«М’яка сила» Великобританії

Народження принца Георга в родині герцога та герцогині Кембриджських (принца Вільяма та Кейт Міддлтон) укотре привернуло увагу до британської королівської сім’ї у Сполученому Королівстві та за його межами. Аналіз цієї та низки інших масштабних подій останніх років у житті британської монархії, зокрема весілля принца Вільяма (квітень 2011 року) і «діамантового» ювілею правління королеви Єлизавети ІІ (червень 2012-го), дає змогу зробити такі висновки.

Після складних для правлячої династії 1990-х років, коли, на думку багатьох експертів, розлучення принцеси Діани та принца Чарльза поставило монархію в країні під найбільш серйозний за тривалий час удар, королівський двір вжив низку заходів, які надали можливість повернути симпатії широкої громадськості на свій бік. Головним чинником вважається здатність королеви Єлизавети ІІ та її родини адаптуватися до сучасних реалій у різних сферах життєдіяльності. Серед останніх таких кроків доречно згадати нещодавнє ухвалення закону, згідно з яким жінки були зрівняні у праві престолонаслідування з чоловіками, а також було скасовано заборону на одруження майбутніх монархів із католиками.

Сьогодні королівська родина Британії переживає розквіт своєї популярності в очах громадян країни. Монархія є об’єднувальним чинником для більшості британців та громадян Співдружності, уособленням величної історії та багатих традицій, а також додатковим приводом для гордості за свою державу. Одруження принца Вільяма з представницею «звичайної» сім’ї було сприйнято позитивно, позаяк, серед іншого, знаменувало собою подальше скорочення прірви між королівською родиною та народом, а народження їхнього сина — спадкоємця трону — наразі супроводжується черговим проявом любові до Віндзорів з боку пересічних британців, які, за словами одного з провідних друкованих видань країни, «просто хочуть продовження красивої казки».

Разом із тим, монархія має не лише емоційне значення для Великобританії. Згідно з прогнозами фахівців, цього року вона принесе у бюджет країни $2,3 млрд, головним чином за рахунок туризму та продажу сувенірної продукції. Очікується, що ажіотаж навколо появи на світ принца Георга додасть до державної скарбниці близько $0,75 млрд.

Утім, чи не найголовнішим з позиції офіційного Лондона є зовнішньополітичний чинник. Єлизавета ІІ є главою держави не лише у Сполученому Королівстві, а й також у 15 країнах Британської Співдружності. Крім того, вона є главою Співдружності націй — асоціації 54 незалежних держав, які раніше входили до Британської імперії, а нині визнають британського монарха як символ вільного єднання. Її обов’язки за межами власної держави можна вважати суто формальними й церемоніальними, проте існування такого історичного зв’язку в більшості випадків сприяє розвитку двосторонніх відносин Британії з цими країнами на сучасному етапі. У цьому контексті слід зазначити, що останнім часом у деяких державах, зокрема Канаді, Австралії та Новій Зеландії, активно обговорюється питання про перехід до республіканського устрою. Прихильники такого кроку вважають анахронізмом підпорядкованість Британській короні. Не виключено, що візити принца Вільяма до цих трьох країн у 2010—2012 рр., а також попередньо запланована на початок наступного 2014 року поїздка до Австралії та Нової Зеландії спільно з дружиною та сином мають на меті посилити пророялістські настрої в них.

Крім традиційних, одним із визначальних факторів могутності держави на міжнародній арені сьогодні є «м’яка сила». Як засвідчив опублікований наприкінці 2012 року в часописі The Monocle щорічний рейтинг, Сполучене Королівство вперше посіло в цьому списку перше місце. Можна прогнозувати, що Великобританія завдяки транскордонному впливу своїх медіа, багатій історії, десяткам всесвітньо відомих діячів політики, культури, науки, спорту й інших сфер матиме змогу залишатися в центрі світової уваги і в майбутньому. До того ж, бренд «британського королівського дому» є тим явищем, яке робить Сполучене Королівство особливо унікальним, навіть попри існування інших монархій у Європі та світі, й додатково привабливим. Промовистим свідченням цього є обсяг глобальної телеаудиторії королівського весілля — за різними оцінками, від 2 до 2,5 млрд глядачів, тим часом як народження принца Георга і святкування з нагоди «діамантового ювілею» також стали одними з головних інформаційних приводів на планеті.

Таким чином, попри обмеженість і символічність своїх функцій, британська монархія має велике значення для Сполученого Королівства як у внутрішньо-, так і зовнішньополітичному контексті. З огляду на це можна із впевненістю стверджувати, що офіційний Лондон докладатиме зусиль для збереження інституту корони, поширення його позитивного впливу всередині країни і за кордоном. Також слід очікувати, що представники монаршої родини й надалі виявлятимуть готовність до змін залежно до вимог часу. У свою чергу, поява на світ принца Георга, який посів третє місце у черзі спадкоємства, створює необхідні передумови для забезпечення подальшої наступності королівської влади.