Проти диктату монополіста
Регіональні відділення Антимонопольного комітету не надто популярні серед широкого загалу організацій. Проте підприємства, які нехтують законом заради власного збагачення, з ними вже познайомилися.
Запорізьке ВАТ "Ліфтсервіс" вирішило перекласти частину своїх обов'язків з догляду за ліфтами на клієнтів - власників ліфтів. При укладанні договорів із замовниками воно застосовувало улюблений прийом - "викручування рук" за допомогою додаткових умов, які вигідні лише самому монополісту.
Приміром, висувається вимога про надання службових приміщень для організації опорних пунктів, що цілком слушно. Однак немає жодних підстав для того, щоб ці приміщення надавалися безкоштовно.
Згідно з іншою умовою договору замовники повинні додатково сплачувати "Ліфтсервісу" 10% від вартості виконуваних ним робіт із капітального ремонту ліфтів - це відрахування на розвиток виробництва. Насправді ж кошти на розвиток виробництва ВАТ повинен відраховувати з отриманого прибутку, який, до речі, за 1996 рік становив більше від 1 млн. грн.
Такі дії кваліфікуються як нав'язування додаткових умов, що не належать до предмета договору і ставлять контрагентів у нерівне становище. Відтак Запорізьке відділення Антимонопольного комітету наклало на ВАТ "Ліфтсервіс" штрафні санкції. Порушення було припинено.
До Одеського територіального обласного відділення Антимонопольного комітету звернувся Іллічівський морський рибний порт із заявою про те, що виробниче управління комунального господарства (ВУКГ) м. Іллічівська зловживає своїм монопольним становищем. При формуванні тарифів на послуги з водопостачання споживачів було розподілено на чотири групи: населення (найнижчий тариф), бюджетні організації, комунально-побутові організації, промислові підприємства (найвищий тариф). Такий підхід призвів до встановлення дискримінаційних цін та обмеження прав окремих споживачів.
Хоч як парадоксально, але зниження тарифів для населення, порівняно з тарифами для підприємств, яке мотивується шляхетними намірами соціального захисту, призводить до протилежних наслідків. Бо більш високий тариф на воду для підприємства автоматично підвищує і собівартість його продукції (послуг), яку споживає населення. Крім того, розраховуючи ціну, ВУКГ двічі включив ПДВ у розмір тарифу, через що споживачі безпідставно сплачували додаткові кошти.
Фахівці відділення визначили це як встановлення монопольно високих цін на послуги, що призводить до порушення прав споживачів. Одеське територіальне відділення Комітету наклало на порушника штраф.
