ЩОДЕННИК

30 червня

Для багатьох звичним є асоціативний ланцюжок «літо — сезон відпусток — поїхати з міста — до моря». А якщо море зовсім поруч? Якщо не потрібно для побачення з ним їхати на південні береги?

Просто насправді є люди, які кожну секунду життя носять море в собі. З ними вірити в хороше — означає вірити, що там, у них усередині, дійсно є море, воно глибоке і дуже сокровенне. Але якщо придивитися, якщо заслужити його довіру, можна буде навіть опустити в його безодню кінчики пальців і відчути, як хвилюється його серце кольору, назви для якого ще ні в кого не вистачило фантазії придумати. Багатьом не вдавалося намалювати, наспівати або зіграти його, навіть через сотні спроб. А я просто хочу чути кожен з його відвертих сплесків, тому що випадкових слухачів і так вистачає, але ж їм так складно хоча б на мить відволіктися від власних прихованих мотивів і спробувати дійсно почути те, що насправді-то не залито бетоном або ще чимось глухим. Те, що називається потаємним, виключно пошепки, щоб не розгубити ані краплі. Мені хочеться не дивитися, а бачити. Тому що по-іншому смислів дихати з таким морем поруч просто не залишається. Придивіться... Можливо, із вами поруч також є люди-моря.