В науці теж здійснюються подвиги: академік Олександр Бродський та «важка вода»

Великий хімік Олександр Ілліч Бродський був блискучим знавцем світової наукової літератури й ніколи не пропустив жодної новинки. Змолоду і до останніх днів життя у нього була якась неповторна інтуїція, здібність до найперспективніших розробок у науці, які в майбутньому принесуть найбільшу користь. І коли він випадково натрапив на невелику публікацію Льюїса про «важку воду», він відразу ж зрозумів важливість цієї теми й одним із перших, а в Радянському Союзі першим, з головою поринув у цю проблему.

Пізніше, оцінюючи значення відкриття «важкої води», Олександр Ілліч писав: «Багато найвизначніших науковців, навіть не знаючи, до чого це відкриття може призвести у майбутньому, вважали це відкриття одним із найважливіших завоювань ХХ століття. Жодна галузь хімії ніколи не розроблялася із такою швидкістю та інтенсивністю.

Найвідоміші світові науковці залишали свої колишні теми й повністю займалися вивченням питань, пов’язаних із «важкою водою». Відкриття «важкої води» поклало початок широкому вивченню нової найважливішої галузі хімії, якій належить широке майбутнє — це хімія ізотопів».

Ніхто з науковців, які працювали з «важкою водою», методику її отримання не розкривав, бо існувало велике змагання між науковцями за першість.

Знали тільки, що одним із методів отримання «важкої води», можливо, був електроліз. Тому кожна група науковців розробляла свою методику. В групі

О. І. Бродського було сконструйовано оригінальні електролізери й розроблено новий інтерферометричний метод визначення дейтерію, значно кращий і швидший за існуючі. Оскільки в Радянському Союзі водень не вироблявся електролізом води, дніпропетровські «важководенці», як їх тепер називали, використовували звичайну воду з Дніпра, але методика мала суттєві деталі, які спрощували електроліз. Публікувався тільки кінцевий результат — якого відсотка збагачення досягнуто та кількість отриманої води.

Всі співробітники працювали у три зміни з великим ентузіазмом. І вже через 2 місяці після початку робіт у червні 1934 року концентрацію важкої води довели до 6,3% D2О, порівняно з 0,3 г D2О майже 100% у американців. Але максимальна кількість води була дуже мала. Для отримання подальшого концентрування води необхідні були солідні джерела електроенергії, якої не вистачало в Інституті фізичної хімії Дніпропетровська.

Зважаючи на велику зацікавленість країни в якнайшвидшому отриманні результату,

О. І. Бродському було дозволено змонтувати дослідну установку просто в залі міської Дніпропетровської електростанції «Дніпрогес».

За результатами виконаних робіт групою, очолюваною О. І. Бродським, у найавторитетнішому часописі країни «Доклады академии наук СССР» було надруковано статтю «Концентрування важкої води».  Це була перша публікація про результати досліджень із проблем важкої води у Союзі. Статтю було опубліковано через 3 місяці після першої публікації американців.

Оскільки групи працювали ізольовано, то кожне відкриття вважалось самостійним. І група професора О. І. Бродського була першою у Радянському Союзі.

Я хочу процитувати, як цю дуже важливу мить у житті О. І. Бродського описано у чудовій монографії науковців Дніпропетровського університету «Академік Олександр Ілліч Бродський», де він виконав цю роботу.

«Вражає оперативність з якою опублікована стаття, представлена академіком Л. В. Писаржевським, у першому наступному номері, потіснивши інші статті  того самого 1934 року. Це було неймовірно, статті, звичайно, вилежувалися в редакції до року, а то і більше, а тут опублікована прямо з коліс».

І вже не заважала жодна «п’ята графа», батьки за кордоном, і те, що автори статті були не росіяни Іванов-Петров-Сидоров, а з провінційного українського Дніпропетровська. Це для радянської влади було найважливішим для оцінки наукового доробку науковця. Все найважливіше мало виходити тільки з Москви.

Примітивне устаткування з декількох десятків електролізерів, на якому завдяки величезній праці було зроблено геніальне відкриття: вперше в СРСР отримано важку дейтерієву воду, Дніпровська гідроелектростанція, 1934 рік

Це означає, що для академічного, особливо високого партійного начальства гасло «наздогнати й перегнати Америку» — понад усе. Досягнення

О. І. Бродського та його співробітників набули широкого розголосу й визнання громадськості усієї країни. Ленінградська «Вечерняя газета» у статті «Видатна перемога радянської науки» писала: «Практичний секрет одержання «важкої води» розкрито сьогодні радянською наукою повністю. Заслуга цього відкриття належить Дніпропетровському Інституту фізичної хімії, де під керівництвом професора О. І. Бродського вперше у союзі одержано «важку воду» в чистому вигляді. У розпорядженні цього інституту є вже 44 г цієї води. За ефективністю установки інституту вона переважає зарубіжні. Могутнє джерело енергії «Дніпрогес» забезпечує безперебійне отримання будь-яких кількостей води. Нова наука — фізика й хімія ізотопів — поставлена відтепер на міцну реальну базу».

Обком КП(б)У та Облрада Дніпропетровська у серпні 1935 року винесли спільну постанову «Про успішне завершення професором О. І. Бродським та його «бригадою» (а не науковими співробітниками — так краще звучить у пролетарській державі) першого етапу робіт з одержання «важкої води». У цій постанові повідомляється зокрема, що професор

О. І. Бродський та його «бригада» преміюється 10 тисячами карбованців, а самого професора

О. І. Бродського визнано «ударником науки» (хіба ж можна було назвати його видатним науковцем, коли позакривали університети, або перейменовували їх на ІНО інститут народної освіти, ліквідували магістратуру при ІНО, як буржуазний елемент, але ще повністю не ліквідували інтелігенцію як клас.

Та найголовніше — постановили: вивісити портрет О. І. Бродського, як «ударника науки» на міській дошці пошани (під склом, щоб не мокнув під дощем) поряд з ударниками промисловості,  сільського господарства й транспорту. За розробку способу видобування «важкої води» О. І. Бродського 1936 року відзначили премією «за хімізацію СРСР». Ідеться звісно не про гербіциди.