Дубль другий: хоча б половину «передвиборних» зусиль — і в України з'явиться шанс
Але «привид комунізму» виявився для більшості навіть жахливішим, аніж нинішній стан речей, і старий Президент став новим Президентом. Ті ж, хто вибирав Симоненка, теж голосували не стільки за комуністичну ідею, репресії, колгоспи, черги, партзібрання та суботники, скільки проти відключення електрики, хронічної заборгованості з виплати зарплат, пенсій, проти невідповідності розміру цих самих зарплат, пенсій, стипендій і постійно зростаючих цін, проти безробіття та інших «принад» сучасного життя. Це так зване «протестне голосування», про яке так багато говорилося і яке так яскраво проявилося саме 14 листопада. Навіть політична реклама являла собою не традиційне розхвалення достоїнств кандидата (Л. Кучми), а розповіді про жахи комуністичного режиму.
Чого ж чекає молоде покоління від «другого дубля» Президента (тим більше, що саме молоді Кучма багато в чому зобов'язаний своїм переобранням)? Звісно ж, активних дій. Хоча б половина зусиль і активності, проявлених перед виборами, — і в України з'явиться шанс на порятунок.
Передусім нашій країні бракує свободи: свободи голосувати, за кого хочеш, а не за вказівкою ректора, куратора чи начальника на роботі; свободи приходити або не приходити на вибори (а не писати розписку тому ж куратору, що проживаючий у гуртожитку студент зобов'язується з'явитися на виборчу дільницю); свободи не ходити за добровільно-примусовим принципом на мітинги на підтримку одного з кандидатів (здогадайтеся з трьох разів, кого саме). І це тільки вершина айсберга. Проблема свободи та несвободи в Україні набагато ширша і складніша, але це окрема тема.
Молоде покоління сподівається якщо не на допомогу, то хоча б на те, що їм не заважатимуть в організації власного бізнесу. Без урегулювання податкової політики та правової бази існує тільки два виходи: жити на злиденну зарплату або поповнювати ряди «тіньової» економіки. Спочатку людей змушують iти в обхід закону, а потім намагаються притягнути їх за це до відповідальності (тобі півроку не платять зарплати, а ти ще не помер голодною смертю? Не інакше, як ти щось приховуєш від податкової інспекції).
Без підтримки національної науки та культури Україна теж не має майбутнього. Просто жахливо, в якому стані перебувають наші навчальні заклади, починаючи від дитячих садків та шкіл і закінчуючи університетами й академіями. Яка може бути перспектива у країни, яка економить на освіті, медицині, екології, впровадженні та розвитку нових технологій?
Багато говориться і про зниження народжуваності в Україні, але реальної допомоги молодим сім'ям поки не видно: матеріальна допомога просто мізерна, житлові умови теж залишають бажати кращого (багато хто змушений жити разом з батьками, що далеко не завжди сприяє зміцненню сім'ї).
Проблем, які вимагають негайного вирішення, вистачає: глобальних, які стосуються всієї країни, дрібніших, котрі стосуються лише окремих верств населення, але від цього не менш важливих. Але скільки не кажи «халва» — в ротi солодше не стане, скільки не перелічуй цих проблем — самі по собі вони вирішуватися не стануть. Вирішувати їх повинен Президент. І саме цього ми чекаємо від нього.
