Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Справжнє кохання

15 червня, 00:00

Свого часу Жан-Люк Годар, великий режисер і справжній філософ кіна, сказав: «Порнографія — результат мордування іншого кіна, яке не здатне показати любовну сцену. Саме тому, що Деньов не вміє сказати: «Я тебе кохаю», робляться порнофільми, котрі теж не можуть цього сказати». Ця максима мене вразила, я й досі інколи веду з нею внутрішній діалог... Свої аргументи не наводитиму — вважаю, в кожного, хто це читає, знайдуться свої pro і contra.

На вихідні випало подивитися один старий голівудський фільм. Називається «Брудна справа», знятий ще років 30 тому класиком американського кіна Робертом Олдрічем, за жанром близький до «неонуару», тобто «чорного фільму», «нуару», знятого на новітній лад. Нуари — кримінальні драми 1930—1940-х років, які відзначалися похмурою атмосферою й тотальним імморалізмом героїв, як «хороших», так і «поганих». «Брудна справа» теж, в основному, укладається в це річище: чоловіки — або злочинці, або жорстокі цинічні поліціянти, жінки — від першої до останньої шльондри й зрадниці. Фільм, чесно кажучи, так собі, не є вершиною ані жанру, ані творчості самого Олдріча, але цікаво інше. Одну з тих шльондр грає Катрін Деньов. А її коханець-детектив якраз розслідує смерть порноакторки. Тобто маємо одразу й порнографію, й Деньов у ролі закоханої.

Усі злі, всі розбещені, всі лаються, б'ються або стріляють. Гинуть невинні, вириваються на волю божевільні. Деньов у всьому тому бруднуватому й похмурому світі — єдина за сценарієм несе хоч якісь ніжні почуття. При тому — ані пари з вуст про кохання. Її Філ, зневірений і лютий поліцейський, урешті-решт про це починає говорити. А межа відвертості Ніколь-Деньов — фраза «Хочеш сексу?» — «Звучить, мов рядок із пісні», — відповідає чоловік.

А втім, усе, що відбувається, й так крутиться довкола сексу. Точніше — секс-індустрії, котра втягує в себе й молодих, і старих, одних як товар, других як господарів, причому гинуть, урешті-решт, і ті, й ті. Ніжність випаровується остаточно, головна пара, незважаючи на власну маленьку війну пристрастей, не надто контрастує із загальним тлом. І головний герой, хоч здається закоханим, віддає життя через надмірну любов до справедливості, а зовсім не до жінки. Ні, наскільки Олдріч непереконливий у цій стрічці, настільки він правий, що не вклав ті три слова у вуста Деньов.

Порно знімається й знімається, а Деньов знімають і знімають у любовних драмах, проте їй і не треба вміти цього говорити. Бо, дійсно велика актриса, вона якраз і робить те, що від неї вимагається — відображає саму суть кохання. Тобто завжди несе перед собою той самий образ, в який насправді й закохуються. Адже, скільки б не говорилося про «полюбити таким (такою), який (яка) є» — любити будуть завжди одне й те саме ідеальне обличчя, яке й хочеться любити найбільше. Чи говоритиме це обличчя якісь зізнання у відповідь, чи ні — не важить. Любовна сцена залишиться такою самою, й ролі в ній завжди будуть розподілені однаково. Один — як екран із найчудовішою у світі картинкою. Інший — як глядач, що сам для себе й крутить це нескінченне, єдино для себе прийнятне кіно.

А невміння Деньов сказати: «Я тебе кохаю» — завжди обертатиметься на її перемогу.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати