської конвенції з прав людини. ЄСПЛ присудив 64 потерпілим компенсацію в цілому в розмірі 1,3 млн євро. Але ніякого розслідування обставин проведення штурму театрального центру на Дубровці в Росії так і не було проведено.
Застосування газу для усипляння мотивувалося тим, що терористів треба було якнайшвидше вивести з ладу, щоб вони не встигли підірвати розміщені в залі вибухові пристрої. Проте, за свідченням уцілілих заручників, терористи зберігали здатність до опору доволі тривалий час після початку штурму, проте навіть не намагалися здійснити вибухи. А «пояси смертників» на терористках виявились муляжами.
Взагалі дії групи Бараєва наводять на думку, що вони діяли не як приречені смертники, а всерйоз розраховували піти з театрального центру живими і разом із заручниками, як свого часу це вдалося Шамілю Басаєву в Будьонновську. Але російська влада була вже не та, що 1995 року, і збиралася діяти проти терористів гранично жорстко, незважаючи на життя заручників.
Зазначу також, що всі 40 терористів, які брали участь у захопленні театрального центру, були вбиті в ході штурму, причому багато хто з них — пострілами в потилицю, явно вже після того, як їх захопили живими. Складається враження, що російським спецслужбам було і є що приховувати у зв’язку з цим терактом. До речі, досі невідомо, які були жертви серед російських військовослужбовців, що штурмували театральний центр на Дубровці. За деякими неофіційними оцінками, серед них було близько десятка загиблих.
Цілком імовірно, що всіх терористів знищили для того, щоб на слідстві і суді в жодному разі не спливли подробиці переговорів російської влади з терористами і тих вимог, які висували загарбники театрального центру. Відомо, що Бараєв вимагав в обмін на звільнення заручників повного виводу з Чечні федеральних сил. Але не виключено, що були й інші вимоги і що до моменту штурму не були вичерпані всі можливості щодо звільнення хоча б частини заручників, що в будь-якому разі зменшило б кількість жертв. Крім того, викликає чимало запитань те, як такий великий загін терористів зі зброєю і вибухівкою зміг безперешкодно дістатися від Чечні до Москви. Допит уцілілих терористів у ході слідства й суду міг виявити багато проколів правоохоронних органів і спецслужб, і тому учасники штурму могли отримати від свого начальства таємний наказ не залишати терористів живими як небажаних свідків.
Крім того, живі терористи могли заявити, що вони діяли самостійно, без наказу президента Ічкерії Аслана Масхадова, тоді як Кремлю дуже важливо було дискредитувати останнього в очах Заходу. Більш того, швидке знищення загарбників театрального центру на Дубровці породило чимало конспірологічних теорій щодо того, що уся акція з «Норд-Остом» була провокацією ФСБ і що Бараєв чи то був російським агентом, чи був спровокований на гучний теракт російською агентурою.
Ці версії навряд чи справедливі, але факт залишається фактом. Після теракту на Дубровці розпочалось подальше посилення політичного режиму в Росії, і силовики отримали карт-бланш на продовження війни в Чечні і розширення контртерористичних операцій в інших республіках Північного Кавказу. Великим успіхом для Кремля стало те, що після теракту на Дубровці виявився дискредитованим законно обраний президент Чечні, оскільки один із загарбників театрального центру стверджував в інтерв’ю, що Аслан Масхадов був у курсі цієї операції. Після трагедії «Норд-Осту» держдепартамент США заявив, що тепер Масхадов повністю позбувся легітимності і не може більше претендувати на участь у мирному процесі.
Фігурантами слідчих і судових справ стали тільки люди, які лише побічно причетні до теракту на Дубровці. Так, 2003 року Московський міський суд визнав Заурбека Талхігова, який брав участь, із відома спецслужб, у переговорах із загарбниками, винним у пособництві тероризму і захопленню заручників у театральному центрі на Дубровці і засудив його до 8,5 року позбавлення волі. Записи переговорів Талхігова з терористами, передані їм у ФСБ, були знищені. 2004 року Лефортовський суд Москви засудив до 7 років в’язниці майора міліції ВВС «Нижегородський» Ігоря Алямкіна, який оформив реєстрацію у Москві чеченській терористці Луїзі Бакуєвій, яку потім було вбито під час штурму. А 2014 року в Криму було затримано підозрюваного в причетності до теракту на Дубровці, 41-річного Хасана Закаєва. Московський окружний військовий суд визнав його винним в організації доставки зброї і вибухівки терористам і засудив до 19 років колонії суворого режиму.
Російська влада не любить сьогодні згадувати про теракт на Дубровці. Особливо на тлі нещодавнього теракту в петербурзькому метро, який забрав життя 15 осіб. Росіяни досі не застраховані від дій терористів, але це справедливо й по відношенню до громадян багатьох інших країн світу. Головне ж — у Кремля досі немає чітких відповідей на чимало запитань, які виникли у громадськості у зв’язку з трагедією «Норд-Осту».
