Україна може зайняти свою нішу на світовому ринку озброєнь

Настанови НАТО передбачають, що країни мають витрачати 2% свого ВВП на оборону, і щонайменше 20% з них — на наукові дослідження та розробки і на придбання обладнання. В той же час лише США, Греція та Естонія дотримувалися норми 2%. Коли всі європейські країни НАТО досягнуть цієї позначки, їхні витрати на оборону зростуть на 40% (в абсолютних цифрах — на 150 млрд. дол. на рік). Це європейська ніша, яку поки що не збираються освоювати і готуватися до її заповнення. В умовах закріплення в Конституції України курсу на вступ до НАТО, який передбачає перехід на стандарти цього військового об’єднання, а також підписану угоду про зону вільної торгівлі з ЄС, перспективним є просування виготовленої в Україні продукції військового і подвійного призначення в Європу.

А світове споживання? У світовому імпорті в 2012-2016 рр. на Близький Схід припадало 29% експорту. Саудівська Аравія була другим найбільшим у світі імпортером зброї (після Індії), запити зросли на 212%. Імпорт Катару виріс на 245%, а більшість інших країн цього регіону, порівняно з періодом 2007-2011 рр., також збільшили імпорт зброї. Країни Близького Сходу активно диверсифікують джерела поставок зброї. Починаючи з 2004 р., обсяг продажів озброєння постійно зростає, досягнувши у 2012-2016 рр. найвищого рівня в порівнянні з будь-яким п’ятирічним періодом з кінця холодної війни (з 1990 р.).

Україна мала традиційно високий рівень експорту військової продукції, отримавши в спадок від СРСР великі залишки військової техніки та потужності по створенню військових технологій і військової техніки (за експортом озброєнь Україна посідала чільні місця в світі протягом 1990-х 2000-х рр.). Сьогодні експорт озброєнь катастрофічно зменшується через неефективну політику українського уряду, адже цикл інновацій в оборонній сфері припинено, і йдеться або про продаж радянської техніки, або про незначне її вдосконалення. Однак військова техніка в Україні є одним з небагатьох потенційно високотехнологічних секторів. Виробництво чи модернізація і обслуговування її завжди мали експортне спрямування, а тому завжди працювали в умовах експортної дисципліни (ринковий тиск на підтримання високого рівня технологічності через необхідність відповідати вимогам зовнішніх замовників на відміну від внутрішніх).

Проблемою для відновлення експорту товарів військового призначення з України є те, що на ринку постійно з’являються принципово нові та перспективні види озброєнь і військової техніки — такі, як винищувачі 5-го покоління, нові танки, самохідні артилерійські установки і реактивні системи залпового вогню (СРЗВ), нові боєприпаси. Дослідники активно працюють над системами зброї, базованими на нових фізичних принципах (енергетична, гіперзвукова, лазерна). Поява на ринку нових видів озброєнь і військової техніки викликає ланцюгову реакцію, яка призводить до зміни кон’юнктури загалом: наприклад, після появи винищувачів F-35 5-го покоління у ВМС США почали працювати над створенням перспективного літака-винищувача F/A-XX 6-го покоління. Оскільки потенційні супротивники — Китай і Росія — створюють нові об’єднані системи ППО-ПРО, новий американський літак F/A-XX заздалегідь оптимізується до протидії радіолокаційних станцій керування вогнем, для цього планується застосувати низку нових технологій. Унаслідок переозброєння ВПС країн літаками 5-го покоління, на продаж виставляється велика кількість машин попередніх конструкцій, ціна на які відповідно зменшується. З огляду на критичне старіння парку бойових літаків, ЗСУ України доведеться до 2030 р. оновлювати його. Можливі два варіанти: пошук на вторинному ринку машин, що були у використанні, або ж придбання на світовому ринку літаків 5-го покоління, яке потребуватиме значних коштів. Це негативно вплине на ВВП через непродуктивність даних витрат. Але це є шанс на включення України в ланцюги вартості США (якщо це буде умовою в рамках даних закупівель).

3/4 СВІТОВОГО ЕКСПОРТУ ПРИПАДАЄ НА КРАЇНИ БЛИЗЬКОГО СХОДУ, АЗІЇ ТА ОКЕАНІЇ

Провідною тенденцією глобального ринку озброєнь і військової техніки, що зумовлює його кон’юнктуру, надалі залишається продаж перспективних засобів ППО-ПРО, авіаційної техніки і засобів повітряного нападу. Сьогодні 3/4 світового експорту озброєнь і військової техніки спрямовується до країн Близького Сходу, Азії та Океанії. Вартість експорту й імпорту озброєнь і військової техніки постійно зростає. Провідним постачальником озброєнь залишаються США, проте збільшується частка поставок і роль інших виробників, таких як Південна Корея, Франція, а також Туреччина і Китай, які нещодавно підключилися.

П’ять найбільших експортерів зброї разом контролювали 74% його ринку: США (33%), Росія (23%), Китай (6,2%), Франція (6%) та Німеччина (5,6 %). Експорт озброєнь із США становив в 2017 р. 222,6 млрд. дол. США. Друге місце у світовому рейтингу після США поки що утримує Росія. За нею йдуть Франція (зі зростанням експорту ОВТ на 27%), Німеччина (з падінням на 14%) і Китай (зі зростанням на 38%).  До першої десятки експортерів увійшли також Велика Британія (зростання на 37%), Іспанія (зростання на 12%), Ізраїль (зростання на 55%), Італія (зростання на 13%) і Нідерланди (зростання на 14%). На першу п’ятірку припадає 74% світового експорту зброї, а на країни першої десятки — 90%. Одинадцяту позицію посіла Україна (з падінням експорту на 26%), далі йдуть Південна Корея (зі зростанням на 65%) і Туреччина (зі зростанням на 145%).

Спостерігається значне зменшення (на 7,1%) поставок озброєнь і військової техніки російського виробництва. Це є нішею для інших країн, зокрема для України, як потенційного виробника, який продає стару радянську бронетехніку (танки Т-64 і Т-72). Надзвичайно важливо виробляти і розробляти цю техніку, незважаючи на тиск з боку конкурентів і некваліфіковані рекомендації вийти з ринку традиційних озброєнь.

У 2014 р. і 2015 р. Нігерія купила в України 23 танки Т-72 і 12 гаубиць Д-30. У 2016 році у Конго відправили 25 танків Т64БВ-1, в Об’єднані Арабські Емірати — 108 броньованих машин БРДМ-2, в Індонезію — 5 БТР-4, ще 34 бронетранспортери БТР-3 — до Таїланду.

Водночас поряд із пропозиціями озброєнь і військової техніки повітряного, наземного та морського базування останнім часом активно розвиваються й інші пов’язані з ними напрями, такі як космос і кіберпростір.

УСІ БЕЗ ВИНЯТКУ ПРОВІДНІ ДЕРЖАВИ ВЖЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ КОСМОС У ВІЙСЬКОВИХ ЦІЛЯХ

Космос поступово стає доступним дедалі більшій кількості країн. І водночас повна правова неврегульованість питання його мілітаризації/демілітаризації залишає велике поле для маневру зацікавлених сил на свою користь. Усі без винятку провідні держави вже використовують (хоча й не визнають цього відкрито) космос у військових цілях. Насамперед ідеться про виведення на навколоземні орбіти супутників розвідки та зв’язку, а також супутників, призначених у разі війни для виведення з ладу або знищення ворожих космічних систем. Ще наприкінці 1980-х рр. США та СРСР активно створювали космічні кораблі багаторазового використання. Головним призначенням останніх була можливість оперативного розміщення на навколоземних орбітах власних супутників різного призначення, бойових лазерних систем та принагідно навіть крадіжка ворожих супутників з орбіти. Американські челенджери і дуже схожий на них конструкцією радянський космічний корабель багаторазового використання «Буран» мали для цього все необхідне, зокрема великий вантажний відсік і дистанційно керовані маніпулятори. У 2017 р. почалося створення військових космічних сил США, а в Росії ще у 2015 р. було створено ПКС (повітряно-космічні сили), що мають на озброєнні бойову ударну авіацію, і протисупутникову зброю та засоби радіоелектронного придушення супутників. В космосі давно триває прихована гонка озброєнь із використанням систем подвійного призначення, а це значить, що український державний і приватний бізнес може успішно співпрацювати з флагманами розвитку світу.

Потенціал участі України в космічних програмах військового і космічного призначення є значним через наявність старих радянських заводів та КБ, а також прийнятої демонополізації виготовлення космічної техніки і появи нових потужних приватних компаній у космічній сфері. Гіперзвукова зброя перебуває в процесі розробки та випробування, однак українських розробок в цьому сегменті не існує.

КІБЕРВІЙНА Є П’ЯТОЮ СФЕРОЮ ВІЙНИ ПІСЛЯ ЗЕМЛІ, МОРЯ, ПОВІТРЯ ТА КОСМОСУ

Іншими можуть бути позиції України і в кібервійнах. Кібервійна є п’ятою сферою війни після землі, моря, повітря та космосу. Кібероперації стосуються як кіберзахисту важливих об’єктів інфраструктури, так і використовуються з метою захисту виборів і в цілому систем управління, які в найближче десятиліття повністю перейдуть в онлайн, захисту від збитку або руйнування.

В рамках захисту України від агресії можуть бути розроблені програми фінансування від партнерів — США і НАТО на захист від кібератак, який може передбачати «локалізацію» — тобто розробку програм частково в Україні, що буде мати характер імпортозаміщення, а значить зменшення негативного впливу військових витрат на зростання ВВП.

Найдинамічніше, порівняно з іншими видами ОВТ, розвивається безпілотна авіація, ефективність застосування якої має наслідком постійний попит на БПЛА на світовому ринку.  Так, у США вже 2020 року планують довести частку безпілотників до 30% загальної чисельності парку бойових літальних апаратів. Сьогодні їх розробляють і випускають більш ніж у 30 країнах світу. Поміж світових лідерів у цій сфері США, Ізраїль, Китай, а також Франція, РФ. Особливий попит формується і на багатоцільові (ударні) дрони, хоча усі інші активно постачаються у збройні сили різних країн. Ізраїльський БПЛА Heron є найбільш експортованим у своїй категорії, адже крім ЗС Ізраїлю він перебуває на озброєнні армій дванадцяти країн світу на всіх континентах. Активно продається й інший ізраїльський дрон Hermes-450, який також перебуває на озброєнні дванадцяти армій світу. Навіть у війні Росії проти України використовуються дрони, зібрані на основі дронів ізраїльського виробництва (Searcher II і BirdEye-450).

Українські розробки у сфері безпілотної авіації ґрунтуються на використанні як вітчизняного потенціалу, так і перевірених на практиці іноземних прототипів, що передусім відповідають потребам ЗСУ. Україна активно просуває дрони на експорт. В 2017—2018 з’явилися безпілотники    — тактичний PD-1AF із вертикальним стартом, ударний дрон-камікадзе RAM, оперативно-тактичний БПЛА «Горлиця».

Постійна нестабільність у світі, зміна партнерів і ситуативних союзників вимагає більшість країн диверсифікувати постачальників. Це дозволяє Україні ставати активним учасником ринку озброєнь, попри їхню щільність і зарегульованість. Тому військовий бюджет не повинен розглядатися як витратний. Потрібно говорити про нього як про інвестиційний і досягати спрощених умов для України, як воюючої країни з точки зору доступу до технологій та виходу на ринки. Також важливим є розвиток дотичних невійськових технологій і підприємств, і особливо — шляхом демонополізації виробництва і експорту озброєнь, допущення середніх приватних компаній до цієї діяльності.

ДЕСЯТЬ  МОЖЛИВОСТЕЙ

До позицій, перспективних для експорту, де вже є досвід виробництва, можемо віднести наступні позиції у відповідних сферах:

•  1. Авіація: транспортні літаки АН-74. Паралельно можливий випуск інших типів літаків, а також забезпечення сервісними послугами тих літаків, які існують в світі.

•  2. Бронетехніка: модернізація танків Т-72 та Т-64, броньованих машин БРДМ і БТР.

•  3. Ракетна техніка. Виробництво супутників розвідки та зв’язку, участь в космічних програмах США і НАТО, виробництво власних ракетних комплексів. Доцільним є створення космічних військ.

•  4. Кібероперації, а саме участь в програмах США і НАТО захисту від кібератак.                                                                                                 

•  5. Безпілотні апарати. Випуск багатоцільових (ударних) дронів, тактичних, з вертикальним стартом оперативно-тактичних БПЛА, БПЛА стратегічної розвідки.

До позицій, перспективних для експорту, де вже є досвід виробництва, можемо віднести наступні позиції у відповідних сферах: