Хто залишиться працювати?
Європа бачить в Україні джерело дешевої робочої сили, спрощуючи програми для залучення мігрантів на свої ринки
Сьогодні трудовими мігрантами є приблизно 2,7 мільйона громадян. Експерти від громадськості стверджують, що їх насправді — в рази більше, особливо — тимчасових. Ключові країни-реципієнти — Польща, Росія, Чехія та Італія, Австрія, Німеччина. Заробітчан ділять на короткострокових, які працюють і приїжджають, та довгострокових (35-40% від загальної кількості), які надійно закріпилися за кордоном і, найімовірніше, там і залишаться. За даними фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи, після 2013 року в Україні відбувся ріст трудової міграції (зовнішньої), протягом 2017—2018 років міграція дещо стабілізувалася, але залишається високою. Завідувач відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи Олексій ПОЗНЯК каже, що частина з довгострокових мігрантів вже не повернеться в Україну, частина повернеться, якщо зростатиме економіка, ба більше — держава демонструватиме цілеспрямовану політику для повернення трудових мігрантів.
На жаль, поки що такої політики в Україні немає, тому ситуація — досить загрозлива як у економічному, так і демографічному розумінні.
«МІГРАЦІЙНИЙ «ПОРОХОТЯГ» БУДЕ УВІМКНЕНИЙ НАБАГАТО ПОТУЖНІШЕ»
«Ми багато уваги приділили державним міграційним політикам країн-сусідів — це Східна Європа, плюс країни Західної Європи — Німеччина, Австрія, Польща, Угорщина, Румунія, Чехія. Сьогодні ці країни створюють програми залучення мігрантів, при цьому — на довгострокову перспективу, вони відкривають ринок, щоб люди переїжджали туди, бажано — з родинами, платили там податки тощо. Програми мають чимало стимулів, щоб мігранти забирали родини з собою — це один із головних викликів для нас у зовнішній політиці. Бо вони за наш рахунок будуть вирішувати недоліки, які існують у них у демографічній ситуації, — розповів експерт Інституту майбутнього Ігор ТИШКЕВИЧ. — Так, зокрема, Німеччина планує залучити 1,2 мільйона українських мігрантів на свої ринки праці, Польща — 1,5 млн. У Німеччині, Австрії, Польщі, Чехії, а також Нідерландах та країнах Балтії ухвалили нове трудове законодавство, яке з 1 січня 2020 року лібералізує процедуру видачі документів трудовим мігрантам зі Східної Європи. Вони орієнтуються на Україну, Росію, Білорусь. Тоді міграційний «порохотяг» буде увімкнений набагато потужніше».
Фахівці зазначили, що на початку 2019 року в Україні було 13,4 мільйона платників податків та майже 13 мільйонів пенсіонерів. Міграція загрожує тим, що кількість платників податків зменшуватиметься. І забезпечувати зростання економіки буде нікому. До того ж якщо мігранти забиратимуть сім’ї, то й перекази, з-за кордону в Україну, які теж стимулювали економіку, впадуть.
«КОЖНЕ СЛОВО НАШОГО ПОЛІТИКА КОШТУЄ КОНКРЕТНИХ ГРОШЕЙ»
«Нині в Європі дуже багато політичних сил правих сповідують антиміграційну політику, особливо щодо мігрантів з Близького Сходу й Африки. Очевидно, й це спонукатиме керівництво країн залучати мігрантів саме зі Східної Європи, зокрема — України — до цих країн. Бо вихідці зі Східної Європи — культурно ближчі до них, — вважає експерт із питань міжнародної політики та Близького Сходу Ілія КУСА. — Особливо такі настрої відчутні в Німеччині, де посилюються праві сили як опозиція. Також — у Італії та Австрії, в Угорщині ж — взагалі найнижчий рівень народжуваності в регіоні. Плюс фактор Росії: слід пам’ятати, що вони мають ті самі проблеми, їхня демографічна ситуація має негативні тенденції. І тому вони чекають українців... Зараз влада взялася за ФОПів: після того, як наші депутати заявили про боротьбу з ними, за 1 місяць з України в Білорусь виїхали 200 програмістів. Це свідчить про те, що кожне слово нашого політика коштує конкретних грошей».
Фахівці наголошують, що міграційна політики країн Євросоюзу — відкрита: так, у програмних документах Польщі є перелік п’яти країн, з яких мають залучатися іноземці, у Чехії — шести, Німеччини — восьми, і так — майже в усіх країнах-сусідах. При цьому змінилася структура: якщо раніше в попиті були некваліфіковані робітники, то сьогодні полюють у кваліфікованих українських спеціалістів.
Навіть у таких непростих умовах в Україні ще є внутрішні ресурси, кажуть фахівці. Зокрема, йдеться про жителів окупованого Донбасу і Криму, яких, за умов проведення відповідної державної політики, можна залучати на ринок праці. Також це стосується наявного трудового ресурсу України, який поки не мігрував, але ризик втратити який — досить значний. Фахівці вважають, що, крім внутрішньої міграційної політики, слід продумувати зовнішню: як залучати мігрантів з інших країн. Звісно, йдеться про країни Азії, Африки. Політика має бути продуманою, щоб це не спричинило соціальних проблем.
