Прощавайте, Едуарде Марковичу!
31 жовтня став чорним днем для всіх, хто любить театр – пішов у Вічність видатний режисер і друг «Дня» Е.Митницький
Останні три місяці він мужньо боровся з тяжкою хворобою, але думав не про себе, а про театр, мріяв, аби ювілей провести креативно і цікаво. На початку вересня вперше не прийшов на відкриття сезону, бо був у лікарні, але жваво цікавився всім, що відбувається в його рідному театрі. Тиждень тому Митницькому стало гірше. Лікарі боролися за життя, але вчора серце режисера зупинилося…
Нагадаємо, Едуард Маркович (1931 - 2018 рр.) поставив понад 150 вистав у різних країнах світу. Це був режисер безмежної ерудиції та майстерності! Він заснував Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, який був для нього Домом, зумів об’єднати талановитих, цікавих і харизматичних митців, а трупу лівобережців у ЗМІ (цілком заслужено) наливали «театром зірок». Митницький був не лише творець Театру-Дому, а й суперпедагогом у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім.І.Карпенка-Карого вів режисерський курс. Нині його колишні учні вже стали знаними постановниками…
Театр був його життям і коханням! Едуард Маркович відрізнявся реалістичним поглядом на дійсність, переживав за те, аби кожна вистава викликала в глядачів резонанс, за долю колективу і держави… Це була людина енциклопедичних знань, яка тонко відчувала музику (обидві його дружини і син - музиканти). Митницький мав талант знаходити і ставити цікаві п‘єси. Режисер сповідав театр, який допомагає осмислити важливі моменти «життя людського духу». Хоча Едуард Маркович називав себе прагматиком, але я бачила перед собою романтика і навіть мрійника, дуже гарного чоловіка, роки та сивина лише додавала йому шарму…
Усі вистави Е.М.Митницького завжди відрізнялися мудрістю при зверненні до драматургії як класиків, так і наших сучасників, глобальністю режисерського мислення, тонкою психологічною розробкою характерів, напруженою стриманістю форми і метафоричним багатством змісту…
Важко повірити, що вже ніколи не почуємо голос Едуарда Марковича і не побачимо його нових вистав… Нагадаємо, Митницький був великим другом «Дня» і прискіпливим читачем ще з першого номеру нашої газети; він не пропускав жодної нашої фотовиставки (лише цьогоріч сили полишили митця і не зміг прийти)… Світла пам‘ять про режисера буде жити в наших серцях і в його постановках, які вже увійшли до «золотого» театрального фонду.
«День» висловлює співчуття дружині, сину, близьким і колегам Е.М.Митницького. Вічна пам‘ять!
