За «антипромислову позицію»

Конфлікт між міністерством економічного розвитку та торгівлі в особі першого заступника міністра Максима Нєфьодова та комітетом з питань промислової політики та підприємництва на чолі з народним депутатом Віктором Галасюком зайшов у гостру фазу. Промисловці «запам’ятали» негативну «рекламацію» МЕРТ ініціативі  «Купуй Українське — плати українцям!» і публічну критику Нєфьодова, і вирішили «покарати» чиновника — за «анти промислову», на їхню думку, позицію.

Позавчора Федерація роботодавців України спільно з іншими бізнес-об’єднаннями, профільними асоціаціями та українськими виробниками оголосила недовіру першому заступнику Міністра економіки України Максиму Нефьодову. Із відповідним зверненням вони  звернулися до прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана.

Промисловці вимагають звільнити Нефьодова і провести службове розслідування щодо його діяльності в уряді.

Звернення вже підписали голова Конфедерації роботодавців України Дмитро Олійник, народний депутат та екс-голова аграрної конфедерації Леонід Козаченко, голова Української спілки промисловців та підприємців Анатолій Кінах, колишній голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформації України Володимир Семиноженко та інші.

Підприємці переконані — безпосередню відповідальність за розвал української промисловості несе людина, яка, згідно зі своїми функціональними обов’язками, має опікуватися її розвитком.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

«За час перебування на нинішній посаді він не лише не спромігся ініціювати розробку ефективної програми розвитку національної промисловості, незважаючи на вимоги бізнесу, але й навпаки низкою своїх дій, а також бездіяльністю зробив все, щоб такий документ не з’явився», — пишуть у зверненні до Гройсмана підписанти.

Ще один фактор, який, на думку промисловців, завдає шкоди національній промисловості, — постійна протидія з боку Нефьодова будь-яким спробам розвернути систему державних закупівель обличчям до вітчизняного виробника.

«Ми бачимо суцільне нехтування заходами з його підтримки у цій сфері, які є сталою практикою у всіх розвинених країнах світу... Агресивне неприйняття паном Нефьодовим нещодавно прийнятого в першому читанні Верховною Радою Закону «Купуй українське, плати українцям» взагалі ставить питання: розвитком чиєї промисловості опікується перший заступник міністра?» — йдеться у зверненні.

Позицію виробників підтримав голова комітету з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк. «Зроблю все, щоб прем’єр прийняв це як настанову до виконання. Це буде корисно для економіки і одночасно важливий урок усім компрадорам, агентам зовнішнього впливу та опонентам промислово-інноваційного розвитку України!» — написав у себе на сторінці «Фейсбук» Галасюк.

Нєфьодов на «атаку» у «Фейсбуці» відреагував блискавично та «іронічно». «Як компрадор та агент зовнішнього впливу (певно, впливу зі сторони здорового глузду) не можу не поділитися цією чудовою новиною! А чого досяг ти?» — написав заступник перший заступник міністра, перепостивши вищезгаданий коментар Галасюка.

У розмові з «Днем» Нєфьодов був ще більш неговірким. Ми додзвонились до нього вранці, аби запитати, що, на його думку, так сильно зіпсувало його стосунки з промисловцями та як він збирається врегульовувати конфлікт, якщо залишиться на посаді або ж, навпаки, образившись, захоче піти у відставку, та почувши запитання, він попросив нас набрати його за півгодини, що ми і зробили. Та телефон вже мовчав. Увесь день. Ми також писали чиновнику в «Фейсбук». повідомлення він читав, але відповіді, на час виходу матеріалу в номер, від нього не було.

Нагадаємо, Максим Нєфьодов прийшов в уряд в лютому 2015 року з посади керуючого партнера інвестфонду Icon Private Equity.  Інвестфонд (загальний обсяг капіталу фонду $1 млрд) інвестує в фінансові, медійні, телекомунікаційні компанії і ніколи не розкривав своїх власників. Останньою великою інвестицією ($200 млн) став проект з будівництва в Україні та Росії мережі нового мобільного оператора WiMax під брендом Freshtel. Цей нюанс, нещодавно, у розмові з «Днем» підкреслив високопоставлений співрозмовник з влади, прізвище якого не називаємо, оскільки розмова була особиста. Так-от, за його словами, патрон Нєфьодова в уряді — колишній голова адміністрації Президента Порошенка, бізнесмен Борис Ложкін.

Щоправда, сам Нєфьодов в інтерв’ю «Дню» «Право ходу перейшло від «темних» до «свiтлих» від 6 лютого 2016 року на пряме запитання про те, хто і як рекомендував його кандидатуру тодішньому міністру економіки — Айварасу Абромавічусу, Нєфьодов відповів: ніхто. Мовляв, він сам під впливом емоцій від Майдану, учасником якого він був, і війни написав листи представникам уряду, з якими був знайомий.

«Я знав багато членів уряду. І коли Кабмін зібрався, я написав багатьом із них, що готовий взяти участь у роботі як волонтер, співробітник, радник. Потім мене скоординували з рекрутинговою компанією, яка здійснювала набір потенційних членів уряду. Я спілкувався з Peterson Partners. Пройшов декілька співбесід. В тому числі — з Абромавічусом. І зрештою мені запропонували цю посаду. В мене не було чіткого бажання йти в Мінекономіки. Я казав, що піду працювати в той напрямок, де зможу бути максимально корисним»,— говорив тоді Нєфьодов.

КОМЕНТАРІ

Володимир СЕМИНОЖЕНКО, голова всеукраїнського громадського об’єднання  «Українська федерація вчених», академік:

— Протекціонизм — сьогодні провідний економічний тренд. Всі передові країни світу тим чи іншим чином (прямими або прихованими методами) реалізують протекціоністські заходи, що захищають вітчизняних виробників. Тому позиція першого заступника Міністра економічного розвитку та торгівлі України Максима Нєфьодова щодо  закону «Купуй українське» так обурила українських виробників, підприємців і просто «здорових» людей. Його «ліберальні» погляди, заручниками яких стали національні товаровиробники, ставлять під загрозу конкурентоспроможність України, особливо в умовах зони вільної торгівлі. Тільки протекціонізм, особливо у відношенні високотехнологічних, інноваційних секторів, виведе Україну з позицій економічного лузера. Якщо Нєфьодов не розділяє таких позицій і не готовий підтримати українських виробників — йому не місце на посаді першого заступника міністра економічного розвитку та торгівлі.

Iгор БУРАКОВСЬКИЙ, голова правління інституту Економічних досліджень та політичних консультацій:

- По-перше, сьогодні не вистачає дискусії між представниками влади і промисловцями. Але вона має бути фаховою. Обидві сторони мають бути конструктивними у зауваженнях та пропозиціях.

Ми можемо підтримувати вітчизняну економіку лише тими способами, які передбачені нашими міжнародними зобов’язаннями. А це угода з Світовою організацією торгівлі, членами якого ми є,  угода про Зону вільної торгівлі з ЄС та інші.

По-третє, підтримка ефективною може бути за двох умов. Перша – правильні інструменти. Друга – відповідальність тих, кого ми підтримуємо. Державна підтримка – дотації та субсидії – це не просто так «з високих міркувань». Йдеться про конкретні зобов’язання тих, кого підтримують. Що вони мають дати навзаєм за підтримку. Наприклад, під час кризи 2007-2008 років Німеччина підтримувала національних автовиробників, але на умовах збільшення випуску електромобілів. І якраз з цим у нас зраз є проблема. Багато наших виробників вимагають підтримки за не зовсім економічними критеріями.

По-четверте, у світі є два варіанти підтримки. Перший – держава підтримує галузі економіки, які зникають в силу певних технологічних змін. Приклад – смерть автомобілебудування в Детройті. Це – «паліативна допомога» - зробити все, щоб закриття було максимально безболісним. Другий тип підтримки – це допомога «зіркам». Але для цієї підтримки мають бути чіткі аргументи, які підтверджують, що це кращий з кращих наш виробник, і він може бути вмонтований у світовий ланцюжок розподілу праці.  І в цьому випадку не слід забувати, що кошти, які держава направляє на підтримку

Андрій НОВАК, економіст:

— Перша допомога, яку можуть отримати в кризовий час вітчизняні товаровиробники, — це державні закупівлі. Якщо заради прозорості, нібито, процесу державних закупівель, ми віддаємо у підсумку перемогу в тендерах польським виробникам — як наприклад, з контрактом на постачання товарів у Київ — а свої заводи стоять, то це неправильно. Контракт у системі державних закупівель як із центрального так і з місцевих бюджетів  мають отримувати вітчизняні виробники — навіть якщо ціна трошки вища. Суть в цьому випадку важливіша ніж процедура прозорості. Яка, як ми знаємо, теж є умовна.

Підсумовуючи можна сказати, що позиція, яку сьогодні зайняло Міністерство економічного розвитку та торгівлі в особі його першого заступника — перетворить у кінцевому підсумку країну на ринок збуту для іноземних компаній. Звичайно, це радо вітають наші міжнародні партнери. Звідси — така підтримка і «нагороди» для Нєфьодова. Але як це корелюється з національними інтересами?