ЩОДЕННИК

Нашому урбанізованому телебаченню байдуже до того, що десь там, у сільській глушині, прогноз погоди «тридцять градусів і вище» означає далеко не можливість поніжитися на пляжі. Це справжня біда — жодної повноцінної краплини із самісінької середини травня. На поля боляче дивитися: кволі колосочки, не налившись, жовкнуть. А до щорічного початку жнив можна рахувати дні, як до ювілею Пушкіна...

Та й дійсно, що там якийсь один район (а може, й не один, обійдений Божою милістю?) — коли по всій Україні авторитетно обіцяють дощі та грози. А тут, як на зло, — хоч би цвіркнуло! Все, що не замерзло в травні, досихає в червні... За бадьорий штамп «які види на майбутній врожай?» кого завгодно хочеться тріснути по лобі спересердя.

Симпатична дикторка у веселому передчутті близької відпустки повчає, як правильно засмагати, як вкоротити холоші джинсів, щоб було «хіпово», і прорізати в них дірки «для вентиляції».

— О, Господи, мені б твої турботи, — тоскно прагну поспілкуватися через скло екрану. Від спеки мій «дах» нікуди не їде, він просто плавиться, стікає по вухах, і я вже нічого не чую про морський відпочинок. Я тільки бачу крізь вікно — на небі й сьогодні жодної хмаринки. Спека...