Прийом подарунків по суботах...

Сьогодні — Міжнародний день музеїв. Як відомо, культура — галузь, що замало фінансується державою, особливо якщо йдеться про бібліотеки чи музеї, що приносять користь виключно духовну і грошового еквівалента не мають. Музейна справа в нашій країні тримається в основному на старих запасах експонатів і невичерпному ентузіазмі музейних працівників. Проте останнім часом почали з’являтися приватні музеї, в основному маленькі, але затишні, часто абсолютно нові, що розробляють нехай невеликий, але від того не менш цікавий сюжет. Про майбутнє приватних музейних проектів, про сьогодення великих українських музеїв, про шляхи поповнення колекцій ми розпитали директорів музеїв і чиновників. У Міністерстві культури і туризму України, на жаль, «Дню» нічого не розповіли — відділ музеїв цієї установи два дні був порожнім, зате заступник міністра культури Криму запевнив, що де-де, а на курортному півострові музеї запитані й не обділені увагою.

Тамара СОЛДАТОВА , провідний науковий співробітник Київського музею російського мистецтва:

— Жодним чином музейні фонди не поповнюються — в державному бюджеті на це немає грошей. Так, нам іноді дарують свої картини сучасні художники, але це, називатимемо речі своїми іменами, своєрідна плата за проведення виставки в нашому музеї. Якщо чесно, то в «колишні» часи ми такі подарунки й не приймали б. Звичайно, у нас специфічний музей. По-перше, російського мистецтва, а Росія сьогодні — інша держава. По- друге, художні музеї — взагалі задоволення для багатих. Картину не купиш за двадцять гривень, на це потрібні мільйони. Тому ніколи в нашій державі не буде приватних музеїв, які могли б стати альтернативою державним. Час створення «ермітажів» скінчився. Говорити про це смішно. Так, можна зробити цікавий «Музей однієї вулиці» або «Музей ікони». Але це зовсім інший рівень, зовсім інший масштаб.

Щодо програм розвитку музеїв, які періодично приймаються нашим урядом, то на п’ять років, то на десять, то ще жодному музею вони не допомогли, назвемо їх прямо — це псевдопрограми. Краще б приймали програми розвитку не всієї галузі, а певного конкретного музею. Може за п’ять років уваги тільки для одного об’єкта й змогли б щось зробити. Майбутнє наших музеїв видається мені надто сумним з таким ставленням до них держави. Ми убогі й голі. 500 гривень на місяць — максимальна, майже директорська зарплата. Хто піде працювати на такі гроші? Сам музей може заробити лише на свої дрібні потреби, заробляти гроші на глобальні цілі ми не в змозі.

Яскравий приклад, що демонструє ставлення держави до музеїв — виселення Музею історії міста Києва з його будівлі. Найбільше обурює той факт, що будівлю відібрали для суддів — для Верховного суду. Ось такі у нас права захищає Верховний суд, а музеї — абсолютно безправні.

Тамара ХОМЕНКО , директор Музею історії міста Києва:

— Існує кілька шляхів поповнення музейних фондів. Перший — це дарування. Незважаючи на складну економічну ситуацію, кияни продовжують робити подарунки музею — й картини, й книги, й багато іншого. Наприклад, нещодавно нашій філії — Музею Грушевського, який ми маємо намір незабаром відкрити, відомий колекціонер, реставратор, друг музею Федір Зернецький подарував портрет доньки Михайла Грушевського. Це вельми серйозний і цінний подарунок. Другий шлях — це підбір, комплектація колекцій. Кожний науковий співробітник має своє завдання, вузьку спеціалізацію; один займається, скажімо, певною особистістю, інший — футбольною командою «Динамо». За своїми темами вони збирають матеріал. Гроші на закупівлі виділяються не системно, але все ж виділяються.

У нас сьогодні, як відомо, дуже непроста ситуація. Ось вже два роки, як нашої експозиції немає — вона запакована в коробки. Спорудження обіцяної нам будівлі на Інститутській, 3 тимчасово припинилося — новий мер проводить інспекцію. Але все ж є надія, що найближчим часом ми отримаємо приміщення. Тому якщо експонати ще трохи побудуть в ящиках, гарантувати їх збереження ніхто не зможе.

Леонід БІЛИЙ , заступник міністра культури Криму:

— Кримські музеї поповнюються дуже активно. Минулого року наші фонди збільшилися на 5600 експонатів. Головні новинки наших музеїв — це предмети археології, твори народних майстрів та інші експонати. У лютому цього року створено навіть новий музей «Чехов і Україна». Однак, у музейній справі Криму багато складних проблем. На жаль ми не маємо повнопрофільної експозиції Кримського краєзнавчого музею, який називаємо головним кримським музеєм. Над цим зараз працюють колективи музею та міністерства. У запасниках музею багато експонатів, в тому числі золота колекція, предмети кримської старовини, археологічні експонати, етнографічна колекція та багато іншого. Музей активно проводить виставки, однак створення постійної експозиції — складна ідеологічна й технологічна справа. На черзі у нас також відновлення будівлі й створення експозиції кримськотатарського музею. Вважаємо, що з експозиції нинішнього етнографічного музею в майбутньому буде створено ще кілька самостійних дуже цікавих музеїв. Загалом міністерство намагається забезпечити всі вимоги Концепції державної культурної політики України на 2005—2007 рік. Однак для підтримки багатьох музеїв Криму ще не вистачає грошей, адже не скрізь і не завжди можна заробити достатні кошти. Тому проблемою залишається також ремонт, реставрація, підтримка технічного стану, виплата заробітної плати та інші труднощі. Міністерство культури Криму вважає створення приватних музеїв перспективним напрямом розвитку культурної сфери — за ними майбутнє. Я сам брав участь у створенні приватного музею Натана Рахліна в Місхорі. Загалом в Криму вже є 5 приватних музеїв. Чекаємо, що їх кількість збільшуватиметься. Вже вирішено, що в перспективі буде створено приватний музей вишивки на базі колекції народної майстрині Віри Сергіївни Роїк...

Юлія ЛИТВИНЕЦЬ , головний зберігач фондів Національного художнього музею України:

— Поповнення колекції музею відбувається головним чином за рахунок подарунків від самих художників чи меценатів, іноді нам дарують роботи з художніх виставок. Держава закупівлю нових експонатів ніяк не фінансує. Так за рік музей безкоштовно отримує в середньому близько двохсот нових робіт. Втрачати експонати, на щастя, не доводилося. Найбільший ризик — це все-таки крадіжка, від неї вберегтися найважче. Картини не псуються, оскільки музей досі здатний утримувати якісні стелажі, щити, реставраційні майстерні, забезпечувати приміщення електроенергією. Крім того, картини весь час під наглядом реставраторів. До слова, серед наших реставраторів не тільки старше покоління, а й чимало молодих співробітників.