Плаский світ

Третього листопада одразу у кількох містах України пройшли акції протесту антивакцинаторів. Противники «примусового щеплення» та карантинних обмежень провели мітинги та пікети біля Верховної Ради в Києві, а також у Одесі, Запоріжжі, Чернівцях, Винниці, Хмельницькому...

В центрі столиці зібралось близько двох тисяч протестувальників. В руках вони тримали плакати з написами «Ні — ковід-фашизму», «Право на працю та освіту без штучного лох-дауна», «Ні вакцинації-чіпізації», «Ні медичним експериментам». В той же час, Україні демонструє рекордні показники захворюваності та смертності. 15 областей та Київ входять до «червоної» зони. Ще сім областей — у «помаранчевій». У «жовтій» — лише дві — Кіровоградська і Закарпатська області.

Дивлячись на проведені акції, одна частина суспільства стає на бік «антивакцинаторів», бо «не можна дозволяти владі порушувати наші права», «ковід-вигадана хвороба», «щеплення — це експеримент над людьми». Інші громадяни взагалі не можуть второпати, як в умовах, коли Україна є третьою в світі за кількістю смертей від коронавірусу, коли лікарні переповнені, хтось може влаштовувати «антиваксерські шабаші».

Отже, щодо масштабів коронаскептицизму та антиваксерства в Україні.

57% українців не бояться особисто захворіти на коронавірус.

23% не хвилюються стосовно здоров’я своїх близьких та рідних.

44% — не підтримують запровадження локдауну.

43% — не готові вакцинуватися.

(Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 21-23 жовтня 2021 року).

Акції протесту та дані дослідження переконують: інформування громадян України стосовно пандемії провалено. Є кілька причин цієї ситуації. Головні — дві.

Перша: недовіра до влади.

В українському суспільстві існує розкол за політичною ознакою, і значна частина людей не довіряє саме цієї владі. Але насправді, українці традиційно не довіряють будь-яким можновладцям та офіційним джерелам — такий в нас історичний досвід.

Тобто, якби при владі була б інша політична сила, ситуація із вакцинацією та дотриманням карантину все одно була б складною, люди все одно б не бажали виконувати рішення, з якими вони не згодні і які вони сприймають як обман та «розвод».

Додається і той факт, що Україна є відомою Батьківщиною різних анархічних рухів. Свобода особистості, аж до анархії, для українців традиційно є дуже важливою. Іноді ця властива українцям особливість проявляється і в тому, що для багатьох з нас є нормальним переходити вулицю на червоне світло, їздити зайцем, купляти різні довідки...

Таким чином, окрім того, що українське суспільство відображає загальносвітову проблему існування антиваксерських рухів та т.зв. «ковід-дисидентства», в нас ці тренди ще більш посилюються через наші політичні реалії, наші звички, традиції та ментальність.

Друга причина нинішньої української коронакризи — невірна комунікація із суспільством із самого початку пандемії.

Неприпустимо закривати країну на локдаун і влаштовувати посиденьки в ресторані провладного депутата (т.зв. «справа «Велюр»), закривати одні магазини, однак дозволяти працювати іншим («Епіцентр»).

Неможливо переконати людей ходити в масках, якщо самим всюди з’являтися без масок, навіть в натовпі чи в приміщенні. Зокрема, політики чи журналісти ніколи не зможуть переконати аудиторію в тому, що маски необхідні, якщо на публічних заходах чи в телестудіях вони завжди без масок.

Люди не будуть вакцинуватися, якщо в телевізорі вони побачать офіційних осіб із закликами про вакцинацію, а знайомі лікарі і самі не зробили щеплення, і іншим не радять.

Це, так би мовити, очевидні речі, які враховуються в цивілізованих країнах, але не в нас.

Втім, є ще і неочевидні складові комунікаційної невдачі в спілкуванні із суспільством.

Перше і головне — це переконання в тому, що можна вплинути на громадську думку складними раціональними аргументами. Ні, це так не працює, і ніколи не працювало.

Життя сучасної людини складається з новин, які вони не можуть самостійно довести або спростувати. Навіть коли ми намагаємося мислити раціонально, перевіряти інформацію, ми вимушені просто вірити на слово чиновникам, експертам, лідерам суспільної думки... І ці реалії нашого інформаційного життя створюють просто необмежений простір для маніпуляцій зі свідомістю людини.

Проблема із раціональністю нинішнього світу не прийшла к нам з коронавірусом. Багато років світом поширюється, наприклад, феномен віри у пласку землю. А багаточисельні теорії змов взагалі є постійним супутником людства. Тому пандемія не принесла нам нічого нового — вона просто загострила ті «хронічні хвороби», на які і так «хворіли» земляни.

Боротися з цими явищами, з цими вадами, притаманними людству, можна апеляцією до їхнього розуму, раціо. Але це спрацьовує лише в суспільствах, де люди в масі своєї, особливо еліти, навчені мислити та діяти раціонально. І це не про Україну.

Роками українців годували «телемилом» замість науково-популярних фільмів, показували ток-шоу, з акцентом на слові шоу, замість аналітичних програм, і загалом перетворили медіа лише на розважальні канали комунікації та корпоративних чи політичних маніпуляцій. І тепер, коли знадобилося пояснити суспільству щось складне, виявилося, що не тільки масова аудиторію цього не сприймає, але і еліти знаходяться на тому ж саме рівні. Чого ми хочемо від людей, якщо у Верховній Раді приблизно 40% народних депутатів ще не зробили щеплення від коронавірусу?

Можна, звичайно, намалювати красиві плани роботи із суспільною думкою. Але якщо нема тих, хто сформую правильні, чесні меседжі, хто буде сам слугувати прикладом для наслідування, якщо немає каналів комунікації, медіа-ресурсів, які, з одного боку, є відповідальними та якісними, з іншого, яким довіряють люди, ніяких змін в суспільної думці не відбудеться — і щодо методів протидії пандемії, і щодо всіх інших питань Всесвіту.