Адже дуже відверто й гучно рекламувався в засобах масової інформації цей нападаючий. Але ж відомо: з галасу дуже часто нічого не буває. Адже скільком молодим талановитим футболістам видавався аванс і не перерахувати, а на перевірку виявлялося...

На щастя, для господарів, у цьому випадку вийшло все із точністю «до навпаки». Дебютувавши в матчі внутрішньої першості із львівськими «Карпатами», в середу Максим провів і першу гру за свій новий клуб у єврокубках на високому рівні. І став головним її героєм. Безумовно, перемогла вся команда. І применшувати достоїнства будь-якого іншого гравця «Динамо» не можна. Але ж запам'ятовуються, передусім, голи. Їх у цьому матчі було два. Забиті вони були майстерно, зовні дуже ефектно, і обидва голи на рахунку — Максима Шацьких. Чи стане він «другим Шевченком»? Звичайно, із декількох матчів судити про це ще рано, тим паче, що в грі з «Карпатами» Максим явно губився серед своїх нових партнерів і не знаходив із ними спільної мови. Стартовий же матч у Лізі, що називається, вдався.

Що ж до гри команди загалом, то вона залишила приємне враження. Як зрілі майстри динамівці не кинулися з перших же секунд на штурм воріт суперника, вони «повільно але впевнено» розхитували оборону гостей, і як зiзнався на післяматчевій прес-конференції тренер литовського клубу Кестітус Латожа, тиск на ворота «Жальгіріса» був дуже сильним. Щоправда, матеріалізувався в голи тільки двiчi — по одному в кожному таймі.

Незважаючи на досить скромний рахунок, перемога господарів виглядала цілком упевненою і заслуженою. Принаймні той факт, що саме «Динамо» за сумою двох матчів пройде в друге коло, у фахівців сумніву не викликав. Непрямо підтвердив це і тренер литовського чемпіона, зазначивши, що кияни просто вище класом за його підопічних.

У свою чергу «Жальгіріс» продемонстрував саме те, що від нього і чекали. Команда в основному зосередилася на обороні власних воріт і щастя шукала тільки в контратаках. Не цуралися гості і брудної гри. Втім, гідно литовці трималися лише до 39 – ї хвилини, коли був забитий перший гол.

Що ж, у суперники киянам у перших двох матчах євросезону 1999—2000 років дістався міцний середнячок. У свою чергу команда Валерія Лобановського ще раз довела свою життєздатність і без «зірки» першої величини українського футболу, яка тепер, можливо, засяє під небом Мілана. А от, чи стали ми свідками сходження нового світила над київським горизонтом?..