Теледебати: чи побачить країна своїх політичних героїв?
Перші в історії теледебати відбулися у США в 1960 році й допомогли Джону Кеннеді виграти президентські вибори. Таким чином, досвід змагання кандидатів у президенти та лідерів партій на виборах до парламенту, які мають приблизно однакову підтримку населення, увійшов у практику виборчих кампаній як одна з основних технологій впливу на виборця. Та найважливіше — дискусія претендентів на головні посади в державі у прямому ефірі є однією з умов демократичності та відкритості виборів. Зокрема, теледебати (сутність яких мала б полягати у боротьбі аргументів на захист чи спростування певного політичного курсу) для виборчої кампанії 2006 року мають важливе значення ще й тому, що у зв’язку з конституційною реформою українці обиратимуть не лише парламент, а й — опосередковано — прем’єра, який фактично буде уособленням виконавчої влади в країні.
Особливою рисою нинішньої кампанії є й те, що у новій редакції Закону України «Про вибори народних депутатів України» дебати віднесені до однієї з форм передвиборної агітації. Однак і за таких обставин, говорить Тарас Шевченко, директор Інституту медіа права, телекомпанії мають повне право організовувати дебати: про це прямо сказано у статті 68 Закону «Про вибори народних депутатів України». У цій же статті йдеться про те, що власні програми засобів масової інформації, такі, як дебати, повинні бути об’єктивними, збалансованими та неупередженими. «З огляду на розмитість цих термінів, можна стверджувати, що ЗМІ мають відносно широкі межі вирішення цього питання — тобто мають можливість самостійно визначити, яким чином вони забезпечуватимуть виконання закону», — говорить Шевченко. Ще одна серйозна проблема — це велика кількість учасників виборчих перегонів. У зв’язку з цим постає питання й щодо забезпечення рівного доступу партій-кандидатів до ефіру. «З огляду на українське законодавство та міжнародні зобов’язання України, можна зробити висновок, що телеканали не зобов’язані запрошувати на дебати всіх без винятку учасників виборчої кампанії, — пояснює Тарас Шевченко. — Однак важливо, щоб запрошення отримали всі, хто має реальний шанс подолати прохідний бар’єр».
Для оптимальної схеми організації дебатів, яка відповідатиме вимогам закону, фахівець з медіазаконодавства Тарас Шевченко радить спочатку вирахувати середньозважені показники рейтингів партій за всіма соціологічними даними останніх опитувань різних фірм. Далі — сформувати чотири групи по три учасники — з 12 партій та блоків, що мають найбільшу популярність. «Адже політикам, — пояснює Шевченко, — більш цікаво і доречно дебатувати з близькими за рейтингом партіями, тому групи на дебати потрібно формувати так, щоб перша трійка лідерів дебатувала між собою. Так само сформувати відповідно другу, третю та четверту трійку». За його словами, до першої трійки, очевидно, потрапляють Партія регіонів, «Наша Україна» та БЮТ, до другої — соціалісти, комуністи та блок Литвина і так далі. «Але є ще одне важливе правило, — наголошує Шевченко. — Якщо один чи навіть двоє суперників не з’являються — час отримують ті партії, які прийшли».
Однак значна частина комерційних українських телеканалів так званого першого та другого ешелону, які мають право самі вирішувати, кого і коли запрошувати на теледебати, їх проводити не планують. Про це «Дню» повідомили в прес-службах телеканалів НТН, СТБ, Інтера та Нового каналу. На Новому каналі це пояснюють тим, що подібні програми не відповідають формату каналу. За словами промо-директора каналу СТБ Вікторії Волонтирець, відсутність теледебатів на їхньому телеканалі мотивують тим, що новини хоча і є важливою складовою бренду каналу, проте не основною. А причина відсутності теледебатів на НТН — технічні можливості. Оскільки, за словами головного редактора каналу Наталії Катеринчук, студія каналу НТН розрахована лише на формат новин, а не на ток-шоу. Однак, що стосується НТН та Інтера, то хоча дебатів у прямому розумінні цього слова у них і не передбачається, Інтер все ж таки представить глядачам оригінальні передвиборні програми, ноу-хау яких поки що не розкривається, а НТН — дискусії на різні теми у студії між гостем та ведучим. Під сумнівом стоїть проведення теледебатів і на державному Першому Національному каналі. За словами першого віце-президента НТКУ Віктора Павлюка, на компанії вже й так лежить велике навантаження: обов’язкові передвиборні виступи усіх 45 партій та блоків у прайм- тайм щодня, починаючи з 6 лютого. Викликає занепокоєння у НТКУ і неврегульованість цих питань чинним законодавством. «За законом, теледебати є однією з форм політичної агітації, — пояснює Віктор Павлюк. — А це — додаткова серйозна робота з ЦВК». Сам пан Павлюк вважає, що дебати повинні відбуватися у рамках телепередачі, а не окремого формату, але знову ж таки наголошує на недосконалості законодавства. Мовляв, між учасниками виборчих перегонів можуть початися претензії щодо кількості наданого ефірного часу в програмі.
А от на «5 каналі» теледебати обов’язково відбудуться. «Як і напередодні будь-яких виборів, ми плануємо і зараз програму у форматі телевізійних дебатів, — говорить генеральний продюсер каналу Юрій Стець. — Фактичних проблем чи то юридичного, чи то якогось іншого характеру, які б могли зашкодити появі в ефірі каналу передвиборного шоу, ми не бачимо. Вважаю, за місяць — точніше, десь 26 лютого — ми вийдемо з новим проектом передвиборних теледебатів». Що це буде за програма, як вона називатиметься, хто буде ведучими, Юрій Стець поки що не говорить. Однак вже за тиждень-два обіцяє в ефірі свого каналу анонсування цього проекту.
У проведенні теледебатів, присвячених виборам 26 березня, зацікавлений і канал ICTV. Проте, за словами Олександра Семирядченка, головного редактора служби інформації каналу, все залежатиме від того, коли і якого консенсусу досягнуть три зацікавлені у цьому проекті сторони: канал ICTV, ЦВК та власне лідери партій і блоків, які змагатимуться за симпатії виборців.
На «1+1» поки вивчається політична і комерційна основа для створення такого передвиборного проекту.
Що ж! Залишається чекати теледебатів та інших цікавих передвиборних дискусійних ток-шоу. Хотілося б тільки, щоб на дебатах не було табуйованих тем та аргументів, які засновані на неперевіреній і не підтвердженій документально інформації. А також, щоб дебати відбулися з максимальним ступенем відкритості й були, перш за все, змаганням програм та світоглядів кандидатів, а не особистостей і маніпулятивних технологій, для чого команди мали б домовлятися про більш конкретне визначення тем, напрямів дебатів, як це зазвичай робиться у тих самих США.
