Майже на кожній балці – фрагменти біблійних сюжетів

На Вінниччині, у невеличкому селі Гопчиця, під час огляду покрівлі сільської школи натрапили на залишки розписів Свято-Троїцької церкви, яку, за переказами, збудував свояк Оноре де Бальзака граф Іван Ризнич. Майже на кожній балці виявили фрагменти біблійних сюжетів — образи Діви Марії, Ісуса Христа, ангелів і апостолів. Кажуть, якщо скласти всі крокви, які скріплені дерев’яними цвяхами та кованими металевими скобами, в одне «полотно», то вийде велична ікона заввишки два метри, а завширшки — шість.

«Легенди про те, що дах сільської школи збудували з матеріалів колишньої церкви, ходили давно, але жодного підтвердження, хоч скільки я шукав, не знаходив, — переконує завідувач Музею історії села Гопчиця Михайло ПЕТРЕНКО. — Я давно досліджую історію рідного краю. Одна з тем присвячена церквам, а якщо точніше, — місцю їхнього розташування. Довго шукав відомості про церкву в Гопчиці. З’ясував, що до 1736 року в селі діяв храм Кузьми й Дем’яна. А потім у середині XIX  століття з’явилася церква Пресвятої Трійці, яку збудував граф Іван Ризнич. Він був директором театру в Одесі, а коли померла його перша дружина, то одружився на графині Павліні Ржевуській, яка доводилася сестрою Евеліни Ганської, дружини Оноре де Бальзака. Молодята отримали в подарунок землі в нашому районі й щоліта приїздили в Гопчицю на відпочинок. Для місцевих збудували церкву, а згодом — елементарне училище для дітей парафіян.

Очевидно, що коли змінилася влада, церкву в селі зруйнували. Фактів немає, але є рішення сільради від 20 листопада 1926 року про те, що на місці попівської клуні (тобто — на церковній землі) збудують нову школу. Здали її в експлуатацію десь 1930 року. Ще три класні кімнати добудували 1939-го. Про деталі самого будівництва та які саме матеріали використовувалися, не йшлося. Хоча старожили не раз розповідали, що при будівництві використовували дошки з церкви. Особливо це було помітно по підлозі, яка складалася з широких брусків. Навіть німці, перебуваючи в Гопчиці, влаштували свій штаб саме в школі, бо приміщення було добротним».

Сільський голова Роман ПРИЛУЦЬКИЙ каже, що не раз піднімався на дах сільської школи, адже приміщення старе, в окремій частині стеля «провисає», і щоразу в сезон дощів її доводиться «підлатувати». Але в темряві ніколи не наважувався підвести голову, більше дивився під ноги, щоб не провалитися.

«Цієї неділі (29 жовтня 2017 року.— Авт.) на пропозицію ініціативних жителів села ми вирішили ще раз піднятися на горище й добре все оглянути. Взяли з собою ліхтарики, запросили музейників і експертів. Спершу нічого не помічали, ходили-блудили. Першим натрапили на скупий орнамент, а потім — фрагменти ікон. Розписи було нанесено з обох боків на дошки, вони, мабуть, слугували розмежуванням між притвором і храмом або ж були частиною вівтаря. Прослідковується сюжет «Вхід Господній у Єрусалим», але на іншій балці помітно, що Ісус стоїть на землі. Тому перш ніж щось констатувати, знахідку мусять оглянути спеціалісти, — пояснює Роман Прилуцький. — Однак наразі розібрати дах і скласти всі крокви в одне «полотно» неможливо, бо в школі навчається 150 дітей. Щоправда, в селі ще з 1989 року будується нова школа. Ми вже виготовили проектно-кошторисну документацію для довгобуду, бо стара стала неактуальною. Сподіваюся, за підтримки районної влади добудуємо школу, переселимо туди дітей і вже тоді будемо викликати реставраторів, щоб скласти всі фрагменти й відтворити ікони».

Та коли це буде, поки ніхто не знає. Єдине, в чому переконують селяни, що знахідку вони нікому не віддадуть. Планують розмістити її в новій церкві або в музеї історії села, фонди якого завдяки «екскурсії» шкільним горищем уже поповнилися знайденим глиняним посудом і гасовими примусами.