Душа Відня

Відень має давню історію, яка визначається навіть не століттями, а цілими епохами. Кожна з них залишала свій слід в архітектурі міста, закарбовуючи події минулого. Зокрема, у Відні є церква св. Рупрехта, яка була зведена у VIII—IX ст. у романському стилі. Її навіть називають ровесницею міста, оскільки це була перша будівля після виходу з цієї території римських військ, які лишили після себе попелище. І саме ця церква, як вважають, стала тим центром, навколо якого виросло майбутнє найбільше місто Європи (станом на поч. ХХ ст.). Водночас у Відні є і хмарочоси, де домінує метал та скло, футуристичний дизайн і нетипові конструкції; вони панують у Донаусіті — діловому центрі столиці Австрії.

Таким різноманітним постає місто на виставці «Душа Відня» Петера ЛАГЛЕРА, професійного австрійського фотографа (а крім цього, капітана відкритого моря). Його роботи виставляють у галереях Данії, Словенії, Чехії, Німеччини. Тепер і відвідувачі Національного заповідника «Софія Київська» можуть насолодитися глибиною робіт австрійського майстра. Петер Лаглер охоче погодився на пропозицію української сторони: «Я дуже радий і пишаюся тим, що можу показати свої фото в такому знаменитому місці — Софії Київській. Я люблю Україну, уже два з половиною роки приїжджаю сюди з різними виставками. Деякі з них зараз тривають в інших містах».

ПОЄДНАННЯ РІЗНИХ ЕПОХ

Спочатку організатори планували влаштувати виставку фотографій Петера Лаглера, на яких було б зображено споруди в стилі бароко, оскільки українська святиня теж частково представляє саме цей період. Однак фотограф вирішив узяти ширший фокус і показати середовище, в якому «живуть» пам’ятки бароко. Тобто він зосередився на фотографуванні не окремих споруд, а певних локацій міста, в яких видно цілий спектр історичних споминів, втілених в архітектурі.

Це співіснування різних епох є наскрізною темою його виставки. Саме тому тут є фото будинку зі скульптурою турецького воїна на площі Фрейунг, на задньому тлі якого видніється хмарочос. Часто це поєднання двох історичних просторів досягається завдяки використанню прийому віддзеркалення, зокрема у вітринах крамниць, автівок чи автобусів. Наприклад, є фотографія, як у вікнах сучасних будинків відображається собор ХVII ст. Такий прийом дає змогу, як зазначають фахівці, створити багатошаровий, колажний, часом сюрреалістичний образ міста. «Інколи таке поєднання втілень епох гармонійне, інколи негармонійне. Але зараз ХХІ ст., і вони мають бути інкорпоровані», — коментує Петер Лаглер.

ДОМІНАНТА ІДЕЇ В СУЧАСНОМУ МИСТЕЦТВІ

Таке прагнення фотографа є не тільки його індивідуальним задумом, а й водночас відображенням нашої епохи. «Це концептуально, тому що сучасне мистецтво знову повернулося до домінанти ідеї», — пояснив український художник Віктор ХОМЕНКО. За його словами, в радянські часи мистецтво було повністю заідеологізоване, заангажоване. Формалізм як декларація чистого мистецтва, форми, кольору вважався найгіршим тавром. Нині ж ситуація змінилася. «Тепер уже формалізм вважається рутиною, а домінує ідея. У сучасних молодих художників навіть є така парадигма, що матеріал не має значення. Тобто неважливо, чи це полотно, фотографія, інсталяція, аудіоінсталяція тощо... І в цьому разі поєднання ідеї, форми, професіоналізму Петера Лаглера дуже успішне», — зазначив художник.

Концептуальним є навіть розташування фотографій. Наприклад, поруч зі світлиною уже згадуваної церкви св. Рупрехта розмістилося фото сучасного мосту Асперн, на якому видніється безліч графіті. Їх розділяє більш ніж тисяча років, водночас є і те, що їх поєднує, — Відень. Тільки разом вони формують його історію, істинну суть міста. «Ці фото — душа Відня. Це містичне і духовне, класичне і сучасне місто», — поділився Петер Лаглер.

ШАНС ЗАДУМАТИСЯ, ЯКОЮ Є ДУША РІДНОГО МІСТА

Крім того, творчість австрійського фотографа важлива для України ще з кількох причин. «Петер Лаглер — цікаве явище на український арт-сцені. По-перше, тому що він має незамулене, свіже око. По-друге, він несе ту традицію, яку нам так і не вдалося відновити. Адже в Україні боротьба з фотографією почалася одразу після революції. У 1920-х рр. буквально могли розстріляти за незареєстровану фотокамеру. Фотографувати дозволяли лише з довідкою НКВС. І з того часу фотографія, мабуть, ментально не відродилася. Вона відсутня в нас на арт-ринку, — розповідає Віктор Хоменко. — Те, що Петер Лаглер представляє, — креативне, естетичне, настроєве. Це те, чого нам не вистачає як провінції. Тому що провінція завжди дивиться навколо — що там, де і як. Вона менше шукає в собі, більше рефлексує зовнішні надходження».

На щастя, традиція української фотографії поступово відроджується. Однак з чим точно можна погодитися — це те, що роботи Петера Лаглера власною щирістю, глибиною, неординарністю і наповненістю смислами спонукають до роздумів «про себе»: скільки культурних та історичних кодів досі залишаються непримітними, непроговореними в українському суспільстві. І чи не тому так легко руйнуються пам’ятки, бо «своє» досі не стало предметом уваги й поваги.

Тож виставка, по-перше, покаже Відень, якого не побачиш у туристичних довідниках, де всі відомі споруди «розсортовані» по нішах епох. У Петера Лаглера вони, так би мовити, зафіксовані у природному середовищі — серед будівель інших періодів. А крім того — це чудовий шанс задуматися, якою є душа рідного міста.