Чому «Народ проти»?

На телеканалі ZIK щоп’ятниці, починаючи з 8 вересня, буде виходити нове політичне ток-шоу під назвою «Народ проти». Анонсується, що проект буде прямоефірним, починатиметься о 21:30 та триватиме 2,5 години. Ведуча — Наталія Влащенко, яка нещодавно обійняла посаду генерального продюсера каналу і паралельно веде на ньому два авторські проекти. Одна з особливостей нового шоу полягатиме в тому, що глядачі самі обиратимуть, хто з команд політиків отримає доступ до мікрофону. Напередодні старту нового проекту «День» поспілкувався з Наталею Влащенко про особливості нового проекту, плани на посаді генерального продюсера та гучні скандали, які з початку року час від часу виникають довкола ZIKу.

 — 11 серпня Вас було призначено генеральним продюсером ZIKу. Які першочергові завдання плануєте ставити перед колективом каналу, який, судячи з усього, перебуває на етапі пошуку своєї концепції? І на які рейтингові показники стоїть завдання вийти до кінця року?

 — Головне завдання — остаточно визначитися з сіткою, зрозуміти, власне, чим принципово ми будемо відрізнятися від ключових конкурентів. На початку нового сезону ми запускаємо політичне шоу «Народ проти». На розробку цього проекту було спрямовано багато зусиль усієї команди каналу. Тож у нас є чимало сподівань на нього. Розумієте, Україна дуже політизована. Глядачі звикли, що в п’ятницю їх чекає «розбір польотів» з приводу того, що відбувалося упродовж тижня. Крім того, лишаються авторські програми, що є візитівкою каналу, — це проекти Вахтанга Кіпіані, Сергія Рахманіна, Остапа Дроздова, Тетяни Даниленко.

З нового року ми плануємо запустити потужне правове шоу. Не про ДТП, а про цікаві і важливі кримінальні колізії тижня. Це буде круто. На черзі також освітні та наукові програми.

У більшості каналів головна аудиторія — 50+. Ми ставимо за мету привести молодіжну, соціально активну аудиторію. Також ми будемо впроваджувати паралельне інтерактивне мовлення, яке йтиме в Інтернеті без купюр. Це буде своєрідна «кухня» того, що відбувається не лише на екрані в цей момент, а взагалі в країні.

 — На ZIKу Ви є також ведучою проектів «HARD з Влащенко» та «Перші другі». Як зможете обов’язки продюсера поєднувати з роботою ведучої? Чи глядачам варто чекати на закриття якогось з ваших авторських проектів?

 — Я думаю, що просто буде менше проекту «HARD з Влащенко». Адже програма  «Перші другі» виходить у записі, і для її підготовки — організаційно, творчо, технічно — не треба багато часу. Мені  було б шкода змінювати формат цієї програми чи взагалі від неї відмовлятися. Вона дійсно користується успіхом, її хочуть бачити глядачі, бо там життєві і справжні історії.

 — Невдовзі Ви дебютуєте в якості ведучої нового ток-шоу «Народ проти». В чому буде основна відмінність цього проекту від конкурентів? І як зробити так, щоб політичне ток-шоу стало майданчиком для якісних дискусій, а не місцем чергових битв емоцій і популізму в прямому ефірі? Ми ж розуміємо, українські ток-шоу часто були маніпулятивні, де в якості «другої точки зору» запрошували відверто антиукраїнські сили. Як цього уникнути?

 — Деякі українські медіа, зокрема, що нібито спеціалізуються на темі ЗМІ, ще до прем’єри проекту почали писати, що це буде відверта провокація в прямому ефірі. Це буде, мовляв, суцільне зрадофільство… Якщо не помиляюсь, це перший випадок у новітній історії медіа, коли на програму почалася атака ще до її появи. Це смішно. Але мене це не засмучує. Я вважаю, що в суспільстві, в якому ми живемо, все, що б не написали про мене і програму, — це піар. А він нам зараз важливий.

Для мене також є важливими  конкретні вчинки. Ми зробимо продукт, і його будуть дивитися. Це буде результат. Якщо цей продукт не сподобається людям, його дивитися не будуть. Немає абсолютно жодного значення, що там про мене написав «Детектор медіа» чи хтось інший. Це все декларація... Кінцевий якісний продукт — це наша відповідь усім.

 Як зробити, щоб було все чесно в ефірі? Працювати чесно. Так, треба думати про правильний «баланс сил», але передусім треба думати про свого глядача. Я завжди кажу: не робіть продукт для себе, а робіть для своїх глядачів те, що їм має бути цікавим. Тільки любов і повага до свого глядача, помножені на професіоналізм, дають результат. Останніми роками професіоналізм українського ТБ, на жаль, залишає бажати кращого. В усіх ефірах — «говорильня» ні про що. Я не хочу казати, що комусь із каналів хтось із політиків платив гроші за появу в ефірі, певно, було і таке. Але я не звикла про таке говорити. Але оці політики, які годинами говорять ні про що — це все досить нудно, і від таких форматів треба йти. У мене в ефірі буде таймер і 100 секунд — це максимум, що матиме політик, щоб висловити думку по суті. Так, це буде екшн. Але політичний. Такого формату ще не було.

 — Ваше призначення на посаду генпродюсера співпало з черговим скандалом на каналі. Редактор і ведучий програми «Остання інстанція» Данило Мокрик повідомив, що телеканал ZIK закриває його проект. Він пов’язує таке рішення каналу із небажанням його команди готувати замовні матеріали. Водночас прес-служба ZIKу заявила, що закриття проекту відбувається через низькі рейтинги і у зв’язку із переформатуванням. Як можете це прокоментувати? Взагалі за останній час канал часто опиняється в епіцентрі скандалів і гучних кадрових рішень. Під кінець березня з ZIKу пішов шеф-редактор інформдепартаменту Федір Скрипник через «розбіжності в поглядах з новим керівництвом» та керівник департаменту інформаційного мовлення Людмила Добровольська. На початку липня Гайгисиз Гелдієв, який обіймав посаду генерального продюсера, звільнився У глядачів виникають питання до тих процесів, які відбуваються на каналі. Це результат пошуку своєї концепції?

 — Моя каденція почалася на каналі досить недавно, і всі ці історії, які ви перераховуєте, відбулися до мого призначення. До цього я була на каналі креативним продюсером і точно не займалася цими проблемами — кадрова політика мене не цікавила взагалі.

 — Але ж зараз ви генеральний продюсер і так чи інакше маєте розуміти і можете пояснити процеси, які відбуваються на каналі…

 — Мене завжди цікавить, чому журналіст заявляє про те, що його там змушували робити якісь замовні матеріали на каналі лише після того, як звільнився. Ну це так по-дитячому. Тобі замовили когось «мочити» на каналі? Збери прес-конференцію і розкажи про це всім одразу. Зроби це приводом свого гучного звільнення чи щось на кшталт цього. У нас же всі конфлікти починаються лише після того, як люди забирають свою трудову книжку. В цьому є якесь «некрофільство», чесно. Чи має право Оля Мовчан, яка очолила департамент розслідувань, пропонувати своє бачення розвитку цієї лінійки? Звичайно.  «Остання інстанція» — це була лише одна з рубрик лінійки розслідувань. Чи реально були якісь замовлення і вказівки? Я дивлюсь вам в очі і кажу правду — я не знаю. Особисто я нікому і нічого не замовляла. А журналіста Данила Мокрика взагалі не знала і ніколи не бачила.

 — Ви згадали лише останній випадок. Але ж з початку року ZIK уже кілька разів потрапляв у скандали…

 — З Людмилою Добровольською ми знайомі багато років. І коли я прийшла на канал, у нас були збори, ми обговорювали якісь плани… Я не знаю, чому вона пішла. На правах давніх знайомих ми могли відверто говорити про якісь речі, але вона мені ні слова не сказала перед тим, як подати заяву на звільнення. Чому пішов попередній генеральний продюсер Гай — теж не знаю. Я була у відрядженні, навіть не на території України, коли він звільнився. Враховуючи, що я його рекомендувала на цю посаду, думаю,  він міг хоча б слово сказати. Він пішов по-тихому. Я завжди орієнтуюсь на якісь речі, які точно знаю, яких можу руками торкнутися. Я з вами чесно розмовляю. Є перед каналом чіткі завдання — ми їх будемо виконувати. Щось вийде, щось не вийде… покаже час. Можливо, на все, що ми запланували, не вистачить ресурсу. Але те, що ми будемо нарощувати міць каналу, — це точно, не сумнівайтеся.

 — Не так давно ви презентували свою нову книгу «Кража, или белое солнце Крыма». Знаю, що писати її почали два роки тому, коли тема Криму практично не згадувалася в публічному полі, тим більше офіційному. Зараз змінилася ситуація? Чи можна сказати, що проблема півострова в політичному і медіапросторі більше не обділена увагою?

 — Ситуація змінилася кардинально. Сьогодні питання стоїть гостро. Про це, власне, свідчить резонанс книги. Вже розійшовся перший тираж, який вийшов російською мовою. На Львівський форум виходить тираж українською мовою. Ви не уявляєте, скільки мені прийшло листів із відгуками на книгу — сотні. Чиновники, політики, силовики… пишуть мені в приват, дякують. Пишуть представники СБУ та ЗСУ — анонімно дещо. Бо є деякі не публічні речі. Я планую перекласти книгу англійською мовою. Для мене це була дуже важка робота. Щоб її закінчити і не перегоріти, я паралельно писала роман-детектив. Просто, щоб не зійти з розуму. Він буде скандальним. Це буде художня річ про українську політику, де багато людей проступають просто «маркерами». Повірте, вони себе впізнають. Ну, і там, до речі, буде багато і відверто про українську журналістику.

 — У книзі ви ставите запитання, чому люди, які взяли на себе політичну відповідальність наприкінці 2013 і на початку 2014 року, так легко віддали частину нашої української території. Для себе знайшли відповідь на це запитання?

 — Я вважаю, що тоді була боротьба за серйозні ресурси. Ці люди, про яких ви запитуєте, хотіли отримати беззаперечний доступ до ресурсів на решті території України.