«Зелений туризм» для Карпат

Розпал літа, промені яскравого сонця, стиглі фрукти та ягоди... У такій атмосфері на карпатських курортах щасливі діти бавляться в басейнах. Поряд з ними в шезлонгах відпочивають стомлені від напруженого року батьки. Територією бігають заклопотані співробітники, які радіють напливу туристів.

Перед нашими очима постала ідеальна картинка успішного спа-курорту десь серед Карпатських лісів. Здається, всі щасливі. Однак, на жаль, не всі помічають, що ідилію руйнує непомітний плач дерев, які нещадно зрубують задля продажу. А на їхньому місці будується ще один курортний комплекс.

Світ давно винайшов альтернативу таким варварським методам ведення туристичного бізнесу — зелений туризм.

«Розвиток зеленого туризму — це тренд останніх років. В Україні існують історії успіху, — розповідає «Дню» Руслан КОСТЮКЕВИЧ, кандидат економічних наук, координатор проектів ГО «Регіональний центр євроінтеграційних проектів». — Але для того, щоб зелений туризм став «індустрією», а не «випадковими історіями успіху», треба наявність низки економічних сенсів. Зелений туризм, як і будь-який інший туризм, передбачає те, що клієнти замовляють послугу, щоб отримати насолоду від проведеного часу. Для цього потрібна сформована інфраструктура — від пошуку і замовлення послуги, легкості і комфорту потрапляння на об’єкт до гарантій якості послуг, безпеки, страхування та зручності розрахунків. Для забезпечення сталості розвитку потрібно забезпечити грошовий потік, що вимагає і побудови успішних бізнес-моделей, і запровадження високих стандартів щодо якості послуг».

В українців є один великий плюс — любов до людей та своєї країни. Так вважає один з ініціаторів Таврійського Туристичного Конгресу Павло ЯРМІЙ. «Конкурувати на рівних з країнами, які витрачають величезні кошти на розвиток та просування іміджу себе як туристичних країн, нам важко. До того ж у нашій державі відсутні чіткі правила гри на великому туристичному ринку, — каже експерт. — Щодо зеленого туризму — то він малобюджетний, не такий привабливий для «рейдерських захоплень». Тому в нього більше шансів на довготривале існування. Зазвичай, багато що залежить від людини — власника бізнесу. Це дає можливість відкрити багато прекрасних рис наших співгромадян — ми комунікабельні, вміємо презентувати свою країну та ручні вироби. Ми любимо свою Україну, свою землю та свої свята, історію та казки, звичаї та природу. Хоча в нас немає розвиненої інфраструктури — ми відкриті. Це бачать іноземці. Дві революції та війна зробили з України помітну точку на мапі світу. Отже, зелений туризм повинен стати справжнім трендом нашої країни».

Прикладом наслідування для України в плані інтенсивного розвитку сільського зеленого туризму може слугувати Франція. У 1971 р. там була створена асоціація «Туризм у сільській місцевості», яка координує організацію сільського, зеленого туризму в національному масштабі. Це привело до того, що у 1986 р. вісім мільйонів французів віддали перевагу проведенню відпочинку у сільській місцевості, а в 1997 р. кількість відпочивальників у сільській місцевості збільшилася удвічі і, крім того, майже 10 мільйонів іноземців обрали зелений туризм.

Між іншим, тенденції останніх років свідчать, що західні країни бачать перспективу українського сільського відпочинку. Свідченням цього може бути організаційна й технічна допомога міжнародних фондів, наприклад, програми TACIS.

Проте перешкод на шляху розвитку зеленого туризму в Україні існує чимало. Окрім названих експертами належної інфраструктури, браку інвестицій, фінансової підтримки з боку держави, відсутня також реклама для зацікавлення туристів.

Адже зелений туризм — це не тільки приватні будинки та занурення в сільське життя. Це можливість пізнати життя лісу та гір через різноманітні походи, в яких люди розкривають себе з різноманітних сторін.

Зелений туризм — один із варіантів запобігти знищенню унікальної екосистеми Карпат та їх перетворенню на засмічене поселення. Проте для того, щоб його розвивати, необхідні розуміння та підтримка влади.