Невдалі дачі

Важко уявити собі більш райське містечко в столиці — зелено, тихо та спокійно, і разом з тим близько до цивілізації. А вже які котеджі побудували собі жителi Русанівських садів — і кам’яні є, і триповерхові, і обплетені виноградом різних сортів, і з басейнами, а то й просто з озером з лататтям та качками прямо в саду. Перша садова лінія, друга, третя... Краса! І тільки жителі садових ліній з двадцять четвертої по двадцять сьому не радіють своїм прекрасним дачним ділянкам — справа в тому, що дуже скоро через їхні будинки, сади та городи, від яких, звичайно, нічого не залишиться, проляже траса подільського мостового переходу.

Про те, що Подільсько-Воскресенський міст усе-таки проляже через Русанівські сади, стало відомо днями — про це повідомив заступник голови Київської міськадміністрації Денис Басс. За його словами, альтернативну схему, згідно з якою міст повинен був піти в обхід дачних ділянок, визнано безперспективною. За даними комунального підприємства «Київавтодор», які озвучив Денис Басс, при обхідному варіанті майбутня Подільсько-Воскресенська лінія метрополітену використовуватиметься лише відсотків на 60, а Воскресенський житловий масив не буде охоплений цією лінією. У зв’язку з цим, за словами заступника столичного мера, жителі цього масиву користуватимуться переобтяженою Святошинсько-Броварською лінією метро, повідомляє Інтерфакс-Україна. «Вартість же названого альтернативного варіанту в 1,8 разу перевищує вартість уже затвердженого проекту», — заявив Денис Басс.

А що ж буде з дачниками? Міст «підімне» 228 дачних ділянок. Як запевняє Денис Басс, на сьогодні 100 власників земельних ділянок на Русанівських садах із 288 дали згоду на різні види компенсації. Зокрема, 24 власники погодилися на придбання квартир, 5 — на грошову компенсацію, решта — на отримання земельних ділянок в іншому місці. «Проблема в тому, що чинним законодавством не визначені відповідні механізми компенсації приватного майна. Тому укладання договорів з власниками землі просувається повільно, — сказав Денис Басс. — Утім, ми штучно не прискорюватимемо цей процес», — при цьому додав вiн. «День» вирішив самостійно подивитися на «прискорений процес» і вирушив на Русанівські сади спілкуватися з дачниками.

Погода, на жаль, видалася не зовсім дачна, і тому людей на лініях 24—27 було небагато. Але дивна річ — жодна людина з тих, з ким поспілкувався кореспондент «Дня», не отримувала жодних пропозицій про компенсацію від влади! Ні квартиру, ні іншу дачу, ні навіть просто грошей їм ніхто не пропонував... «Сусіди говорять, ніби хтось ходить, пропонує, — розповіла дівчина Наташа з 27-ої садової лінії. — Але хто, до кого — ми не знаємо. У секреті, напевно, тримають ті, хто погодився. До нас ніхто не приходив. Хоч ми були б не проти, щоб нам дали таку ж саму ділянку з уже готовим будинком у будь-якому районі Києва. Боїмося, що якщо знесуть, то взагалі з носом залишимося».

Більше того, русанівці ходили під міськадміністрацію зі своїми пропозиціями, але не отримали жодної відповіді. «Та ніде нам не дають ніякої ділянки! — обурилася від такого припущення Валентина з 26-ої садової. — Ми боролися, ходили до мерії, вимагали, і нічого, абсолютно нічого нам не запропонували, навіть не пообіцяли запропонувати. А хоч би що запропонували! Ми по 50—60 років тут живемо, та я все життя своє в цю ділянку вклала...»

«Ще Омельченко, коли приїжджав, обіцяв компенсації, Черновецький обіцяв на чай до нас приїхати, — розповідала її сусідка, також Валентина. — Та так і не приїхав... Але нічого, нікуди вони від нас не дінуться, ділянки-то належать нам!».

Люди й справді вже втомилися чекати, давно обдумали і в думках погодилися на розставання з дачею, хто в обмін на що: декому потрібна квартира, іншим — гроші, треті просто хочуть відпочивати спокійно, не чекаючи будівництва моста. Всі варіанти, які з’являлися в пресі або у висловах можновладців, місцеві жителі запам’ятовували і перевіряли. І Рядник ніби обіцяли, і Горбачиху, і Биківню, а насправді виявлялося, що ніякої землі для переселенців там немає.

«Для нас важливо хоча б, щоб керівництво адміністрації прийшло та вислухало всіх нас, — говорить Володимир. — Образливо, що з нами не рахуються, можна сказати навіть, що не вважають за людей».

Уже років п’ять, як життя на цих кількох лініях Русанівських садів протікає набагато млявіше, ніж на інших. І справді, який сенс будувати щось нове, коли от-от знесуть усе? А можна було б, мріють місцеві жителі, скластися і провести газ, телефонну лінію, зажити краще, ніж колись. Тут у них усе є — огірки, помідори, смородинка, а спробуй усе це купити! Більш того, вони впевнені, що міст можна «повернути», тобто побудувати в обхід Русанівських садів. Те, що в першу чергу побудували ділянку моста саме на Труханівському, розцінюють як стратегічний хід — тепер, мовляв, діватися нікуди, доведеться знести ділянки, а жителям — брати компенсації, які пропонуються. Бояться дуже, що компенсації виявляться несправедливими. «Побудують нам картонні будиночки, або дадуть небагато грошей, що нічого й не купиш...». Ситуація з відсутністю пропозицій, таке собі «розхватали — не беруть», і справді виглядає досить дивною — складається враження, що людей спеціально хочуть залякати, щоб потім вони були згодні вже на будь-яке, нехай навіть наймізерніше, але відшкодування збитків... Або продали свої ділянки за безцінь комусь більш підприємливому, хто почекає і зірве в результаті гарний куш. Словом, створилося неабияке поле для махінацій.

10 вересня в Русанівських садах намічаються глобальні збори, на які запрошено всіх жителів «проблемних» ліній, метробудівців, автодорівців і представників міської адміністрації, останні тут особливо і давно бажані гості. Однак на те, що влада до них таки прийде, жителі дачного селища особливо не сподіваються...