Борис КОЛЕСНIКОВ: «Партія не допустить федералізації України»
Борис Колесніков — фактично новий керівник Партії регіонів (ПР). На останньому з’їзді його призначили секретарем президії політради. Від Колеснікова залежить, як ПР виглядатиме в майбутньому. Він ще п’ять років тому одним із перших серед регіоналів заговорив про необхідність впровадження американського підходу в побудові партії та про антикомуністичне реформування української держави. Його репліка, що «Радянський Союз 74 роки лише розповідав людям про сильну державу, але населення від цього не ставало багатшим», надовго запам’яталася колегам по коаліції — комуністам. Який шлях очищення оберуть «регіонали»? Чи повинні в Україні відбутися дострокові парламентські вибори і коли? Чи відчуває Партія регіонів відповідальність за те, що відбувається в країні і що вважає своєю головною помилкою? Про це і багато чого іншого Борис Колесніков пообіцяв розповісти «Дню» за два тижні до партійного з’їзду. Обіцянку не порушив. Зустріч відбулася в кафе одного із столичних готелів. Його відповіді були зваженими. Різкість у голосі відчулася, коли заговорив про «розгул у країні «неофашистів»». Було помітно, що дії радикальних сил Майдану дратують його, та так, що він навіть готовий використовувати лексику, за допомогою якої Кремль намагається дестабілізувати ситуацію в Україні. Чи справді він в це вірить?
— На з’їзді вас призначили секретарем президії Партії регіонів. Яким бачите подальше реформування партії?
— Ми повністю поміняємо підходи до її формування. За основу візьмемо найрозвиненіші світові моделі — республіканську та демократичну. Основний принцип цих змін — конкурс ідей і осіб, і жодного постійного лідерства. Це найголовніше. На сьогодні партія керується президією, куди входить 8 осіб (Олександр Вілкул, Володимир Рибак, Михайло Добкін, Олександр Єфремов, Борис Колесніков, Вадим Новинський, Микола Левченко, Олександр Ледіда. — Авт.). Але в перспективі він складатиметься з 11 осіб. Ще три місця залишено для лідера національної молодіжної організації ПР, який визначиться за підсумками праймериз, а решту займуть представники від двох областей (не із представлених в президіумі), які дали найбільшу кількість голосів за нашого кандидата на президентських перегонах. Після виборів реформування ПР триватиме. Приймемо новий статут, в якому детально пропишемо всю процедуру проведення праймериз і правила партійного руху. На початку виборів партія висуватиме кандидатів і вони повинні будуть пройти праймериз, починаючи з районних організацій і закінчуючи національним з’їздом. В такому разі у всіх кандидатів буде можливість буквально побачити кожного члена партії і переконати, що саме його програма краще ніж у інших.
— Що перешкодило провести повноцінні праймериз до цих президентських перегонів?
— Зробити це зараз в повному обсязі не вдалося через обмеженість у часі. Окрім того, важко реалізувати даний сценарій, коли банди, які мовчазно підтримує нова тимчасова влада, їздять всією Україною і руйнують наші партійні організації. За таких умов ми думали, в першу чергу, про безпеку людей. Але це не перешкодило нам уперше в українській історії провести на партійному з’їзді конкурс серед кандидатів на посаду Президента. У прямому рейтинговому голосуванні брали участь 23 партійних обласних організації ПР з 25-ти. Ще на засіданні Ради регіонів 21 організація, окрім Кіровоградської і Одеської, підтримали кандидатуру Михайла Добкіна. А за підсумками прямого голосування на з’їзді Добкін отримав 315 голосів, Тігіпко — 35, Бойко — 15 і Царьов — 1.
— Чи відчуває Партія регіонів, як одні з учасників політичного процесу, відповідальність за те, що сталося в країні?
— Всі політики причетні до трагедії, що сталася. Те, що в центрі європейської столиці в абсолютно мирний час загинуло більше 100 осіб, підлягає якнайглибшому розслідуванню і притягненню до відповідальності винних. Але назвати когось злочинцем може лише суд.
«ГОЛОВНА ПОМИЛКА — НЕКОНСТРУКТИВНА КОНСТИТУЦІЯ, ЯКА ПОРОДИЛА «ВОЖДИЗМ»
— У даному разі йдеться про партійну відповідальність, а не про окремих осіб. У чому, на ваш погляд, були основні помилки ПР?
— Головна помилка — неконструктивна і несучасна Конституція, яка породила «вождизм» окремої особи, і відсутність партійного контролю за лідером. Такий же вождизм наявний у «Батьківщині». І вони не застраховані від повторення подібних помилок. Ще одна помилка — відхід від ідеології, згідно з якою бюджетні кошти повинні передаватися знизу догори, а владні повноваження — делегуватися регіонами в центр, а не навпаки.
— Але ж партія — це не ухвала однієї людини. У ній існують реальні механізми контролю. Чому вони не спрацювали в даній ситуації?
— Повернення України до президентсько-парламентської форми правління позбавило партії реальних важелів впливу, які існували при парламентській республіці. На мій погляд, щоб попереджувати повторення подібних ситуацій, потрібно зміцнити основи парламентської республіки і мінімізувати повноваження Президента, як гаранта Конституції.
— Чому серед усіх претендентів на посаду президента регіонали обрали саме Михайла Добкіна?
— Добкін пройшов усі етапи становлення регіонального розвитку лідера. Спочатку він був успішним міським головою другого за величиною міста в Україні — Харкова. Це досить непросте місто: у ньому багато промислових підприємств, що серйозно постраждали від краху військово-промислового комплексу 1991 року. Потім він очолив Харківську область. У нього добрий послужний список. Він реально працював господарником і знає не на словах, а на ділі основні проблеми економіки, чим живе місцеве самоврядування і знає, як об’єднувати абсолютно різних людей (молодь, студентів, городян, селян). Регіоналам близька за духом реальна робота. Це й є дух Партії регіонів.
— Але чи зможе він об’єднати виборців на Заході і Сході країни, адже його ім’я в суспільстві асоціюється з сепаратистськими заявами?
— Не забігаймо наперед! На думку делегатів ПР — зможе. Особисто для мене таким переконанням служить його великий досвід роботи в місті та області. Ми не допустимо жодного сепаратизму. Партія регіонів була, є і буде проукраїнською. Ми відстоюватимемо цілісну унітарну республіку з великим ступенем децентралізації влади. Це і врятує нашу країну. Сьогодні існують суперечності: надмірний вплив центру на всі процеси в країні, які й призвели до ситуації з попереднім президентом Януковичем. Необмежена влада — це крок до вождизму. Тому сьогодні потрібно позбутися вождизму шляхом децентралізації центральної влади і залишаючи бюджетні потоки на місцях. Це італійська модель розвитку, коли прем’єр-міністр прохає гроші в областей, а не області — в нього. І взагалі все федеративні заяви, в тому числі і мої 10 років тому в Сєвєродонецьку, насправді народжуються через бажання захистити інтереси кожного регіону. Все інше — це емоції.
«БІЛЬШЕ ПОВНОВАЖЕНЬ РЕГІОНАМ ТА ЗМЕНШИТИ ВПЛИВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВЛАДИ»
— Як ви ставитеся до ідей: надання російській мові статусу другої державної і до федералізації України?
— По-перше, потрібно поставити крапку в мовному питанні. Мають бути дві державні мови — українська і російська — інакше ми втратимо країну. Засвоєння цієї догми відразу ж виб’є стілець з-під усіх маргінальних партій і про мовні торги забудуть.
По-друге, сьогодні я виступаю проти ідеї федералізації, і партія не допустить жодних федеральних настроїв в Україні. І ось чому. Найуспішніша країна в світі (США) має федеративний устрій, так само, як і Європи (ФРН). Але Україна не може сьогодні бути федеративною республікою, бо в політиків немає культури притаманної федералізмові. У виборців вона є, а політики гратимуть на тому, щоб розколоти країну заради свого політичного рейтингу. Тому жодної федерації не буде — це точно. Але унітарна країна з широкими повноваженнями регіонів — потрібна обов’язково. Підкреслюю, потрібно якнайскоріше дати більше повноважень регіонам і зменшити вплив центральної влади.
— Як у такому разі повинна виглядати оптимальна структура розподілу бюджетних доходів?
— Детальніше про це побачите в передвиборній програмі Добкіна. Скажу лишень, що надходженнями від ПДВ повинен розпоряджатися прем’єр. Якщо на митниці не крастимуть, то збори від цього податку забезпечать 8—9 мільярдів доларів позитивного сальдо щороку. А якщо вдасться вирішити проблему конвертаційних центрів (так званих «площадок»), то до цієї суми можна додавити ще 2—3 мільярди доларів. Тобто в Кабміну буде потужний ресурс в обсязі 12 мільярдах доларів, який потрібно витратити на
Міністерство внутрішніх справ, Міністерство закордонних справ, інші загальнодержавні органи, а також — на реформування та розвиток оборонного сектора. Окрім того, для ефективного використання бюджетних коштів потрібно ліквідувати дублюючі функції держорганів і відповідно, скоротити до 8 кількість галузевих міністерств. Наприклад, Міністерство внутрішніх справ і Міністерство надзвичайних ситуацій за великим рахунком — це одне і те ж. Також не повинно бути жодних підрозділів економічної міліції. Жодного УБЕЗу (управління боротьби з економічною злочинністю). А в УБОЗі (управління боротьби з організованою злочинністю) не повинно бути економічного підрозділу. Бо УБОЗ — це боротьба з бандитизмом, а не рекет підприємця.
— А як ви ставитеся до закріплення статусу позаблокової держави в Конституції?
— Позаблоковий статус України в Конституції, однозначно, «за». Найближчим часом ПР запропонує модель створення сучасної армії і розвитку військово-промислового комплексу, який у нас багато в чому збережений, але не використовується. Перш ніж вступати в якісь союзи, на мій погляд, країна має забезпечити 12—15 тисяч доларів ВВП на душу населення. А вже після цього проводити референдуми про участь у союзах і блоках. При цьому кінцева ухвала має бути прагматичною, а не політичною. Ми хочемо, щоб мешканці нашої країни жили, як європейці, але не забуваймо, що зарплатня в ЄС в середньому вдвічі менша, а ціни вдвічі вищі в порівнянні зі США. Так що для нас є кінцевою метою — це питання!
— Ви кажете закріпити в Конституції, але чимало військових експертів не згодні й наводять свої аргументи, що якби Україна мала блоковий статус, то було б менше проблем і посягань на нашу територію.
— Проблеми й посягання на українську територію — це плід роботи помаранчевої команди та її послідовників. Це ж як треба було плюнути в душу кримчанам, щоб на референдумі 97% жителів Криму не захотіли жити в Україні.
— Борисе Вікторовичу, існує багато суперечок щодо достовірності підсумків референдуму та законності його проведення. Крім того, можливо, всіх цих суперечок не було б узагалі, якби свого часу Віктор Янукович не продовжив Харківські угоди.
— ...Повна неповага до інтересів і потреб кримчан, зокрема в мовному питанні, багато в чому спровокували проросійські настрої жителів півострова. Вийшло, що люди не хочуть жити лише так, як хоча якась одна політична сила. Це лише політики думали, що все улагодять, утрусять. Не вийшло. Отримали такий публічний ляпас на очах у всього світу. І сьогодні з саперними лопатками ці політичні шахраї закликають 18-річних хлопців йти на війну проти другої армії в світі після НАТО. Що це: така суміш попа Гапона (священик Російської православної церкви українського походження, ініціатор подання мирної петиції Миколі II, що закінчилося побоїщем і масовими смертями — «Кривава неділя», 1905 рік. — Авт.) із заградзагонами НКВС? Тільки замість кулеметів використовують мову, аби залишитися при владі за будь-яку ціну.
— Ви виступаєте за дві державні мови, за позаблоковий статус у Конституції. Цього вимагає й Росія. Складається враження, що ПР підіграє.
— Партія регіонів нікому не підіграє, була, є й буде проукраїнською силою! Крапка. Ніякої федералізації! Ми відстоюємо територіальну цілісність і унітарність України, але з великими повноваженнями регіонів! Якщо комусь не подобається, що ми намагаємося знайти реальний компромісний вихід у ситуації, що склалася, й зберегти країну, — це вже питання їхньої совісті й особистого вибору.
«ТРЕБА ЙТИ ШЛЯХОМ ПЕРЕГОВОРІВ, МІЖНАРОДНИХ СУДІВ, ЗОКРЕМА ООН»
— А як ви оцінюєте факт анексії Криму Росією? Хто винен і має за це відповісти?
— Це погано. Але не все втрачено. Треба йти шляхом переговорів, міжнародних судів, зокрема ООН. Треба не сидіти й не мудрувати, як у фільмі «Іван Васильович змінює професію», де в.о. царя віддав Кемську волость (назва території в Карелії, яку хотів отримати шведський король у Івана IV Грозного. — Авт.). А слід негайно сідати за стіл переговорів.
І взагалі реальний шлях повернення Криму — це той же референдум, коли за 8—10 років рівень життя в Україні буде значно вище, ніж на півострові. Ось тоді потрібно провести новий референдум — і переконати кримчан повернутися до складу України.
— Так уже сідали, й нічого не вийшло.
— Це питання не до мене. Усі питання щодо здачі Криму — до нового уряду. Це за нього відбувся перехід півострова до складу Російської Федерації. Мені більше нічого додати.
— Сьогодні головне питання — «де зупиниться Путін?».
— Сьогодні головне — збереження територіальної цілісності України. На мій погляд, допомогти в цьому може лише ухвалення нової Конституції. Якщо в квітні-травні парламент ухвалить у першому читанні, а в жовтні — в другому проект нового основного закону з двома державними мовами, розширеними повноваженнями регіонів у рамках унітарної країни, то ми зупинимо будь-яке розповзання України. Друга державна мова й більше повноважень у регіони — це порятунок для України.
— Які настрої сьогодні домінують у Донецьку? У чому, на ваш погляд, природа проросійських мітингів, що виникають там?
— Це природна реакція населення. Люди проти розлому країни, але вони не хочуть розгулу неофашистських банд з автоматами у себе під вікнами. Тому вони шукають захисту в ті способи, які їм здаються оптимальними.
— Але там багато й провокаторів...
— Багато. Адже всі маргінальні політики, як правило, в такі періоди намагаються скористатися дестабілізацією. А ситуація така, що, згідно з соціологічними даними, 70% українців хочуть жити в країні з максимальними правами місцевих рад, мати дві державні мови, а 30% — у Російській Федерації. Якщо влада й надалі ігноруватиме запити й демонструватиме неповагу до населення Південного Сходу, то ці тенденції невдоволення наростатимуть. Тому я й кажу, що зупинити всі сепаратистські настрої в Україні можна лише ухваливши нову Конституцію з відповідними змінами. Партія регіонів 23 квітня презентує своє бачення основних глав цього документа. Зараз над ним працює група юристів на чолі з Валерієм Писаренком, який також входить до складу конституційної комісії.
— Не хотілося б говорити про найгірший сценарій. Але все-таки. Якщо Володимир Путін вчинить спробу анексувати Південний Схід, чи можемо ми розраховувати на активнішу участь представників великого капіталу цього регіону?
— Якщо самі проукраїнські сили цього не спровокують, то негативного сценарію не буде. Я теж у нього не вірю.
ЯКЩО НЕ БУДЕ НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ, ТО ПОТРІБНІ ПЕРЕВИБОРИ ПАРЛАМЕНТУ
— Чи змінилися правила гри в парламенті після зміни влади?
— На жаль, парламент досі залишається не дуже конструктивним органом. Мені більше подобається парламентська модель роботи в Німеччині, коли фракція доручає галузевому міністерству підготувати відповідний його профілю законопроект. На виході виходить професійніше. А у нас кожний депутат пише свій варіант, і на виході — «броунівський рух» і багато популізму.
— Чи вважаєте ви за доцільне сьогодні ставити питання про дострокові перевибори до парламенту? Якщо так, то коли їх проводити?
— Якщо не буде ухвалена нова Конституція, то перевибори парламенту просто мусять відбутися. Тому що тоді виникне величезна загроза цілісності України.
— На з’їзді прийняли кадрові рішення. Назвіть критерії, за якими виключали депутатів (Віктор Янукович, Микола Азаров, Сергій Арбузов, Олександр Клименко, Едуард Ставицький, Андрій Шишацький. — Авт.) з лав партії?
— Ми нікого не виганяли. Віктор Янукович сам звернувся з відповідною заявою. Що стосується решти, то це була вимога обласних організацій. Більшість із них вважають, що в економічному краху винні члени уряду Азарова. Андрія Шишацького виключила донецька обласна організація за боязкість: він кинув у важкий момент 100 депутатів і втік «зі швидкістю Усейна Болта» — чемпіона світу з легкої атлетики на 100 метрівці. А члени політради лише формально підтвердити його виключення з лав Партії регіонів. Коновалюк давно вже працював сам по собі.
— Як ви реагуєте на колишніх своїх однопартійців, які вийшли з партії й почали поливати її брудом?
— Негативно. Але у кожному окремому випадку розбирається партійна комісія. Одна річ, якщо людина це робить тому, що їй спалили будинок або залякували сім’ю. Від таких проявів фашизму в шоці вже в США та ЄС, тому вони закликають українську владу зупинити розгул бандитизму. Чого лише вартий випадок з волинським губернатором, якого прикували наручниками до металевої труби на сцені. Інша річ — «тушки». З ними нам не по дорозі.
— Прокоментуйте вислів вашого однопартійця Сергія Тігіпка, який після з’їзду заявив, що «Майдан, загиблі люди, анексія Криму й втеча Януковича» — це події, які багато в чому народилися в стінах ПР», і «нинішня недемократичність партії виростить нового Януковича».
— Тігіпко відреагував після з’їзду в найкращих традиціях радянського комсомолу: ми матом не лаємося, ми ним розмовляємо. Мовчав би взагалі. У будь-якій іншій країні світу підсумки рейтингового голосування, за якими він програв з показником 10% проти 90%, означає політичну смерть. Але він вирішив йти далі й залишається в ПР. У мене запитання: а чого ж він не йде від нас, якщо така погана партія? І при цьому в нього повертається язик звинувачувати. Тігіпко — це чистий радянський (професійний) комсомолець (перший секретар Дініпропетровського обкому ЛКСМУ. — Авт.), пристосованець і боягуз. Він ним завжди був і завжди бігав з партії в партію.
— Чи підтримуватиме ПР законодавчі ініціативи нового КМУ?
— Ми підтримали призначення прем’єра й дали можливість новій команді працювати поза політикою. Свою оцінку роботи КМУ дамо за підсумками перших 100 днів. Але перші їхні кроки нагадують дії «сліпих кошенят».
— А що конкретно вас не влаштовує? Хіба поганим є, наприклад, зниження бюджетного дефіциту за нинішніх економічних процесів?
— Зниження дефіциту — добре. Але оподатковувати банківські депозити населення в нинішній ситуації щонайменше безглуздо. Це загрожує обвалом банківської системи. Не з цього треба починати. Приберіть всі податкові ями, закрийте контрабанду й отримаєте десятки мільярдів гривень. Безумовно, до оподаткування пасивних доходів (куди входять і депозити) Україна прийде, але не раніше ніж через 5—7 років.
— Виходить, що новий прем’єр наступає на ті самі граблі, що і його попередник?
— Так. Я казав Миколі Яновичу (Азарову. — Авт.), що ніхто в світі не починає роботу уряду зі зміни Податкового кодексу. Перш ніж його міняти, треба було провести глибокі консультації з бізнесом у різних галузях, із середнім зокрема. Але ж ні — зробили по-своєму.
— А чому ж ви тоді його не критикували?
— Як не критикував? Запитайте Порошенка, Бродського й інших учасників Кабміну. Справедливості заради треба сказати, що і Сергій Тігіпко теж критикував такий варіант Податкового кодексу (в той момент він обіймав посаду віце-прем’єра. — Авт.). На кожному засіданні уряду я виступав проти прем’єра й казав йому в обличчя те, що багато хто не наважувався й не хотілося чути. Саме так удалося уникнути введення для бізнесу «податкового спецназу». Я ще за два тижні до Майдану передбачав, що буде — у мирній його частині (виступаючи 9 листопада 2013 року на партійній конференції Борис Колесніков сказав, що «трикутник смерті» (міліція-прокуратура-суди) погублять нашу країну. — Авт.).
