Коли країна «горить», мародери активізуються...

Градус напруги довкола історичної будівлі на Хрещатику, 40/1 за останні дні дещо знизився, але поміркувати є над чим. Після пожежі улітку 2017 року кияни боялися, що на місці колишнього Центрального гастроному столична влада під виглядом реконструкції чи навіть реставрації дозволить збудувати черговий торговельно-розважальний хмарочос. Два роки Київська міська державна адміністрація запевняла, що будівлю дозволять лише відновлювати, жодних надбудов чи перебудов не буде. Втім, минулого тижня громадська діячка Олена Терещенко написала на своїй сторінці в Фейсбуці, що міська влада таки дозволила кардинальну перебудову історичної будівлі, погодивши містобудівні умови та обмеження на будівництво 27-поверхової споруди з підземним паркінгом.

МІСТО ПОГОДИЛО РЕКОНСТРУКЦІЮ...

«На якій підставі департамент містобудування та архітектури вкінці 2019 року видав містобудівні умови на реконструкцію, тобто перебудову пам’ятки на багатоповерхівку заввишки 27 метрів (ще й зобов’язав створити величезний підземний паркінг!), якщо департаментом охорони культурної спадщини в кінці 2018 року погоджений проєкт реставрації без зміни поверховості? Цікаво, яку тут позицію займає департамент охорони культурної спадщини КМДА та Мінкульт? Лише не потрібно нам розповідати про нібито «збереження» так званого декоративного оздоблення другого та третього поверхів, від подібного свавілля вже нудить», — резюмувала Олена Терещенко.

У департаменті містобудування і архітектури КМДА одразу ж відкинули всі звинувачення. А також оприлюднили копії містобудівних умов та обмежень, видані минулої осені. Чиновники пояснюють, що забудовник ТОВ «АБ Інвестиції та розвиток», він же власник будівлі гастроному, надав на погодження передпроєктні пропозиції майбутньої реконструкції. В департаменті справді погодили містобудівні умови та обмеження, які дозволяють будувати споруду на 27 метрів.

«Відповідно до МУО об’єкт підлягає реконструкції нежитлового будинку в глибині кварталу до п’яти поверхів та реставрації частини нежитлового будинку, що є пам’яткою історії, архітектури та містобудування місцевого значення зі збереженням висотності», — додали в департаменті містобудування та архітектури.

А АРХІТЕКТУРНЕ БЮРО — РЕСТАВРАЦІЮ

Але пояснення профільного департаменту мають розбіжності з позицією архітектурно-конструкторського бюро Viharev. Саме його представники готували для власника, а потім надавали на погодження в КМДА проєкт реставрації гастроному. Для експертів гра словами реконструкція-реставрація недопустима, оскільки йдеться про абсолютно різні процеси. Як бачимо з коментарів департаменту, тут погодили реконструкцію, що дозволяє зміну зовнішнього вигляду споруди, надбудову, передову тощо. В конструкторському бюро запевняють, що погоджували саме реставрацію, тобто збереження будівлі в такому вигляді, якою вона була до пожежі, за часів існування тут центрального магазину, а ще раніше історичного готелю «Кане».

«Проєкт чудовий, що відзначено вже сторонніми фахівцями, — запевняли співпрацівники бюро Viharev на власній сторінці в Фейсбуці. — Передбачено реставрацію та збереження фронтальної історичної будівлі, реконструкцію підземної та дворових споруд. Функціонально «гастроном» доповниться на верхніх поверхах закладами торгівлі, оглядовим майданчиком на покрівлі, фудкортом, підземним паркінгом. Розроблено заходи захисту щодо питань щодо гідрогеології, збереженню сусідньої історичної забудови».

Керівник бюро Микола Віхарєв також опублікував світлини свого майбутнього дітища. На фото все виглядає так, що будівля матиме всього три поверхи, стиль зберігається, принаймні скла та бетону немає, але зникає внутрішній дворик. Це дало привід активістам говорити, що реставрацією тут і не пахне, проєкт радше нагадує перебудову.

СУМНІВНІ ПРОЄКТАНТИ

На те, чому громадськість не до кінця повірила проєктантам, є кілька підстав. По-перше, саме архітектурне бюро Віхарєва ще 2011 року презентувало проєкт реконструкції Гостиного двору. Нині будівля сьому зиму чекає на реставрацію. Раніше ж архітектори готували проєкт реконструкції пам’ятки з надбудовою під торгово-розважальний центр, також планувалося облаштування підземного простору з торговими залами та паркінгом, скляне перекриття внутрішнього дворику і оглядові майданчики з кафе на даху. Те, проти чого багато років боролася громадськість, готувала майстерня Віхарєва.

Про керівника архітектурно-конструкторського бюро Viharev у відкритих джерелах небагато інформації. Відомо, що раніше він працював у головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища. Минулого року подавав свою кандидатуру на посаду керівника Державної архітектурно-будівельної інспекції, дійшов до фінального етапу конкурсного відбору. Так чи так, це людина, яка добре обізнана з тонкощами містобудівної політики в столиці.

Олена Терещенко нагадала киянам, що проєкт Віхарєва — не перший, який стосується перебудови Центрального гастроному. 2008 року творча майстерня Миколи Дьоміна планувала лишити від будівлі лише фасад, натомість збудувати багатоповерховий офісний центр із двома підземними паркінгами. 2013 року цей проєкт отримав погодження від Міністерства культури. Однак у погодженій містобудівній документації розробником проєкту вказувалося ТОВ «Прометей-Сяйво». Саме ця компанія свого часу зазіхала на ще одну історичну будівлю в центрі Києва — на вулиці Володимирській, 21. Це споруда якраз навпроти Софії Київської.

У власника будівлі увесь час запевняли, що будуть займатися винятково реставрацією пам’ятки. Певності в цьому додавала позиція міського голови Віталія Кличка, який обіцяв відновити споруду без кардинальних змін. Згодом департамент охорони культурної спадщини узгодив «Проєкт першочергових протиаварійних робіт на пам’ятці архітектури та містобудування місцевого значення по вул. Хрещатик, 40/1». Тобто фіналом цієї історії мало бути відновлення історичної будівлі.

Тепер на горизонті з’явився новий проєкт. Яка його доля — залежить від контролю активної громади. А кияни вже діляться новими побоюваннями, що столична влада не один раз обманювала містян, погоджуючи нібито проєктну документацію на максимально допустимі 27 метрів, а забудовники будували стільки, скільки вважали за потрібне. Прикладів вистачає. Варто озирнутися на 360 градусів на тому ж Хрещатику.

Замість P.S. Одразу після публікації Олени Терещенко коментувати ситуацію взявся Ігор Шевченко. Під час останньої президентської кампанії він висував свою кандидатуру на посаду глави держави, раніше очолював Мінекології. Всі його дописи зводилися до одного: навіщо місту чергова халабуда, адже жодної історичної цінності споруда вже не має. Так, відновити після пожежі пам’ятку — завдання непросте. Але якщо позицію байдужості і зневаги займають не останні, як кажуть, люди в державі, що говорити про тих, хто свідомо створює чи погоджує проєкти, які знищують історичне обличчя Києва. Схоже, про історію міста дітям та внукам будемо розповідати з довідників та енциклопедій, адже живих свідків стає дедалі менше.