«Хлопці, давайте переживати неприємності в міру їх надходження»

Нескладно спрогнозувати, що вибори нового глави держави спровокують тектонічні зміни в структурі парламенту. По-перше, якщо в жовтні-99 переможе не Кучма, кабінет Пустовойтенка автоматично піде у відставку. А це означає, що Президенту доведеться представляючи кандидатуру нового прем'єр-міністра, враховувати його «сумісність» із ВР. Ще одна складність полягає в тому, що більшість кандидатів у президенти спираються на підтримку партій, не представлених у парламенті, й у разі свого обрання будуть змушені домовлятися з ідеологічно близькими парламентськими структурами або формувати «пропрезидентські сили» з мажоритарщиків. А це означає, що, як мінімум, «Незалежні», «Відродження регіонів», «Трудова Україна» й «Батькивщина» в нинішньому своєму вигляді уціліти не зможуть. Їм доведеться або йти на компроміси з новою владою, або «моститися» у переповнені партійні фракції.

Було очевидно, що питання — а що буде з вашою фракцією (групою), якщо переможе на президентських виборах не Кучма, а лівий кандидат, скажімо, О.Мороз, — застало співголів пропрезидентських фракцій ВР явно зненацька. Хоча, здається, чого ж губитися: цілком природно, що в «паритетній зв'язці» може виграти партнер Кучми — Симоненко. І така непідготовленість до питання свідчить лише про непідготовленість до такого варіанту.

Наталя Вітренко, наприклад, вважає, що парламент не дорахується деяких «бійців», звичайно, у випадку, якщо аеропорти і вокзали будуть перекриті. Георгій Крючков (якого останнім часом часто цитує УТ-1) упевнений, що депутатів взагалі повинно бути близько 150... А ідеолог однієї з наймогутніших «владних» фракцій щиро і не без гумору признався кор. «Дня»: «Що ж, камін затоплю, буду пити... Добре б собаку купити...» Але більшість лідерів прокучмiвських об'єднань намагаються козиритися: мовляв, будь-який президент буде вимушений підлаштовуватися під парламент.

Степан ГАВРИШ, співголова групи «Відродження регіонів»:

— Історія вчить нас, що немає трагічних для країни ситуацій, крім однієї — коли владу отримують за допомогою зброї. А якщо це вибір народу, означає — така наша доля. Але, враховуючи геополітичне положення України, лівий президент може, максимум, повести країну болгарським шляхом, а «болгарський варіант» найбільш м'який. Наша група ні в якому разі не розпадеться, і не займе барикадні позиції: тобто, непримиренної жорсткої опозиції з боку «Регіонів...» не буде. Ми збираємся конструктивно відстоювати демократію в Україні. Звичайно, я розумію вашу іронію щодо виразу «конструктивна опозиція», оскільки вона передбачає співпрацю з владою, як це було на прикладі Руху. Але я прагматик, фахівець у сфері державознавства і виходжу з того, що будь-яка влада — від Бога. Є помилки влади, і ми повинні їх шляхом опозиційного тиску на владу усувати. Які методи тиску ми виберемо, сьогодні важко сказати, тому що я переконаний, що лівий президент до влади не прийде. І взагалі, у комуністів немає програми державного будівництва, і лівий президент буде вимушений скористатися напрацюванням нашої команди, що має досвід реформування. Він буде шукати шляхи до співпраці. Більш того, я переконаний, що в разi небезпеки, яка може вийти від надто лівого — спроби змінити державний устрій, «згорнути» реформи — чисельність нашої групи збільшиться.

Юрій ЄХАНУРОВ, НДП:

— У разі обрання лівого президента правий блок, вочевидь, набуде більш чітких контурів і одержить основу для об'єднання — опозиційного, звичайно. Наприклад, у фракції НДП 3/4 риночників і вони безсумнівно стануть відстоювати позиції ринково орієнтованої економіки. А стосовно невеликої (1/4) частки інших членів фракції — ну, бізнес не може бути в опозиції до чинної влади. Тому підприємці вимушені будуть знаходити спільні точки дотику з новою владою. Не виняток, що вони покинуть ряди НДП і займуться пошуками іншої ніші. Взагалі, я передбачаю, що структурні зміни фракцій після президентських виборів будуть дуже значні. Навіть незалежно від того, праворуч або ліворуч повернеться ситуація: у будь-якому разі на нас чекають кардинальні зміни у фракційному будівництві. А з іншого боку, можна передбачити і деяке збільшення фракції НДП, оскільки вона може залучити депутатів, які не люблять політичної тріскотні та популизму. Але я думаю, що все одно життя примусить будь-якого президента негайно змінити «орієнтацію», як тільки він відчує відповідальність за долю народу і країни.

Борис АНДРЕСЮК, заступник голови фракції СДПУ(о):

— Фракція працює і буде працювати незалежно від «забарвлення» президента. Вона створювалася не під Президента і не Президентом, а відповідно до Регламенту і на основі програми партії. Тому, якщо буде вибрано лівого президента, то ми, природно, повинні порівнювати дії і програму нового державного лідера з програмою СДПУ(о). І якщо позиції не будуть збігатися, то ми законними шляхами станемо відстоювати права, інтереси виборців, які провели нашу партію в парламент. Ми збираємося діяти тільки законно: наприклад, домагатися прийняття закону про політичні партії — як противаги. І я не розумію, про яку загрозу можливого «схуднення» нашої фракції йде мова... Я вважаю, що по-справжньому багатих людей у нас немає, а є депутати, про яких тільки думають, що вони багаті. Особисто я завжди можу судити про це за офіційними документами — деклараціями про прибутки, і, гадаю, новий глава держави також буде діяти за таким принципом.

Михайло СИРОТА, лідер групи «Трудова Україна»:

— Депутатська група вважає, що більшість політиків і ЗМІ зомбують населення, нав'язуючи одну думку — мовляв, від того, кого ми оберемо, залежить геть усе. Ми так не думаємо, а вважаємо, що будь-який обраний у жовтні президент зможе впливати на ситуацію, в кращий або в гірший бік не більш ніж на 5—10%. А 90% зусиль необхідно затратити суспільству, щоб досягнути цивілізованого способу життя. «Трудовики» не збираються драматизувати ситуацію: переможе той, за кого проголосує більшість населення. Це буде об'єктивна реальність, з якою група стане рахуватися. Але я хочу вам нагадати слова Жванецького: «Хлопці, давайте переживати неприємності в міру їх надходження».