Українське євшан-зілля

Чебрець українці наділяли магічними властивостями з давніх-давен. Ця рослина споконвіку була для нас символом Батьківщини. Її брали з собою, від’їжджаючи на чужину, як згадку про рідний край. Навіть висушений, чебрець довго зберігає свій неповторний аромат і нагадує про рідну землю, дитинство, витоки роду.

ЧЕБРЕЦЬ ВИКОРИСТОВУВАЛИ ЩЕ З ТРИПІЛЬСЬКОЇ ДОБИ

Ботанічна назва рослини  перекладається з грецької мови як «подих життя», «дух». Народні ж  назви рослини — чабрець, чебчик, чебрик, тиміям, дика м’ята, а ще — трава Богородиці, квітка Єлени Прекрасної. За переказами, давні греки присвячували квіти чебрецю богині Афродиті й вважали головними їх властивостями — оберігати сон, здоров’я, кохання. Чебрець спалювали і обкурювали житла, аби очистити їх  від усіляких хвороб і лиха.

Через своєрідний запах та лікувальні властивості чебрець з давніх-давен  використовували в  обрядах та для ворожіння, в ритуальних діях і магії, як обереги поміщали в ладанки.

ЧЕБРЕЦЬ МАРШАЛЛА

Наші предки називали чебрець також «фіміамнік», що походить від старослов’янського слова «фіміам, ладан». Його застосовували в богослужінні ще за трипільської доби, про що свідчать археологічні знахідки — курильниці. З чебрецю виготовляли напій, який вживали на Зелені свята, коли поминали небіжчиків, а також на Купала, у горобині ночі  і ще при багатьох інших магічних  нагодах. Цим напоєм дівчата причаровували хлопців.

Власне, всі  народи знаходили чебрецю якесь ексклюзивне застосування. Одні вірили, що подушка, начинена чебрецем, допомагає позбутися нічних жахів. Інші — що він обов’язково зробить людину сміливою і мужньою, якщо тримати гілочку чебрецю при собі. В багатьох європейських країнах вважають  цю траву символом родючості й плодючості, тому вінки з чебрецю надягали нареченим. Греки про людину витончену і аристократичну казали: «Від нього пахне чебрецем». У Стародавньому Єгипті чебрець використовували  при  муміфікації. Середньовічні рицарі носили шарфи, вишиті з чебрецем, як символ мужності.

Крім того, в британській культурній традиції чебрець належав царству фей і ельфів. Пригадуєте, у шекспірівській п’єсі «Сон літньої ночі» чебрець згадується як ложе, на якому спала королева фей Титанія?

ЧЕБРЕЦЬ ПОВЗУЧИЙ ЛИМОННИЙ

«В Україні росте понад 40 видів чебрецю, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Найпоширеніші з них — чебрець широколистий і чебрець повзучий, які використовують для отримання тимолу, а також чебрець український і  чебрець Маршалла. Взагалі ж у світі відомі понад 200 видів чебрецю. Батьківщиною рослини є різні регіони насамперед країни  Південної  Європи. А в Україні чебрець поширений на багатьох територіях. Зокрема, повзучий чебрець росте на пісках і гранітах у Поліссі й Волинському лісостепу, в світлих хвойних і мішаних лісах, на узліссях, галявинах, чагарниках.

ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ЧЕБРЕЦЮ

Чебрець добре знаний у багатьох країнах, де його застосовують і як лікарський засіб, і як ароматну приправу до  різноманітних страв.

Одним із перших про нього писав найвідоміший перський науковець-енциклопедист, лікар  і поет  Ібн Сіна  в своїй праці «Канон лікарської науки». Згадка про тим’ян є також  у  праці іншого видатного перського ученого і лікаря Аш-Шіразі  «Скарбниця ліків». У книгах  йдеться, зокрема, й  про те, що чебрець створює гарний настрій, відкриває закупорки, зміцнює внутрішні органи, мозок і серце, усуває гнильні речовини, діє як сечогінний, розсіює гази і випаровування. Крім того, вдихання його запаху збуджує речовини мозку. Настої і відвари з використанням  чебрецю використовують для лікування багатьох недуг, вони полегшують  хворобливий стан, зменшують  шкідливий вплив мікробів і отруйних речовин.

ЧЕБРЕЦЬ ПОВЗУЧИЙ

Відомо, що чебрець входить до складу препаратів для лікування запальних захворювань дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем, наприклад, пертусину. Чебрець як природний антисептик, що прискорює загоєння ран, використовували в перев’язному матеріалі. Багато лікарів вважають, що ця рослина, при правильному її застосуванні, значно ефективніша інших протизапальних засобів, але все ж  її  не можна  використовувати без міри, оскільки це може спровокувати ослаблення діяльності щитовидної залози. Олія тім’яну входить не лише  до складу низки лікарських препаратів, а й  широко застосовується в косметології.

Травники радять збирати  квітучі пагони чебрецю у період цвітіння, зрізаючи їх гострим ножем, ножицями або секатором. Зривати пагони не можна, бо при цьому рослина виривається з коренем. Чебрець переважно розмножується насінням, тому дуже важливо слідувати заповіді  відомого  рівненського  травника  Михайла Носаля — збираючи рослини, залишати найкращі з них для відновлення (і не менш, як кожну десяту).

БЕЗ ЧЕБРЕЦЮ НЕ ОБХОДИТЬСЯ ЖОДНА НАЦІОНАЛЬНА КУХНЯ

Невідомо, чи можна чимось  замінити чебрець, адже його неповторний аромат  не зрівняється ні з якими іншими рослинами.

Чебрець цінують  кулінари всього світу. Французи  використовують  запашну й ароматну траву як  приправу до більшості своїх страв. А от секрет вишуканого смаку іспанських і грецьких маслин криється в додаванні олії чебрецю в маринад. Чебрець є також невід’ємною складовою знаменитої суміші «Прованські трави». Він  надає пікантної нотки і кулінарним виробам, і напоям.

ЧЕБРЕЦЬ ШИРОКОЛИСТИЙ

У чебреці цінне все. Його листя додають у консерви і лікеро-горілчану продукцію, а стебла — до різноманітних  напоїв. Молоді рослини використовують під час соління огірків, маринування груш і яблук як замінник кориці. Висушене листя чебрецю використовують на Кавказі як приправу до юшок, котлет, м’ясних бульйонів.

У Польщі з чебрецю, маргарину, борошна, бульйону та сметани готують пікантний  соус. Додаючи чебрець у готові страви (особливо у поєднанні з перцем), можна посилити  і поліпшити їх смак та аромат, —  вважають  українські  кулінари. — Однак повністю розкрити  аромат йому допомагає тривала теплова обробка, тому найчастіше чебрець кладуть у страву на початку її приготування. Популярний чебрець і  у вегетаріанській кулінарії, де його кладуть, здається, чи не в усе підряд —  сири, овочі, гриби, яєчні та омлети, желе, напої...

Чебрець стимулює травні процеси  і  прискорює ліпідний обмін, — кажуть лікарі. — Це робить його помічником організму, особливо при вживанні жирної  і важкої їжі. Але все ж варто обережно вживати пряність тим, хто страждає захворюваннями шлунку, печінки чи нирок.

Якщо ви маєте можливість, посадіть чебрець у себе в садку, — радять ландшафтні  дизайнери, які цінують рослину за особливу красу й оригінальний запах. — Килимок із квітучого чебрецю тішитиме вас протягом цілого літа, навіваючи приємні думки і відганяючи сумні.

А ще можете насушити його і використовувати як приправу. Приємне і корисне — в одній рослині — це про чебрець.