«Iншої альтернативи у нас немає...»

8 партій і блоків, згідно зі свіжими даними соціологічних опитувань, мають шанси здобути депутатські мандати зразка 2006 року. Це із 45 «суб’єктів виборчого процесу», зареєстрованих Центрвиборчкомом.

Трійка фаворитів перегонів визначилася досить давно. Лідирує Партія регіонів. За друге місце змагаються учорашні партнери по коаліції «Сила народу» — Народний союз «Наша Україна» і Блок Юлії Тимошенко. Утім деякі дії колишніх „помаранчевих» союзників поставили актуальність розподілу політичних сил на «помаранчевих» і «біло-блакитних» під сумнів. Президент Віктор Ющенко то підписує із опозицією в особі Віктора Януковича меморандум про співпрацю, то розриває його «через невиконання іншою стороною». Юлія Тимошенко то відправляє у відставку уряд, об’єднавшись задля цього із «біло-блакитними» та «червоними», то робить аванси Ринату Ахметову тощо. Водночас Тимошенко заявляє, що її політична сила і блок „Наша Україна» зв’язані „немов альпіністи». Та й в уяві значної частини виборців нинішня влада, попри намагання двох команд відділитися одна від одної, до останнього часу уособлювалася і з Ющенком, і з Тимошенко.

Соціалістичну ідею дещо дискредитує наявність у списку Соцпартії відомих бізнесменів Йосипа Вінського і Миколи Рудьковського, а також одного з найбільших олігархів Донеччини — директора Маріупольського металургійного комбінату Володимира Бойка.

Про виборчі списки „помаранчевих» політсил як серйозний привід для розчарування їхнього електорату писалося вже чимало.

Виникає запитання: за кого голосувати тим, для кого «ідеали Майдану», попри дискредитацію цього поняття нинішніми можновладцями, не є порожнім звуком? Що робити тому, хто, хоча й зневірився у сьогоднішній владі (НСНУ, БЮТ і СПУ), проте ні за яких умов не готовий голосувати за вчорашніх (Партію регіонів і блок Литвина) та позавчорашню (комуністів)?

Виходить, що на цьому полі основний гравець — новий блок ПОРА-ПРП. Ще в жовтні, згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, 7,6% виборців висловлювали бажання голосувати за «Пору», якщо її очолить Віталій Кличко.

Перша десятка списку вибудована, як кажуть, «з відчуттям і розстановкою»: починається чемпіоном світу, боксером Віталієм Кличком і закінчується директором провідного українського видавництва „А ба-ба-га-ла-ма-га» ІваномМалковичем, яке друкує найкращі дитячі книжки у Східній Європі.

Ймовірно, новий блок знайде своїх прихильників серед тих, хто розчарувався у владі та Юлії Тимошенко, хто ще не визначився, хто, нарешті, просто любить, коли Кличко лупцює і перемагає. Непогані перспективи блоку „Пори» і ПРП пов’язують також із тим, що майже всім його членам „пощастило» не увійти до нової владної команди на початку року.

ПОРА-ПРП видається не надто зручною політичною силою для інших „помаранчевих» команд, насамперед як новий і неочікуваний конкурент. До останнього часу, схоже, ані НСНУ, ані БЮТ не відчували загрози від Януковича. Можливо, культивування опозиції в особі комуністів і Партії регіонів і полегшило б цим політичним силам існування. Але це було б можливим тільки за умови їхньої єдності, якої вже немає. Крім того, в умовах репрезентування Януковича як головного опозиціонера суспільна дискусія відхилилася від пошуку оптимальних шляхів розвитку країни та підбору найбільш ефективних команд для їхньої реалізації. Натомість полеміка, певне, точитиметься навколо питань територіальної цілісності, сепаратизму, другої мови, федералізму, підпорядкуванню України Росії тощо.

Ще одна політична сила, що має шанс подолати виборчий бар’єр — блок Наталі Вітренко, який зайняв нішу відверто проросійської сили. Однак, за даними соціологів, електорат таких політичних сил, як Соціалістична партія, НСНУ та ПОРА-ПРП більш стабільний, ніж у блока Наталі Вітренко. Виборці Вітренко, вважають експерти, можуть взагалі не прийти на вибори...

Отже, перелік переможців наступних виборів в цілому визначений, — хоча не виключені і несподіванки. Питання у кількісному представництві кожного з них у наступній Раді. Адже саме ця пропорція визначатиме майбутнє країни.