Злетів і посадок — порівну!

«Ви всі повинні повернутися живми й здоровими», — такими словами проводжав миротворців до Ліберії головнокомандувач Сухопутних військ Збройних сил України Петро Шуляк. Минулої суботи перша частина місії із 128 осіб вилетіла із Миколаєва до неспокійної Ліберії, на території якої вже понад 14 років триває громадянська війна. Того ж дня в Херсонській області відбулася церемонія відправки миротворців 56-го окремого вертолітного загону. У цілому до особового складу контингенту в цій західно-африканській країні входитиме 286 українських вояків.

Наголос на тому, аби всі миротворці повернулися живими, робився недарма. Звістки про загибель українських солдатів уже надходили і з близькосхідного Іраку, і з африканської Сьєрра-Леоне, де також перебувають наші військові з миротворчою місією. При цьому «випадки смертей в Іраку — не бойові втрати, а результат необережності в поводженні зі зброєю, технікою», — наголосив генерал- полковник Петро Шуляк. Під час нинішньої підготовки українських військових значну увагу було зосереджено на недопущенні помилок, подібних тим, у результаті яких гинули вояки в Сьєрра-Леоне. За словами Петра Шуляка, «на цих помилках ми вчимося: прискіпливо підбираємо особовий склад для виконання завдань в миротворчих місіях і, звичайно, звернули увагу на підготовку екіпажів, техніки». Хлопці, яким доведеться відстоювати мир і спокій далеко за межами батьківщини, зізнаються, що часу для підготовки в них було цілком достатньо. Хоч офіційно підготовка до відправки в Ліберію розпочалася після відповідного рішення Верховної Ради на початку грудня минулого року, однак професійні навички вояки здобували до того роками. Останні два місяці відбувалася більш спеціалізована підготовка: солдатів, крім усього, знайомили із місцевими ліберійськими особливостями. У Міноборони України повідомили, що на першому етапі відбувалися заняття з організації польотів і відновлення повітряних навичок льотного складу. Також вояків знайомили з метеорологічними умовами в Ліберії, правилами виконання зльоту та посадки на запилених майданчиках, в умовах високих температур та вологості.

Потрапити до складу миротворців мав змогу далеко не кожен вояк. Хоч офіційно про перебіг військового «кастингу» дізнатися не вдалося, проте 23-річний Андрій Колесников, який вирушить до Ліберії наступного місяця, розповів, що кожен із бажаючих мав відповідати високим критеріям як фізичної підготовки, так і професійних здібностей. Крім того, усі миротворці — добровольці: для відрядження до «гарячої точки» вони мали отримати дозвіл дружини або батьків. Мотиви свого наміру вирушити до Ліберії миротворці висувають досить схожі. Для більшості з них — це можливість переконатися у професіоналізмі, «підкріпити» свій досвід новою практикою. Вояки наголошують, що їм небайдужа доля людей, серед яких понад десятиріччя проливається кров.

Головнокомандувач Сухопутних військ Петро Шуляк зауважив, що за останні 12 років понад 20 тисяч українських солдатів пройшли школу миротворця. Сьогодні більше ніж три тисячі українців перебувають у миротворчих місіях у Косово, Лівані, Сьєрра-Леоне, Іраку. «Своєю виучкою наші вояки роблять все для того, щоб запанував мир і не гинули люди. За достойну допомогу на міжнародній арені Україна отримує найвищі оцінки від різних держав, організацій», — підкреслив Петро Шуляк. Варто нагадати, що з проханням направити миротворців у Ліберію до Президента Леоніда Кучми особисто звернувся генеральний секретар ООН Кофі Аннан. Утім, якщо у виконавчій гілці влади рішення приймалося досить швидко, то з парламентським схваленням виникли певні проблеми: необхідну кількість депутатських голосів було набрано лише з третьої спроби, що навряд чи позитивно позначилося на авторитеті України. Про вигоди участі в миротворчих операціях говорилося неодноразово. Найперше, нинішні миротворці із здобутими навичками «не за підручником» стануть достойним фундаментом майбутньої професійної армії. По-друге, гідне представлення на міжнародній арені стане черговим аргументом України як контрибутора безпеки. Як доказ можна сказати, що невеликі балтійські держави, які вже через кілька місяців вступлять до НАТО, жодного разу не ігнорували прохань про участь у миротворчих місіях (хоч, зважаючи на нечисленність армії, їхні контингенти подеколи не перевищували десяти осіб).

Проте за будь-яких стратегічних розрахунків найважливішим залишається людське життя. «Зайвих ризиків непотрібно», — передав настанову міністра оборони Євгена Марчука українським військовослужбовцям генерал-полковник Петро Шуляк. «Аби завжди збігалася кількість злетів і посадок», — бажали миротворцям родичі.