Феросплавна «війна» взяла тайм-аут
Зупинився цех чотири місяці тому, що мало ефект гальмування на повній швидкості: адже він годує півзаводу, а ситуація в ньому має далекосяжні наслідки. Наприклад, торік його частка становила майже половину в загальному обсязі виробництва, а 89% продукції пішло на експорт. Більше за те, завдяки стабільно високому попиту на силікомарганець за нього виручають «живі» гроші. А це — такі дефіцитні оборотні кошти, одна з найвищих у місті зарплата, платежі до бюджету.
Орджонікідзевський і Марганцевський гірничо-збагачувальні комбінати в березні припинили відвантаження цеху марганцевої руди через борги. Цю причину можна було б прийняти за чисту монету, якби не ряд обставин. Обидва ГЗКи розташовані в Дніпропетровській області й є монополістами. Демонструючи ринкову жорстокість до запоріжців, вони водночас виявляють зворушливу лояльність до такого самого споживача і боржника, але «земляка» — Нікопольського феросплавного. А запоріжцям монополісти підготували «компромісну» пропозицію — працювати за толинговою схемою. Як пояснив головний інженер Запорізького феросплавного Юрій Голов, це означає, що за поставлену сировину треба розраховуватися готовою продукцією, яка продаватиметься як дніпропетровська. Відповідно, там же осядуть прибуток, податки. Не дивно, що в компанію підтримки «своїх» комбінатів і, отже, місцевих інтересів, завзято включилося дніпропетровське керівництво.
Абсолютно очевидно, що проблема заводу поширилася до масштабів регіону. Адже в такому випадку феросплавникам залишається «гола» зарплата, а місцевому бюджету й запоріжцям доведеться задовольнятися задимленим пейзажем. Тому на захист підприємства мобілізувала всі сили адміністрація на чолі з Володимиром Куратченком. Справу доводилося мати не так із безпосередніми партнерами, як з тими, хто за ними стоїть. А кому невідомо, що в дніпропетровців великі можливості, високі заступники та хороший апетит...
Головний підсумок: буквально впродовж тижня електроплавильний вийшов на проектну потужність. З постачальниками сировини розрахувалися за допомогою п'ятимільйонного гривневого кредиту, наданого 1-м Українським міжнародним банком. Відносини з ГЗКами вишикувані тепер за чіткою схемою: товар-гроші-товар. Оплата подекадна. Щоправда, тепер доводиться брати руди рівно стільки, скільки дозволяють фінансові можливості. Але її цілком вистачає для роботи шести печей у звичайному режимі. Полегшено зітхнули 900 працівників цеху, яким завтра буде чим нагодувати сім'ї.
Правда, керівники заводу не приховують, що нинішній спокій — лише передих. Підсумки роботи заводу ще більше привертають увагу, розпалюють апетити. «Запоріжферосплав» — ласий шматочок. Останні два роки він за всіма позиціями входив до рейтингу 100 кращих українських компаній. Не кажучи вже про те, що є своєрідним краном, що забезпечує контроль над чорною металургією.
З неприємної ситуації здобуто урок. Тепер феросплавники морально підготовлені до нових атак конкурентів, а облдержадміністрації обох областей зміцнилися в прагненні продовжувати свій курс регіонального протекціонізму. Отож у майбутньому можна чекати продовження конфронтації.
