«Вчитель мудрості та людяності»

Ян Амос Коменський — один із фундаторів сучасної наукової педагогіки і психології. Цього року виповнюється 355 років з часу виходу у світ основоположної роботи Коменського «Пансофічна школа», в якій він передбачив багато ідей ХХ сторіччя. Коменський різко критикував пануючу середньовічну схоластичну систему навчання та розробив нові напрямки навчання й виховання — його метою було створення «школи-майстерні мудрості та людяності».

Ян Амос Коменський народився 28 березня 1592 року в Південній Моравії (Чехія), неподалік від міста Угерськи- Брод у Моравії. Батько Коменського — Мартін Коменський був досить заможною людиною, користувався повагою співгромадян і належав до релігійної громади «Чеських братів» — послідовників гуситського протестантського руху. Саме він, займаючись навчанням маленького сина вдома (головним чином, за Біблією), прищепив йому любов до знань і розумових занять. Пізніше Коменський-син вчився в братській школі Угерсько-Броду, але не закінчив її — 1604 року померли його батьки й сестри. З великої дружної родини залишився лише дванадцятирічний Ян Амос і його старша сестра. Опікуни мало піклувалися про освіту хлопчика й протягом кількох років він вчився лише уривками.

Коли Коменському було 16 років, він вступив до латинської школи. Судячи з пізніших зауважень, він уже тоді почав аналізувати й розуміти, що існуюча система освіти, її організація та методи викладання, успадковані від догматичної середньовічної школи, малоефективні й не сприяють розвиткові в учнях любові до знань. Пізніше він назвав свої шкільні роки втраченим часом. Цей особистий негативний досвід рано спонукав Коменського зайнятися вдосконаленням системи шкільної освіти. 1611 року керівники «Чеських братів» направили здібного юнака на богословський факультет Карлова університету в Празі, а пізніше — до Гернборнського університету в Німеччині. Там молодий чех познайомився з творами багатьох мислителів античності й доби Відродження, увійшов до сфери європейської культури. Особливо виділяв Коменський праці філософа Платона, зокрема ідею про те, що для отримання істинної мудрості необхідно розвивати власну мову. Досі чеські вчені відзначають внесок Яна Амоса у розвиток сучасної літературної чеської мови, зокрема, його роботу «Мудре красномовство».

Улітку 1613 року Коменський здійснив подорож Північною Європою і того ж року записався до числа слухачів знаменитого Гейдельберзького університету, де провчився близько року. Там він почав роботу над повним словником чеської мови («Скарбниця чеської мови»), але хвороба змусила його припинити заняття. І 1614 року хворий, без грошей молодий Коменський пішки повернувся на батьківщину.

З цього часу починається практична педагогічна діяльність 22-річного Коменського: він став учителем тієї самої школи в м. Пршерові, де декількома роками раніше вчився сам. Він постійно займався самоосвітою, уважно читав твори гуманістів тієї доби, а головне — глибоко вивчав процес навчання в школі і незабаром почав його реформувати заради того, щоб зробити цей процес привабливим для дітей, який пробуджує в них інтерес до знань. Він сміливо порушував традиційні канони тогочасного шкільного життя: широко використовував те, що сьогодні називають «наочність», водив учнів на прогулянки на природу, знайомив їх не лише з книгами, але й з реальним життям, з предметами і явищами, які оточували їх.

Коменський вважав, що починати навчання треба якомога раніше, що навчальний матеріал повинен обов’язково відповідати вікові учнів і був переконаний у тому, що розум людини спроможний охопити все, що завгодно. Тільки для цього потрібно дотримуватися в навчанні послідовного і поступового просування вперед, слідуючи безсмертним та універсальним дидактичним правилам: «від близького до далекого», «від цілого до окремого», «від знайомого до незнайомого» для того, щоб учні засвоювали систему знань, а не уривчасті відомості. Коменський вважав також, що необхідно з дитинства виробляти позитивні етичні риси (справедливість, поміркованість, мужність; цікаво зазначити, що під останньою він розумів також наполегливість у праці). Важливу роль в етичному вихованні Вчитель відводив прикладу дорослих, систематичному привчанню дітей до корисної діяльності і до виконання правил поведінки. До навчального плану гімназії Коменський ввів, нарівні з традиційними «сьома вільними мистецтвами», природознавство, історію, географію.

У ході 30-річної війни (Релігійні католицько-протестантські війни 1618—1648 рр.), після поразки чехів біля Білої гори, Чехія втратила самостійність; почалося жорстоке переслідування протестантів. Коменський декілька років переховувався в горах, користуючись заступництвом окремих князів — його репутація вже тоді була дуже високою. Саме тоді він почав створювати свою чудову працю — «Велика дидактика» (Загальна теорія навчання) в чотирьох томах, яку закінчив вже у вигнанні. Книгу чекав блискучий успіх. Як написав один сучасник, навіть «сам автор перестав зневажливо ставитися до свого витвору, який до цього вважав лише гальмом у роботі над більш важливою «Пансофією». Повна назва «Дидактики» звучить таким чином:

«Велика дидактика», яка містить універсальне мистецтво вчити всіх усьому, або вірний і ретельно продуманий спосіб створювати в усіх громадах, містах і селах кожної християнської держави такі школи, в яких би все юнацтво тієї чи іншої статі, без усякого, де б то не було винятку, могло навчатися наук, удосконалюватися в нравах, наповнюватися благочестям і таким чином у роки юності навчитися всього, що потрібно для справжнього й майбутнього життя ... Керівною основою нашої Дидактики нехай буде: Дослідження і відкриття методу, при якому ті, хто вчить, менше б учили, учні більше б училися; у школах було б менше одуріння, даремної праці, а більше дозвілля, радості та ґрунтовного успіху».

Завдання навчання Коменський часто зводить не так до користі конкретної людини (хоч і не уникає її), як до користі передусім держави: «Якщо ти придивишся до порядку, пануючого в суспільних і приватних справах добре освіченого народу, там все йде як годинник... У варварів же все схоже на розв’язаний сніп або пісок без цементу», — писав Коменський в трактаті «Про розвиток природних обдаровань».

У тяжкий період, коли чеський народ втратив національну незалежність, Коменським рухало величезне бажання допомогти Чехії зберегти культурну спадщину, залишену предками, а головне — поліпшити методи виховання і навчання молоді, в чому він бачив запоруку майбутнього своєї країни. Він закликав до того, щоб вся молодь діставала широку універсальну освіту і вважав обов’язковим зв’язок виховання з навчанням мовам — спочатку рідній, потім латини — як мови науки і культури того часу. Тому немає нічого дивного в тому, що його «Дидактика» користувалася широкою підтримкою не тільки за кордоном, але й на батьківщині.

Важливо зазначити, що, на відміну від багатьох релігійних людей свого часу, Коменський визнає в прагненні людини до знань Божественну, а не сатанинську природу. Умовою ж задоволення цієї жаги Коменський висуває освіту людини. «Людина за своєю природою, — говорить Коменський, — народжується цілеспрямованою і здатною до розуміння найрізноманітніших речей. Властивість пізнання є божественною в людині. ...Немає потреби що-небудь привносити людині ззовні, необхідно тільки розвивати, з’ясовувати те, що вона має закладеним у собі самій».

1628 року, за указом імператора Священної римської імперії, всі чехи-протестанти були вигнані за межі батьківщини. Частина їх, в тому числі й Коменський, переселилися до польського міста Лешно. Тут він мешкав, з перервами, 28 років, створивши низку чудових педагогічних творів, слава про які розійшлася по всьому світу (в Лешно була закінчена праця «Велика дидактика», написана спочатку чеською мовою, а пізніше перероблена і перекладена латинською мовою — міжнародною мовою науки того часу). У Лешно Коменським була написана перша в світі книга для батьків «Материнська школа» (виховання дітей в родині), а також складено цілий ряд підручників — «Відкриті двері мов», «Фізика», «Астрономія». У своїх підручниках Коменський, першим iз педагогів, прагнув до того, щоб діти одночасно пізнавали слова і речі чи явища, які цими словами позначаються. Треба віддати належне проникливості людей того часу — жоден шкільний підручник ні до, ні після Коменського не отримав такого загального визнання і такого поширення, як «Відкриті двері мов», що перевидавався в багатьох країнах Європи. Вчений посилено займався також опрацюванням ідей «Пансофії» — «Навчання всіх усьому» (буквальний переклад — «Всезагальна мудрість»), яка викликала великий інтерес європейських вчених. Це була своєрідна енциклопедія реального світу в поєднанні з основами християнського віровчення.

До того часу Коменський вже користувався європейською популярністю, і не тільки в протестантських країнах. Так інтерес до проблеми пансофії був таким великим, що група британських вчених того часу вирішила створити міжнародну комісію для зведення воєдино всіх досягнень науки і техніки людства. На чолі комісії мав би стояти сам Коменський. На жаль, буржуазна революція, що розпочалася в Англії перешкодила реалізувати цей задум. Коменський же прийняв тоді замовлення шведського уряду опрацювати нову методику навчання латинській мові і відповідні підручники. У результаті з’явилася книга «Новітній метод мов».

1650 року заслуженого метра запросили для вдосконалення шкільної справи до Угорщини, де він намагався реалізувати свої ідеї школи нового типу. У цій школі мало б бути сім послідовних класів зі своїми кімнатами, вчителями і підручниками. У кожному класі планувалося 1200 годин учбових занять на рік, передбачалися — час для ігор, вихідні дні та канікули. І хоча Коменському не вдалося створити семикласну школу (були відкриті тільки перші три класи), опрацьована ним модель школи збереглася — в дещо модифікованому вигляді — до цього часу.

В Угорщині Коменський закінчив свою працю «Світ чуттєвих речей в картинках», яка стала справжньою революцією в навчальній справі — це був перший в історії підручник, в якому ілюстрації використовувалися як дидактичний засіб, що полегшує дітям засвоєння навчального матеріалу. Підручник витримав величезну кількість видань різними мовами, а його перероблені варіанти використовувалися в європейських школах аж до кінця XIX ст. За чотири «угорських» роки (1650—1654) Коменський написав також ряд невеликих педагогічних праць, присвячених, як завжди, організації школи і методам навчання в школі. Прагнучи пробудити в дітях інтерес до занять, Коменський, зокрема, широко використав метод драматизації учбового матеріалу. Наприклад, на основі підручника «Відкриті двері мов» він написав вісім шкільних п’єс, що склали одну широко відому книгу — «Школа-гра». Тоді ж Коменський намагався реалізувати — хоча б частково — свою ідею устрою пансофічної школи. Наукове обгрунтування її принципів, учбовий план, розпорядок дня були викладені автором у творі «Пансофічна школа» (1651). 1654 року Коменський, що був главою лешненської протестантської громади «Чеських братів», повернувся до Лешна. Проте під час війни між Польщею і Швецією місто було зруйноване; все майно Коменського і його безцінні рукописи загинули. Притулок вчений знайшов у Амстердамі (1656), де його прийняли з великою пошаною як славетного педагога, автора чудових підручників і методичних праць. Вже через рік там було видано — за ухвалою сенату — зібрання його дидактичних творів у чотирьох частинах, що стало помітною подією в житті Західної Європи. В Амстердамі Коменський працював над капітальною працею «Загальна порада для виправлення справ людських», в якій опрацював план реформи людського суспільства, причому особливу роль приділяв вихованню і освіті громадян. Перші частини цієї праці («Панегерсія» — «Всезагальне пробудження» і «Панавгія» — «Всезагальне осяяння») були видані в Амстердамі 1662 року, рукописи ж інших п’яти частин були загублені й знайдені тільки в XX ст. у Німеччині. Повністю праця латиною була опублікована в Празі тільки 1966 року (див. нижче). А всього Ян Амос Коменський написав понад 250 творів, присвячених одній темі — освіті Homo sapiens. І був глибоко впевнений в тому, що загальна освіта, створення нової школи допоможуть виховувати людей в дусі гуманізму, солідарності, взаєморозуміння. Помер Коменський 1670 року на чужині — у Нідерландах.

Нижче наводимо кілька уривків із творів Яна Амоса Коменського.

«Чи хочеш упізнати добре освічену людину — спостерігай за її діями і рухами, за її мовою і навіть мовчанням, а також — за її ходою, поставою, очима, руками і за всім, що стосується її; усюди просвічуватимуть пристойність, гідність і люб’язність; всюди вона буде вірна сама собі; у всьому витончена й акуратна. Хочеш чути її мову? Вона буде розмірковувати про що завгодно, не виявляючи ні в чому ганебного невігластва».

«Про істинну рятівну освіту я додам, що ніхто не може зробитися освіченим без виховання і піклування. Якщо ж скажуть або подумають, що духовне обдаровання є дар Божий і вкладено в нас його правицею, то чи може людина вдосконалити дар Божий? На це я відповім: ті справи Божі, які творець вилучив із нашої влади, дійсно не можуть бути змінені, ані тим більше удосконалені нами, як наприклад, зовнішній вигляд світу, рух зірок, небесні явища тощо. Все ж те, що він вклав у нашу душу або руку, він як би підпорядкував нашій владі, так що від нашого розсуду залежить пристосувати все це до наших потреб і з цією метою переміщувати, переробляти, відшліфовувати, тобто взагалі вдосконалювати все навколо нас».

«Освіта не просто Божий дар, вона природний стан людини, те, що відрізняє її від всіх інших істот. Але якщо вже необхідно так буває, що люди, негідні цього імені, відхиляються від свого призначення — блаженного життя, то краще б їм зовсім не народитися, або, точніше, краще народитися не людьми, а німою тварюкою, ніж народжуватися такими людьми, які жодною людською освітою не підносяться до справжньої людяності».

«Основне завдання освіти — навчати всіх, всьому і грунтовно. Нездар треба навчати, щоб вони давали яку-небудь користь. А обдарованих — для того, щоб через надмірну рухливість розуму вони не вдалися в зло і не загинули від власних помилок. Хороших освіта оберігає від пороку, а у поганих — виправляє природні недоліки».

Післямова — український дослідник Коменського

Велику роль в сучасному науковому дослідженні творчості Коменського відіграв український вчений Дмитро Чижевський, який, починаючи з 20-х років минулого сторіччя жив і працював за кордоном. Його довголітня наукова робота з вивчення спадщини видатного чеського педагога почалася з відкриття. 1934 року, працюючи в архівах бібліотеки німецького міста Галле, Чижевський виявив кілька частин (в тому числі розділ «Пансофія») роботи Коменського «Загальна порада для виправлення справ людських», рукописи якої зникли кілька сторіч тому і вважалися назавжди загубленими. Протягом багатьох десятиріч — практично до самої смерті — Чижевський займався вивченням і підготовкою до друку цього чудового твору і всіх його частин. Особливо поціновував Чижевський «Пансофію» — сміливу спробу «відновити єдність європейської культури» в часи релігійних воєн тієї доби (доби розколу Західного християнства і формування протестантизму).

Відкриття Чижевського стало навряд чи не найбільш значною і сенсаційною подією в історії вивчення спадщини великого чеського педагога. Чижевський не просто знайшов, ідентифікував і підготував до друку роботу Коменського — він по-новому проаналізував і прокоментував його новознайдені роботи. А це спричинило переоцінку всієї спадщини великого педагога — «універсального генія», за словами Чижевського — і його місця в європейській культурі. Саме завдяки роботам Чижевського великого Чеха сьогодні сприймають як «Галілея освіти», як духовного батька ЮНЕСКО. Чижевський писав про цього вченого ХVII ст.: «Він ніколи не займався фантастичними теоріями — всі його думки і висновки були спрямовані на конкретні життєві проблеми — організацію наукової діяльності, створення універсальної мови, примирення християнських конфесій і т. ін.».

Дослідження робіт Коменського стало справою життя Дмитра Чижевського — він прагнув звільнити образ вченого від «осадів і забобонів століть» і вважав його «найбільш світлим педагогічним розумом, який колись народжувався в Європі», а також «єдиним слов’янським мислителем світового значення». Бо, на думку Чижевського, жодний інший слов’янський мислитель не вийшов за межі свого часу і своєї країни.

«Коменіада» Чижевського стала реалізацією — через сторіччя — панегірика, написаного відомим європейським вченим Лейбніцем на смерть Коменського. Вірш Лейбніца закінчується словами: «Настане час, коли тебе, Коменіус, справи і надії твої люди оцінять сповна!»