Як позбутися торговельних посередників?

Селяни збирають врожай. Пшениця, ячмінь, картопля, помідори, морква, цибуля та інші овочі вже з’явилися на міських ринках та на полицях магазинів. Щоправда їхня вартість не зменшилась, а подекуди, навпаки, збільшилася. Ціни зростають, бо сільськогосподарська продукція спочатку потрапляє від виробника до торгових посередників, а далі — до магазинів і, нарешті, — до споживача. Розірвати це коло повинен допомогти законопроект, який визначає правові механізми існування в країні оптових ринків, на яких сільськогосподарською продукцією торгуватиме безпосередній виробник. «День» запитав учасників ринку та експертів, чи дійсно оптові ринки зіб’ють ціни на агропродукцію та що заважало появі таких ринків цілих 18 років.

Нагадаємо, 27 липня 2009 року Президент України Віктор Ющенко підписав закон «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції». Документ визначає правові засади організації діяльності таких ринків у країні. За законом, оптовий ринок сільськогосподарської продукції — це юридична особа, предметом діяльності якої є надання послуг, що забезпечують здійснення оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Отримати статус оптового ринка можна в центральному органі виконавчої влади з питань аграрної політики на конкурсній основі в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Всі бажаючі повинні подати: заяву, проект (бізнес-план) організації; нотаріально посвідчену копію установчих документів; проект Правил роботи оптового ринку; нотаріально посвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію; довідку про включення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; документально підтверджені відомості про засновників (учасників) юридичної особи. Протягом тридцяти днів їхні заявки повинні розглянути й дати відповідь.

Держава від себе обіцяє: допомагати в інформаційному забезпеченні; проводити повне або часткове відшкодування вітчизняним товаровиробникам витрат на зберігання та складування сільськогосподарської продукції в межах інфраструктури впродовж періоду становлення ринку за рахунок коштів державного бюджету; надавати земельні ділянки із земель державної та/або комунальної власності для розміщення ринку сільськогосподарської продукції; приймати участь у будівництві під’їзних шляхів, мереж водо- і електропостачання, інших комунікацій загального призначення та інше. Крім того, Кабмін має розробити і затвердити програми розвитку мереж оптових ринків.

«Законом підприємницьку діяльність у формі оптового ринку не заборонено було й раніше», — розповідає «Дню» президент Асоціації фермерів і приватних землевласників Іван Томач. Ще після 90-х років влада намагалася протягом семи-восьми років створити «оптовики», але з цього фактично нічого не вийшло. Так, за даними Томича, найбільше наближений за змістом та функціями до справжнього «оптовика» є ринок «Шувар», ринок «Копані» в Херсонській області, фермерський ринок на Троєщині у Києві та в Донецькій області. Для створення справжніх сучасних оптових ринків потрібні серйозні інвестиції. «Інвестиції підуть, коли буде стабільність, а ціна кредитного ресурсу буде не 30% річних, які, до того ж, ще не дають нікому», — додає Томич.

Якщо ж в країні дійсно з’являться «оптовики», то сільськогосподарська продукція надходитиме в до кінцевого споживача за меншою ціною. З ланцюжка виробники-торгові посередники-кінцеві споживачі зникне середня ланка — і вартість продуктів знизиться. За підрахунками Томича, сьогодні в магазині більшість товарів додає до ціни виробника ще 40—50%. Оптові ж ринки дозволять зменшити ціну на окремі агропродукти щонайменше на 15%.

«Оптові ринки — це один із напрямків розвитку інфраструктури аграрного ринку. Тобто, якщо не будуватиметься система з виробництва якісної продукції, її зберігання та переробки, то у відірваному стані вони не існуватимуть», — розповідає далі Томич. Тому появі оптових ринків повинно передувати створення сільськогосподарських кооперативів, зокрема, овочевих та плодових. «Дрібні та середні виробники овочів у перспективі приречені об’єднатися або загинути. Коли ж вони об’єднаються, почнеться новий якісніший підхід до виробництва продукції. Тому спочатку повинен виникнути кооператив або велике приватне підприємство. Далі ці виробники, які мають товарні партії якісної сількогосподарської продукції, виходять з ними на оптовий ринок, — розповідає про модель роботи ринку Іван Томич. — З мішком картоплі чи іншої продукції звичайний селяни або бабця не вийде на такий ринок».

Зараз появі оптових ринків перешкоджає декілька факторів. Перший стосується процедури виділення землі, якою займається місцева влада, говорить «Дню» керівник проектів Української аграрної конфедерації Олександр Ярославський.

«Доки землі немає, ніякої розмови не може бути, — підтверджує сказане голова Кіровоградського обласного регіонального відділення Спілки малих, середніх та приватизованих підприємств України Віктор Дончевський, який разом з іншими сільгоспвиробниками намагається створити оптовий ринок. Чому вигідна для громади справа просувається так повільно чоловік не розуміє і наводить приклади реальної вигоди для споживачів: «У нас є один фермер ( в місті. — Авт.), який займається вирощуванням свиней. Вирізку свинячу він готовий продавати за 33, 60 гривень за кілограм... Його на жоден ринок у місті не пустили». Натомість дешеве м’ясо сьогодні скуповують перекупники. Загалом же на такому ринку продукти можуть бути дешевшими навіть на 70%, говорить він «Дню».

За словами ж голови фермерського господарства «Брати Єлісеєви» Юрія Єлісеєва, їхня місцева влада навпаки ініціює створення подібного ринку. Але через брак бюджетних коштів влада запропонувала тамтешнім сільгоспвиробникам створити цей ринок за власний кошт. Зі свого боку чиновники пообіцяли надати під нього земельну ділянку. «Ми погодилися, але коли постало питання виділення землі виявилося, що місцева влада не може виділити її через відсутність законодавчої бази», — говорить фермер. Передати в оренду земельну ділянку під оптовий ринок можна тільки через аукціон, а механізму проведення аукціону немає.

Проблема номер два для появи «оптовиків» — організація надійного рівня безпеки продуктів, який повинен відповідати європейським стандартам. До цих стандартів Україна повинна приєднатися до кінця 2011 року, говорить Ярославський. «Якщо оптовий ринок буде нормально працювати — це стане великим плюсом для сільгоспвиробника і переробника продукції. На ньому вони зустрічатимуться і купувати потрібну продукцію», — говорить Ярославський. В той же час експерт пропонує не переоцінювати значення оптових ринків, бо «оптовик» — свого роду посередник, який теж братиме певну плату. «На мою особисту думку, особливого впливу на ціну оптовий ринок не вчинить. У нас в державі деякі рішення Верховної Ради викликані більш менш суб’єктивними причинами», — говорить він «Дню».

Оптові ринки потрібні, натомість заявляє Єлісеєв, але переважно для обласного рівня. «До мене супермаркет не приїде брати 300 кілограмів (продукції. — Авт.), а я йому не повезу за 100 кілометрів в обласний центр. Якщо буде посередник, то в обласний центр він привозитиме 20 тонн продукції і розвозитиме її по супермаркетах», — пояснює він. На районному ж рівні потрібні — оптово-роздрібні ринки, де купувати аграрну продукцію зможуть не лише великі покупці для подальшого перепродажу, а й звичайні дрібні споживачі. Тому він пропонує парламентарям внести відповідні зміни до прийнятого закону про оптові ринки. «Ми хочемо оптово-роздрібний ринок, щоб торгувати напряму людям. Щоб не було проміжних ланок, які приводять до зростання ціни на нашу продукцію», — пояснює він «Дню». І хоч на спорудження оптово-роздрібного ринку потрібно близько шість-сім мільйонів гривень, але вигода для аграріїв і споживачів очевидна, говорить Єлісеєв. За його словами, зараз у ринковій ціні овочів частка виробника становить тільки 30%.