ОПИТУВАННЯ «Дня»

Іван ВАСЮНИК, директор Інституту реформ:

– Скільки ще потрібно говорити про дерегуляцію підприємницької діяльності, щоб нарешті перейти до її втілення в життя? На певному етапі держава розуміла значення цього терміну, потім, як часто у нас відбувається, з точністю до навпаки почали втілювати дерегуляцію в життя. Наші державні мужі успішно вивчили одну монополію, розбили та знищили її, а на її місці створили клани, монополійки. Дерегуляція – це лише маленький уламок каменю, що називається лібералізацією суспільства. В цьому напрямку ми маємо ще дуже багато зробити.

Віктор ПИНЗЕНИК, народний депутат, член підкомітету податкової та митної політики Комітету ВР з питань фінансів та банківської діяльності:

– Таке запитання може постати лише перед подібною до нашої країною. Адже з радянських часів ми успадкували «родимі плями» – адміністративні інструменти. А тому, коли в нас виникає певна проблема, ми не усуваємо її, а створюємо міністерство. «Якщо хочеш отримати яблука – потрібно створити міністерство яблук». В Україні діють 125 міністерств та відомств, які абсолютно не притаманні ринковій економіці. До того ж вони не тільки зайві, але й шкідливі. Адже в них виробився стереотип ставлення до підприємця як до потенційного порушника закону. Скільки ще можна годувати підприємництво деклараціями про добрі наміри, насправді кожен день придушуючи його? Україні потрібні інвестиції? Тоді забезпечте прозорі відкриті правила гри. Сьогодні ж ми маємо масу перешкод: величезна кількість дозволів, додаткові податки на регіональному рівні, реєстраційні нісенітниці... Про який сприятливий інвестиційний клімат може йти мова? Якщо держава дійсно хоче дати серйозний поштовх для приватного бізнесу, вона має серйозно замислитися над подоланням таких перешкод. Звичайно, спроби цього були. Наприклад, відомий Указ Президента «Про дерегуляцію». Але він не змінив норми законодавства, а тому й не міг подіяти. Держава має встановлювати чіткі правила гри, визначати податки, вона ж виступає лише арбітром. Сьогодні тільки держава винна у жалюгідному стані приватного бізнесу.

Андрій ПАЛЯНИЦЯ, головний радник програми «Регуляторна реформа в Україні»:

– Будь-яке державне втручання має проходити з економічним обгрунтуванням цього. Основним принципом регулювання має стати принцип мінімальної достатності та економічної ефективності. Реформи в Україні – непроста справа. Є здобутки, але поки що ми боремося «точковим» методом, яким досягти кардинальних позитивних зрушень неможливо. До того ж є суттєві перешкоди на шляхах реформування у галузі підприємництва. По–перше, держслужбовці підходять до підприємців як до суб'єктів керування, що зумовлено адміністративним мисленням. Якщо підприємець відмовляється грати за їхніми правилами, на нього нацьковують різні інстанції. По-друге, велика кількість людей ще й досі вважає, що влада має «доглядати» за суспільством.

Підготувала Юлія ШАЙДА, «День»