Політики уточнюють, скільки заробив Національний банк
Виступи Віктора Ющенка перед парламентаріями рідко залишаються непоміченими: що не кажіть, а економічні прогнози головного банкіра країни справджуються значно частіше, ніж прогнози інших посадових осіб. Однак те, що сьогодні відбувається в стінах Верховної Ради під назвою "знайомство зі звітом Нацбанку про підсумки роботи в 1995-1996 роках", схоже, виходить за рамки звичайної процедури банківського балансу.
Дивна бухгалтерська гра
Раніше парламент уже не раз наближався до питання затвердження підсумків роботи Нацбанку. І щоразу під час обговорення спливали різні політичні нюанси, що ставали на заваді парламентаріям ухвалити позитивне рішення. Зауважимо, відсутність затвердженого балансу досі не заважало НБУ виконувати функції головного банку держави, зміцнювати позиції національних грошей, нарощувати обсяги власного капіталу...
Проте так було до цього часу. А сьогодні Національний банк знову втягується в боротьбу за власну незалежність. У таких умовах відсутність у нього затверджених звітів дуже послаблює не лише позиції самого Нацбанку (зокрема - фінансові), а й ставить під сумнів стійкість досягнутої фінансової стабілізації. Чого варті лише борги Мінфіну за минулі роки, що становлять мільярди гривень! Це, між іншим, добре розуміють усі зацікавлені сторони. Тому затвердження балансу НБУ, очевидно, виллється в суперництво Верховної Ради й уряду за право контролю над Національним банком.
Конфлікти та конкуренція між НБУ й урядом, здається, існували завжди. А коли справа торкалася владних повноважень із макроекономічного регулювання економічних процесів, вони виявлялися особливо яскраво. Поява указу Президента про заснування Тимчасової ради НБУ зайвий раз підтвердила, що розбіжності між НБУ й урядом, що стали складовою частиною кризи влади в Україні, вступили в чергову фазу.
Коли ж Нацбанк, нарешті, перестане відігравати політичну роль, обмежившись банківською діяльністю? На жаль, відповісти на це запитання може лише ВР, ухваливши закон про НБУ. А поки що діючі особи цієї химерної гри змушені будуть щоразу відповідати на виклик. А отже, боротися за першість прийняття балансу НБУ. Адже умови такі, що коли не встигне із затвердженням парламент, ініціативу одразу ж перехопить проурядова Тимчасова рада НБУ.
Гривня - понад усе
Незважаючи на те, що звіт В. Ющенка припав не на найкращий для нього час, слід віддати належне толерантності керівника НБУ: у доповіді не було ані звинувачень, ані скарг, ані претензій до опонентів. Перше, про що він згадав, коли перераховував досягнення Нацбанку, - це про успішно проведену грошову реформу. При цьому він забув додати, що НБУ робив тільки те, що він зобов'язаний робити за Конституцією - забезпечував стабільність гривні.
Проведення Нацбанком збалансованої валютної політики вже наприкінці минулого року майже повністю погасило спекулятивний настрій на валютному ринку й істотно знизило курсові ризики. І, головне, стимулювало приплив іноземних капіталів у купівлю державних цінних паперів. Справді, без утримання іноземців та витіснення з ринку державних цінних паперів українських покупців вітчизняна економіка навряд чи одержить такі бажані 1,7 млрд. грн. національних кредитних ресурсів.
В. Ющенко у своєму виступі згадав ще одну важливу деталь: НБУ береться забезпечити (власними грошово-кредитними інструментами) 6% приросту кредитів, що дасть 0,3% приросту ВНП (ця цифра фігурує в проекті держбюджету-97). Правда, цікавий збіг? Після такого повороту, питання про те, хто в нашій країні здатний регулювати економіку, стає просто риторичним.
Уже стало звичним і ніби навіть зрозумілим, коли кажуть, що третина підприємств країни не працює, ще третина - збиткова. Чи можна сподіватися, що банки працюють інакше? Навіть вибіркові відомості щодо результатів роботи банківської системи свідчать про збереження несприятливих тенденцій. Хоча керівник НБУ із задоволенням відзначив зростання довгострокових кредитних вкладень банків у національну економіку, він не зміг утриматися від погроз банкам, що проводять надто ризиковані кредитні операції. Однак, за великим рахунком, у наших умовах кредитна політика банків і не може бути неризикованою. У країні не тільки не діє заставне право та іпотека, а й навіть у найбанальніших випадках банки в арбітражних судах не можуть відстояти своїх законних прав кредиторів (адже в нас завжди правий боржник!) Приклад того - Градобанк, банк "Україна" і ще "один великий" банк, який, через зрозумілі причини, обізнані люди відмовляються назвати.
Очевидно, НБУ, як ніхто інший, усвідомлює небезпеку банківської кризи, що насувається. Він навіть готується вдосконалити систему банківського нагляду, для чого й було розроблено Концепцію стабілізації банківської системи та підвищення її безпеки. І все-таки навіть ці профілактичні заходи НБУ не дуже радують. Можливо тому, що попередженням систематичної фінансової кризи банкіри займаються кожний окремо.
Чого бракує для повного щастя
Навряд чи хто-небудь заперечуватиме, що авторитет НБУ грунтується насамперед на здатності його керівництва послаблювати руйнівний вплив на економіку непослідовної та неузгодженої політики Президента, уряду та парламенту. Тому закономірно, що в першу чергу В. Ющенко добивається ухвали закону про Нацбанк. Бо доки нема закону - немає й чітких правил ні для НБУ, ні для уряду, ні для Президента. І можливі ситуації, як у випадку заснування Тимчасової ради НБУ, які, на думку народного депутата В. Гетьмана, ведуть "до прямого підпорядкування центрального банку виконавчій владі".
Друге, що керівник НБУ вважає за абсолютно необхідне для утримання фінансової системи під контролем - це прийняття закону про страхування кредитів і депозитів комерційних банків. Українські банки вимушено проводять винятково ризиковану кредитну політику й при цьому не застраховані за жодною позицією. Звичайно, для формування страхових фондів банкам потрібні будуть додаткові ресурси. Донедавна Мінфін наполегливо заперечував проти створення страхових фондів, посилаючись на напружену фіскальну ситуацію в країні. Можливо, тепер В. Ющенко зуміє налякати своїх опонентів похмурою перспективою в разі їх нестворення.
Україна - єдина країна, де не визнається банківська застава. Ба більше, тут саме закон не дозволяє банку брати в заставу ті цінності, які в усьому світі становлять основу кредитних відносин. У державних підприємств 60% їхніх активів не можуть бути предметом застави, і в той же час саме ці підприємства взяли в кредит більш як 63% всіх банківських грошей. Справедливо, що застава майна веде до можливих змін форм власності. Проте В. Ющенко закликає не боятися міняти господаря на збанкрутілих підприємствах, що в будь-якому разі піде їм на користь.
І останнє. В. Ющенко кілька разів повертався до думки про те, що головне завдання Нацбанку - забезпечувати стабільність гривні. Тому НБУ навіть і без необхідних законів залишатиметься головним "хранителем національного стандарту, який не має аграрної, промислової, торговельної, зовнішньоекономічної" специфіки. Поки що йому це вдається.
