13 років, 5 мільйонів учасників із 27 країн світу!

Вчора в Національному академічному драматичному театрі ім. І. Франка відбулися урочистості з нагоди завершення ХІІІ Міжнародного конкурсу з української мови ім. П. Яцика.

Треба сказати, що в Україні мало які проекти відзначаються такою завидною стабільністю. (Тут, вочевидь, слід згадати основних організатора і спонсора — Лігу українських меценатів і фармацевтичну фірму «Дарниця»). До того ж, якщо літературних змагань у нас чимало, то такий мовний конкурс — єдиний. За 13 років він охопив 5 мільйонів учасників із усієї України та 27 країн світу (!). (Фактично, це здійснення гуманітарної політики щодо зв’язків з діаспорою).

Міжнародного конкурсу з української мови ім. П. Яцика має на меті утвердження статусу української мови як державної, підняття її престижу, патріотичне виховання. Як казав його ініціатор Петро Яцик — добрі знання мають належно оцінюватися. Навіть в грошовому еквіваленті. Такий тепер світ — конкурентоздатний. Крім того, як ви гадаєте, вчительці з Умані, Чернігова, Одеси чи Луганська легко навчати дітей української, коли на телебаченні переважають російськомовні програми і фільми, а в ефірі більшості радіостанцій звучить російська попса? Риторичне запитання.

Парадоксально, що на адресу цієї події надійшло вітання від Президента, а Міністерство освіти її ніяк не підтримує. (До призначення на цю посаду Дмитра Табачника Міносвіти було одним із активних організаторів).

— Оскільки конкурс став потужним і престижним, навіть окремим брендом, як хто не намагався, неможливо його було змаргалізувати, — зазначає директор Ліги українських меценатів Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ. — Відомо, що місця на районних, міських і обласних олімпіадах продаються. А наше журі, яке очолює невтомний професор Павло Гриценко, директор Інстититу української мови НАНУ, працює незалежно і відкрито. Крім того, є люди (щоправда, здебільшого закордону), які всі оцих тринадцять були меценатами — ось така довіра до цього змагання.

— Очевидно, якби ця шляхетна традиція охопила більше людей з можливостями, і впровадження нашої прекрасної мови, поширення відбувалося би набагато легше, — говорить головний редактор «Дня» Лариса ІВШИНА. — Коли я згадую своє дитинство, то пам’ятаю з яким захопленням слухала радіопередачі «Театр перед мікрофоном», де вітчизняну класику озвучували зокрема і актори-франківці. А потім, пішовши у перший клас Локачинської школи, що на Волині, отримала у подарунок українську книжку. Думаю, кожен може докласти тих чи інших зусиль, щоби діти, прийшовши в перший клас, отримали українську книжку. Зусилля треба докладати і у спілкуванні зі студентством. Так, «День» колись започаткував Острозький клуб інтелектуального спілкування. Інструментаріїв багато.

До речі, студенти-переможці отримали у подарунок книжки з серії «Бібліотека газети «День».