«Карфаген потрібно зруйнувати»

Шостого липня інформагенції принесли два повідомлення щодо ПАРЄ. Так, новообраний депутат Верховної Ради від «Слуги народу» Богдан Яременко, який уже майже стовідсотково очолить парламентський комітет із закордонних справ, у розлогій відповіді «Інтерфаксу-Україна» на запитання, наскільки доцільно призупинити роботу української делегації в ПАРЄ у відповідь на рішення щодо повернення делегації РФ у ПАРЄ, заявив: «Наше завдання — не виключення Росії, а пропонування своїх позицій, просування тих резолюцій, які відповідають інтересам України. Ми на цьому і зосередимося — це можна робити і з Росією (делегацією РФ в ПАРЄ. — СГ.), і без Росії», — сказав Яременко.

При цьому він зазначив, що Рада Європи «поставила під сумнів відданість принципам», і висловив жаль, що українську позицію підтримує невелика кількість держав. «Значить, ми маємо адаптуватися до ситуації та шукати спосіб просувати свої інтереси. Наш інтерес — не у виключенні Росії, а в консолідації підтримки навколо наших поглядів. Ось цим і займаємося». І додав: «Стрельнути собі в ногу завжди можна», але це контрпродуктивно.

Яременко наголосив, що ПАРЄ — це той майданчик, де можна і треба домовлятися: «ПАРЄ — організація парламентів. Там немає якоїсь однієї установки — йди, домовляйся, йди говори — у тебе завжди будуть перемоги і завжди будуть поразки. В одних випадках тебе підтримуватимуть, в інших — ти десь не дотягнеш. Це нормальна робота, і навколо неї не треба істерик». За його словами, Україні потрібна ПАРЄ, оскільки вона встановлює стандарти у сфері прав людини. «І нам ці стандарти потрібно запроваджувати у себе в країні», — підкреслив Яременко.

Одночасно служба новин Радіо «Свобода» повідомила, що британська делегація у Парламентській асамблеї Ради Європи закликала переглянути рішення про повернення в організацію Росії через масові затримання демонстрантів на акціях протесту в Москві. Текст заяви опублікував постійний представник Великої Британії в ПАРЄ Крістофер Івон.

У заяві, зокрема, зазначається, що Росія не має наміру виконувати свої зобов’язання і підкорятися стандартам асамблеї. Британія також звинуватила російську владу у порушенні Конвенції про права людини. Британська делегація висловила надію, що ПАРЄ розгляне рішення про доцільність повернення Росії до роботи в організації на сесії у вересні.

А тепер оцініть різницю. Речник Великої Британії у ПАРЄ (до речі, британці підтримали Україну, коли більшість присутніх на засіданні 26 червня членів Парламентської Асамблеї погодилася повернути делегацію Росії без жодних умов) веде мову про засадничі принципи організації, про стандарти Асамблеї, порушені Росією, про нехтування останньою своїх зобов’язань і передусім Конвенції про права людини. Такі речі мають бути покарані — вважають британці.

Натомість Богдан Яременко, який у майбутній фракції «Слуги народу» буде чи не чільним фахівцем із закордонних справ, відзначає, що це все для України не має значення. Має значення лише просування своїх інтересів, а там хоч трава не рости. А ще він висловлює жаль з приводу того, що ПАРЄ ставить під сумнів свою відданість власним принципам — і водночас закликає до цього «адаптуватися», ба більше — запроваджувати стандарти ПАРЄ з прав людини (які для більшості членів цієї організації нічого не важать) в Україні, «не помічаючи» брутальних порушень усіх можливих стандартів у Росії.

Можливо, взагалі призупинити роботу української делегації в ПАРЄ — це справді занадто. Проте це має бути специфічна робота; варто всі виступи закінчувати класичним Ceterum autem censeo, Carthaginem esse delendam (А поза тим вважаю, що Карфаген потрібно зруйнувати), тобто що російська делегація має бути позбавлена права брати участь у роботі Асамблеї...

Як на мене, якраз Яременко (фаховий дипломат!) і «стрельнув собі в ногу». Точніше, не собі, а Україні, її міжнародній репутації та союзницьким відносинам. Справді: якщо парламентські делегації кількох держав у ПАРЄ рішуче підтримали Україну, а нова влада Україні вважає, що в поверненні прав російській делегації немає нічого страшного, то чи варто й далі так активно підтримувати Україну, виступаючи проти налаштованих на дружбу з путінською Росією «грандів» європейської політики — Німеччини та Франції? Ба більше: якщо Україна дбатиме передусім про поточні власні інтереси, а не про засадничі принципи, чи варто з нею мати справу? Якщо українці готові принижуватися — ПАРЄ встановлює стандарти, яких не дотримується сама ж, а українці ці стандарти впроваджуватимуть, схиляючись перед авторитетом ПАРЄ, — то хто такі ці українці, чи варті вони хоч якоїсь поваги? І, нарешті, якщо для офіційної України доля російських опозиціонерів байдужа (а певна частина з них, хоч і не всі, засуджувала окупацію Криму та вторгнення на Донбас), то чи не взяти й нам приклад з нової української влади?

До речі, щодо стандартів з прав людини. Так, балаканини щодо них у структурах Ради Європи вистачає, проте з якогось дива рівень антисемітизму (аж до нападів на юдеїв за те, що вони юдеї, і їхніх убивств) у Німеччині та Франції незрівнянно вищий за такий рівень в Україні (друга у світі держава після Ізраїлю, де і президент, і прем’єр мають єврейські корені). То, може, не лише в методах упровадження правозахисних принципів ПАРЄ, а й у самих конкретних формулюваннях цих принципів закралася якась червоточина? То, може, слід своїм розумом подумати, як ефективніше реалізовувати людські права, а не схилятися перед сильно підмоченим авторитетом ПАРЄ?

Утім, позиція Яременка, схоже, — це не лише його особиста позиція. Ані «у Зеленського», ані від самого Зеленського не чутно засуджень останніх за часом брутальних актів сваволі з боку російської влади щодо тих, хто мирно обстоює виборчі права громадян. Ба більше: президент України дуже лагідно уникає різких висловів щодо Росії і Путіна, навіть не називаючи її агресором.

Висновки можете зробити самі.