Iдеї, на вихід!

Українські школярі щороку створюють до 500 винаходів. Ці розробки можуть полегшити порятунок людей, скажімо, при пожежах, автоматизувати певні процеси на виробництві, покращити стан довкілля. Та більшість ідей не доживають до втілення. Замало знань, як подати свій креатив інвестору, немає контактів цих інвесторів.

Багато винахідників гуртуються у Малій академії наук. Тож з подачі МАН зараз створюється перший державний бізнес-інкубатор для старшокласників UF Incubator. Назва розшифровується як Ukrainian Future Incubator, інкубатор «Майбутнє України». Проект запрацював у лютому, але не в повному обсязі. Зараз учасники інкубаційної програми раз на місяць відвідують заняття у лабораторії «МанЛаб», де їх вчать основам маркетингу, створенню бізнес-плану, тому, як просувати свою ідею. А наприкінці цього року має запрацювати велика база на Чоколівському бульварі, 13, де колись був кінотеатр «Єреван», — з просторами для лекцій та інших освітніх подій, прототипування тощо.

«МИ ОБИРАЄМО НАЙКРАЩИХ І ДОПОМАГАЄМО ЇМ», - ТАК ОПИСУЄ ГОЛОВНИЙ ПРИНЦИП РОБОТИ UF INCUBATOR ЙОГО КЕРІВНИК ВІТАЛІЙ ЛІСОВИЙ

Керівник UF Incubator Віталій Лісовий розповів про проект сьогодні й показав, яким він буде за півроку. А перші учасники інкубаційної програми потренувалися на нас, як презентувати свої проекти.

ГУМОВА «МАКУЛАТУРА»

Нове життя утилізованим шинам хоче подарувати 15-річний Данило Коваленко, який вчиться у Політехнічному ліцеї КПІ. «Ніхто не винаходив такого раніше! Метод включає глибоке охолодження шин рідким азотом, а потім — дію на них ультразвуком, який розбиває їх на дрібні крихти. Ці крихти можна використовувати для виготовлення будь-яких гумових виробів», — пояснює старшокласник.

Зараз шини або просто нагромаджують, або спалюють. Це шкодить довкіллю, до того ж, пропадає сировина, яку можна використовувати повторно. Метод Данила екологічно чистий, економічно вигідний і не має аналогів.

ДАНИЛО КОВАЛЕНКО ЗНАЙШОВ МЕТОД ПЕРЕРОБКИ ШИН ЗА ДОПОМОГОЮ УЛЬТРАЗВУКУ, ЯКИЙ Є ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИМ, ЕКОНОМІЧНО ВИГІДНИМ І НЕ МАЄ АНАЛОГІВ

«Інший плюс цього методу — немає безпосереднього контакту деталей і шин. Адже, наприклад, є технологія з переробки шин на свого роду «м’ясорубці». Там дуже велика зношуваність приладів. У нас все працює дистанційно, не треба щомісяця замінювати деталі, — додає школяр. — З дистанційних ще є метод обробки шин озоном, але він екологічно шкідливий і доволі небезпечний, бо озон є нестабільною речовиною. Тому, думаю, наш метод — поза конкуренцією».

Данило вже випробував свою технологію і навіть запатентував її. Але потужності при експерименті були малими. «Ми працювали з установками потужністю у 50 і 250 Вт. Хоча для експерименту потрібно хоча б 4 000 Вт, щоб все було наочно. Такі установки дуже дорогі, для цього нам потрібна інвестиція. Але цей метод працює», — запевняє школяр.

Розробник має концепцію заводу, де б переробляли шини ультразвуком. Але спочатку треба провести експерименти на потужних установках і обрахувати, скільки шин можна переробляти за годину. Нещодавно Данило написав листи до міжнародних компаній з виготовлення шин, щоб зацікавити їх своєю технологією. Хлопець сподівається, що бізнес-інкубатор допоможе з пошуком інвестора та просуванням проекту.

СЕРГІЙ ЛИСІН, ЯКИЙ РОЗРОБИВ РОБОТА-ПОЖЕЖНИКА З СИСТЕМОЮ САМОНАВЕДЕННЯ НА БАЗІ КОМП’ЮТЕРНОГО ЗОРУ, ПЕРЕКОНАНИЙ, ЩО УСІ РОЗРОБКИ МАЮТЬ АБО ПОЛЕГШУВАТИ ЖИТТЯ, АБО ЗАХИЩАТИ 

ДЛЯ НАЙМОЛОДШИХ ІННОВАТОРІВ

Вважають, що перший бізнес-інкубатор з’явився у США наприкінці 1950-х років, його заснував Джозеф Манкузо. У 1990-х це стало трендом. «У світі є прибуткові бізнес-інкубатори, які створюють приватні компанії, а є такі, що працюють в освітніх установах, — говорить Віталій Лісовий. — У США більшість провідних вишів, наприклад, у Массачусетсі, Флориді, мають бізнес-інкубатори для студентів, які можуть реалізувати там свої проекти. Практично всі країни Євросоюзу мають розвинену мережу таких інкубаторів: Естонія, Фінляндія, Німеччина, Польща тощо. Ми є академічною установою, займаємося науковою освітою старшокласників, тому створення бізнес-інкубатору на нашій базі є логічним».

Прикметно, що в UF Incubator орієнтуються на старший шкільний вік, тоді як аналогічні структури зазвичай працюють зі студентами.

«Багато років МАН проводить конкурс молодіжних інноваційних проектів «Майбутнє України». Там діти щороку представляють свої найкращі винаходи, прототипи, проекти. Власне, цей конкурс і надихнув на створення бізнес-інкубатору. Діти, які беруть у ньому участь, талановиті, мають готові рішення, що можуть конкурувати з дорослими. Їх винаходи стосуються робототехніки, приладобудування, матеріалознавства, електроніки тощо. Але часто ці діти не мають можливості реалізувати свої проекти в бізнес-середовищі, зробити їх комерційними, — продовжує Віталій Лісовий. — Головне завдання нашого бізнес-інкубатору — допомогти дітям отримати навички з бізнес-освіти. Щоб вони знали, як представити свій продукт, як переконати інвестора профінансувати проект, як працювати в команді, яку стратегію з просування обрати тощо. Також наше завдання полягає у тому, щоб допомогти дітям отримати патент на розробку».

СВІТЛАНА ШУГАЙЛО ПРОПОНУЄ СТВОРИТИ «РАЙСЬКИЙ САД» НА ТЕРИТОРІЇ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ. СТАРШОКЛАСНИЦЯ ПОЯСНИЛА, ЯК ЗАРОБЛЯТИ НА САДАХ ІЗ КОРИСТЮ ДЛЯ ЛЮДЕЙ 

«ЯКЩО У ТЕБЕ Є КЛАСНА ІДЕЯ — ПРИХОДИШ І ПРАЦЮЄШ»

Віталій показує технічний паспорт локації, яка з’явиться на Чоколівському бульварі. «Там буде коворкінг, де зможуть працювати діти, які потраплять до інкубаційної програми. Вони зможуть користуватися офісним обладнанням, матимуть місце для роботи. Також буде кінолекторій на 250 місць — там проходитимуть лекції, тренінги, зустрічі з успішними стартаперами, — перераховує керівник UF Incubator. — Ще діятиме лабораторія прототипування, де будуть доступні 3D-принтери, паяльна станція, фрезерні станки тощо. Наші фахівці допомагатимуть всім цим користуватися».

В UF Incubator одночасно зможе працювати вісім команд, які відбиратимуть за конкурсом. Кожна команда може складатися з восьми — десяти учасників. «Проте якщо в тебе немає команди, але є класна ідея — приходиш і працюєш, немає проблем», — додає Віталій. Інкубаційна програма триватиме від трьох до десяти тижнів, все залежатиме від рівня готовності проекту та складу команди, яка ним займається.

Поки центр будується, юні розробники збираються на тренінгах і лекціях. Наступна подія відбудеться наприкінці березня і буде присвячена фандрайзингу. А влітку команда інкубатору хоче провести стартап-школу. Для участі в ній оголосять конкурс. Якщо є цікава ідея, можна подати заявку, а експерти відберуть найцікавіші проекти. 

«РОЗРОБКИ МАЮТЬ АБО ПОЛЕГШУВАТИ ЖИТТЯ, АБО ЗАХИЩАТИ»

Поки розмовляємо з Віталієм, приходить учень Політехнічного ліцею КПІ Сергій Лисін. Хлопець, якому 14 років, розробляє робота-пожежника з системою самонаведення на базі комп’ютерного зору.

«Ми проаналізували існуючі прототипи роботів-пожежників і побачили, що ними важко управляти. Людина обов’язково має бути присутньою при гасінні вогню. Тому ми вирішили трохи автоматизувати цей процес і створили комп’ютерний зір, який дозволяє роботу самостійно шукати вогонь і його гасити», — описує свою ідею Сергій. Поруч стоїть прототип робота, якого хлопець підключає до комп’ютера і показує, за якими принципами той працює. Звісно, вогню не розпалюємо.

RGB-зображення, яке передає те, як ми бачимо у звичайному житті, розробник переводить у формат HSV. Робот реагує на рухомі червоні контури — їх він ідентифікує як вогонь. На моніторі вони виглядають зеленими. Також Сергій показує, як проводили тестування в умовах, близьких до реальності. Невеликий робот швидко їздить і шукає вогонь, а коли ідентифікує його, то заливає з брандспойта.

«Поки людина частково має бути присутньою при гасінні пожежі, але ми вдосконалюємо процес, — коментує школяр. — Це лише прототип. Ми хочемо додати ще одну площину для системи комп’ютерного зору, розробити корпус. Якщо використовувати такого робота у лісах та на великих підприємствах, нафтобазах, то треба його збільшити. Ще зараз я вивчаю нову мову програмування, і на ній ми будемо створювати кращу модель».

Цим проектом Сергій разом із науковим керівником займався кілька місяців. Якісь розробки придумував і раніше, але називає їх «менш серйозними». Проте усі вони мали на меті полегшити порятунок людей. «Перша моя ідея — робот-сапер. Хотів зробити пристрій, який би їздив з металошукачем і шукав снаряди. У будь-якої міни є залізна начинка. Я вважав, що можна зробити металошукач, який би знаходив міни, і це буде безпечніше для людини. Але потім зіштовхнувся з багатьма проблемами, зрозумів, що це буде нереально дорого, — згадує хлопець. — Потім ми з напарником придумали модульного робота-рятувальника. Він був, як гусениця, яка могла пробратися у важкодоступні місця та шукати людей. Думаю, що усі розробки мають або полегшувати життя, або захищати людей».

НОВИЙ ПОГЛЯД НА САД

Проекти перших слухачів UF Incubator стосуються не лише техніки. Колись «День» розповідав, як на пагорбах навколо Києво-Печерської лаври починалось українське садівництво. 11-класниця Світлана Шугайло створила макет «Райського саду», який пропонує розбити на території монастиря.

«Ідея виникла, коли прогулювалася Києво-Печерським заповідником і натрапила на не дуже привабливу ділянку. Там були купи будівельного сміття. Подумала, чому б не створити на цьому місці сад, який би став окрасою міста», — ділиться Світлана.

У Малій академії наук старшокласниця писала роботу про основні принципи організації монастирських садів від Середньовіччя до доби бароко. Сад, який Світлана пропонує створити у Києві, сформований на таких самих засадах. «Це ідеальне місце відпочинку для всіх! Можна сісти біля фонтану і відчути аромат лаванди, висадженої поруч. Хто втомився від міста, може усамітнитися в перголах із троянд. Також у саду є лікарський город з пряно-ароматичними рослинами. Ще тут мають бути плодово-ягідні культури: яблуні, малина, по периметру доріжок — різні види смородини. У кожній чверті саду розташовується міксбордер, клумба, яка змінюється в кожну пору року», — проводить віртуальну екскурсію старшокласниця.

Дівчина зауважує, що потенційно сад навіть може приносити прибуток як джерело рослинної сировини для усіляких чаїв, мила тощо. А ще кожна рослина тут має символічне значення.

«Торік була з цим проектом на київському фестивалі стартапів і зрозуміла, що людям потрібен продукт, який приносить прибуток уже зараз, — констатує Світлана. — Сад — це трохи інше, на втілення такого проекту потрібен час. Тому мене і зацікавив бізнес-інкубатор: мати ідею добре, але кому вона потрібна, якщо ти не можеш донести її важливість? У моєму випадку — те, що на садах теж можна заробляти, приносячи користь людям».

«БУЛО Б КРУТО ПРИВАБИТИ НАШИХ БІЗНЕСМЕНІВ»

Подібна мотивація і в Сергія Лисіна. «Інкубатор дає можливість просувати свій проект у майбутньому. Бо якщо я робитиму винаходи, а потім сидітиму вдома і нікому про них не розповідатиму, це нелогічно», — розмірковує хлопець.

В Україні є приватні інкубатори, але їх підхід інший, ніж у UF Incubator. Віталій Лісовий говорить: «Як правило, приватні бізнес-інкубатори хочуть мати щось реальне, що можна завтра запускати у виробництво. Ми хочемо допомогти розвинути ідею. Ми обираємо найкращих і допомагаємо їм».

Деякі проекти вихованців МАН вже знайшли підтримку інвесторів і переросли в інноваційні компанії. Але це поодинокі випадки, і в UF Incubator хочуть збільшити їх кількість. Віталій Лісовий оптимістично стверджує, що потенційно проекти українських школярів можуть зацікавити підприємців з різних країн. Але додає: «Насамперед для держави було б круто, якби українські бізнесмени почали інвестувати в нас. В Україні є технологічні компанії, яких такі розробки можуть зацікавити».