Про боротьбу і пророків

Звання «корида» тижня, безумовно, слід би закріпити за парламентом. Саме тут — у центрі української законотворчості — відбувся відчайдушний захід під робочою назвою «Прокоти» прем'єра». Валерія Павловича таки «прокотили», причому не стільки комуністи, що, певно, було деякою несподіванкою для самого в.о. прем'єр- міністра. Не допомогло щиросерде прем'єрське визнання у тому, що уряду (під керівництвом В.Пустовойтенка) «не вдалося завершити економічні та соціальні реформи» (почати їх, очевидно, вдалося) і навіть усвідомлення «ступеню своєї відповідальності за нинішній стан справ в економіці». На прес- конференції, вже після провального голосування, прем'єр виглядав хоч і трохи розгублено, але, у принципі, не погано. Свіжості обличчю 52- літнього в.о. прем'єра явно додавала ідеально відпрасована синя сорочка і, як завжди, бездоганна краватка. При цьому Валерій Павлович, зітхаючи, намагався переконати присутніх, що не просто здогадувався, а знав — парламент він навряд чи пройде. Проте, Валерій Павлович не знає, що робитиме далі. Він так і сказав: «Я не думав про свою долю»... Ну то й що? — спитаєте ви. — Ну то й все! — відповім вам. Засікаємо час і чекаємо чергового переділу вже переділених сфер впливу.

Перші ознаки — наявні. Наступного, після голосування щодо прем'єра, дня стало відомо, що у день голосування Президент власним адміністративним указом «стартонув» пертурбації у центральних органах виконавчої влади. Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі плавно «перетекло» в Мінекономіки, Міністерство вугільної промисловості і енергетики — у Міністерство палива і енергетики, Міністерство охорони навколишнього середовища та ще «ряд міністерств» — у Міністерство екології та природних ресурсів, а Мінпромполітики взагалі «зарізане» до Держкомітету з аналогічною назвою. У принципі, все це можна вважати своєрідною «відповіддю» Президента на постанову Кабміну від 13 грудня (за день до голосування), якою з 1 грудня поточного року (тобто заднім числом) підвищено заробітну плату (до 2,6 тис. грн. на місяць) Президенту, а спікеру парламенту, самому прем'єр-міністру, главам Конституційного, Верховного судів та Вищого арбітражного суду до 2,4 тис. грн. (інформація Інтерфакс-Україна). Крім того, у півтора раза збільшено посадові оклади співробітників держустанов. Ви, напевно, будете сміятися, але цим же документом регламентовано надбавку (до 50% окладу) посадовим особам «за значні досягнення у труді і виконання особливо(!) важкої роботи». Дійсно, трудитися, наприклад, на митниці — це вам не рейки укладати в екстравагантних оранжевих жилетах, та ще й на свіжому повітрі. Це відповідальність і ще раз небезпека! За це і з цим боротися і боротися! А може, це слабка спроба утримати держчиновників від спокуси брати хабарі: раз більше платять, то і брати буде совісніше (пам'ятаєте, директор богодільні з «Дванадцяти стільців» хоч і крав, але йому завжди було соромно)?

Однак спустімося на землю. На землі якось звичніше і не менш цікаво. Кожен колгоспник, завдяки президентському указу, що прискорює агропромислові реформи, має право вільно вийти з колгоспу і робити зі своїм земельним паєм все, що забажає — аж до об'єднання на основі приватної власності з такими ж паями таких же вільних колгоспників. Уряду і органам виконавчої влади хотілося б, щоб колгоспники рухалися чимдалі швидше і уклалися в окреслений Президентом термін реформування — до квітня наступного року. А до 2002 року кожному «звільненому» колгоспнику зобов'язані видати державні акти на право власності на землю. Словом, як сказав на цьому тижні Президент, реформа АПК повинна йти еволюційним шляхом. А голова Селянської демократичної партії Віктор Присяжнюк, будучи у четвер гостем «Дня», мовби від імені потенційних землевласників справедливо нагадав, що мета селян не нагодувати Україну, а мати право і реальну можливість отримати грошовий (тобто у вигляді грошей) прибуток від праці на землі. Селяни, за словами нашого гостя, здебільшого поки що бояться відриватися від колгоспного колективу, оскільки поняття не мають, як можна заробити на землі, не маючи ні техніки, ні сіменi, ні мазуту, ні кредитів на все це. Однак уряд працює над аграрною реформою, обіцяючи селянам все популярно пояснити, а місцеві власті навіть не проти підказати, куди дівати свій пай. Так, до речі, якщо на цьому тижні не повезло в.о. прем'єра, то селянам повезло двічі. У середу Президент главам райдержадміністрацій розказав, що уряд до зими не підготувався (хоч він — уряд — ще у середині жовтня одностайно стверджував протилежне). Похолодання у листопаді, вважає Президент, «додало негативу», але зараз «ситуація почала різко покращуватися». Словом, Президент «ще раз дав доручення — на селі світло не відключати». Так і сказав. (Привіт екс-міністру енергетики Шеберстову, публічно звільненому Л.Кучмою після повідомлення про відключення електроенергії у сільській місцевості.)

До речі, про енергетику. Леонід Данилович зауважив, що саме вона стала сьогодні одним з найприбутковіших бізнесів в Україні. «Туди всі полізли і за рахунок держави наживаються» (цитата Інтерфакс-Україна). Тим часом, у четвер міністр енергетики Іван Плачков розказав, що зараз його міністерство веде переговори з АКБ «Промінвестбанк» про надання кредиту (під урядові гарантії) у 90 млн. грн. Гроші, за словами міністра, потрібні, щоб виплатити зарплату працівникам галузі (заборгованість тут становить понад 182 млн. грн.) . До речі, у липні і жовтні поточного року названий банк уже надавав Міненерго подібні кредитні послуги у розмірі 49,3 млн. грн. і 29,5 млн. грн. відповідно.

От уже справді зачароване коло. Адже абсолютно зрозуміло, що поки в енергетиків не з'явиться платоспроможний споживач, пан Плачков змушений буде «бити чолом», щоб (під урядові гарантії!) хоч якось розраховуватися зі своїми людьми. З іншого боку, цілком зрозуміле невдоволення банкірів, дещо втомлених хронічними «експериментами» з боку держави. До того ж, хто дасть гарантію, що «ноу-хау» міністра енергетики не підхоплять керівники інших галузей. Чим, власне, інші галузі гірші? Там також працюють українські люди, а самі галузі практично всі, без вийнятку, і відразу мають (принаймні, у промовах високопоставлених державних керівників) пріоритетний розвиток. Так що, роздумувати про цивілізовану роботу і розвиток української банківської системи стає все важче. Як і передбачати поведінку гривні. До речі, глава Нацбанку Віктор Ющенко заявив, що НБУ задоволений курсовою політикою і курсовою кон'юнктурою (курс долара на цьому тижні дещо знизився, що, врешті, цілком нормально для передсвяткового грудня). Далі Віктор Андрійович взагалі розговорився, розказавши, що якби кілька місяців тому у нього спитали, як розвиватимуться події, то він «намалював би набагато гірший сценарій». До речі, і місяць тому, і два, і півроку тому питали. І у відповідь чули трохи ухильніші, але завжди коректні і оптимістичні пояснення (до речі, глава НБУ і зараз попросив мати «оптимістичне бачення»). Мій колега, коментуючи чергове: «монетарних причин немає», дуже засмучувався, що немає у «Людині року» номінації «Кращий психотерапевт», оскільки йому відомий один найгідніший і найпослідовніший номінант. По-моєму, дуже вдало помічено. А на фоні президентських намірів виставити (ніяких аналогій!) Віктора Ющенка до парламентської стіни, щоб той ризикнув пройти голосування і затвердитися на посаді прем'єра, взагалі виглядає, як пророцтво. Словом, читайте «День» і наступного тижня — у нас є живі і ексклюзивні пророки!