Гра в "монополію" по-українськи
Причини інтриг
Головна з них полягала в тому, щоб перешкодити трудовому колективу стати власником підприємства з найменшими витратами. Цієї мети досягнуто шляхом створення, по-перше, "Організації орендарів МГЗ" (ОО МГЗ), по-друге, "Орендного підприємства МГЗ" (ОП МГЗ), по-третє, АТ "Миколаївський акціонерний глиноземний завод" (МАГЗ). Усі ці компанії очолював директор раніше ліквідованого держпідприємства МГЗ В.Мешин.
1993 р. АТ МГЗ звернулося в арбітраж із позовом проти держпідприємства МГЗ й зажадало визнати за організацією орендарів право власності на все майно, куплене за рахунок чистого прибутку МГЗ після 1 липня 1990 р., а також установити факт власності організації орендарів на майно, інвестоване в інші об'єкти. Позов задовольнили, й орендарі, від прибиральниці до директора, стали власниками приблизно 1/3 майна заводу. За індивідуальним проектом приватизації, схваленим ФДМ України, зовнішнім інвесторам дісталося б приблизно 2/3. Мабуть, така ситуація когось не влаштовувала, тож на світ витягли установчий договір про створення МАГЗ від 13 грудня 1993 р. Фінансово-інвестиційне товариство "Фонд" (Одеса) в особі В.Маревського й організація орендарів заводу, яка на той час ще нічого не орендувала, домовилися "вжити... заходів" для емісії та обігу цінних паперів АТ відповідно до Закону України "Про цінні папери й фондову біржу". Але головною метою створення МАГЗ була "діяльність на фінансовому ринку, спрямована проти ворожої акції (скуповування контрольного пакету) третіми особами".
Поки МАГЗ готувався до захисту від "ворожих акцій", організація орендарів узяла в оренду держмайно і створила АП МГЗ, яке існувало донедавна. Саме з цим підприємством велися переговори в Лондоні, Москві й Києві про поставки глинозему на російські заводи в 1997 - 1998 рр.
Вищий арбітражний суд України дійшов висновку, що АП МГЗ було створено з грубим порушенням законодавства й ухвалив: "Визнати нечинними установчі документи (статут і установчий договір) "Орендного підприємства "Миколаївський глиноземний завод" (свідоцтво №05409679) з моменту його державної реєстрації".
Це означає, що всі контракти на поставку глинозему, починаючи з квітня 1995 р., усі переговори про майбутні угоди можуть бути визнані юридично неправомірними. Крім того, приватизацію заводу можуть відкласти на невизначений час, а коли вона й відбудеться, то не так, як розраховували в Кабміні України, Фонді держмайна, керівництві підприємства й тих компаніях, з якими велися попередні переговори.
Довідка "Дня". Недавно Фонд держмайна України ухвалив уточнений план розміщення акцій МГЗ, яким передбачено продаж у третьому кварталі 1997 р. на некомерційному конкурсі за гроші трьох пакетів акцій підприємства - 15, 9 і 4 відсотки статутного фонду. У власності товариства орендарів залишається 30,97%, держава збереже 25,1%.
У кожного - своя думка
Цікаво, що саме рішення Вищого арбітражного суду має вельми різноманітне тлумачення зацікавлених сторін.
Міністерство промисловості України: "Юридична служба міністерства не має текстів рішень ВАС і протесту колишнього Генпрокурора України. Офіційно нам нічого не відомо про рішення ВАС від 25 квітня 1997 р."
Перший заступник міністра промисловості України Валентин Куличенко: "Рішення ВАС не матиме ніяких наслідків для МГЗ, за винятком зміни плану розміщення акцій заводу. Ми вже не вперше стикаємося з таким поворотом подій - судові засідання йдуть одне за одним. Нині процес приватизації призупинено. Зачекаймо на остаточне рішення ВАС".
Генеральна прокуратура України: "Ми вивчаємо це питання й можливість подання протесту до Президії чи на пленум ВАС. Інших коментарів не буде".
Експерти ВАС України: Право власності на частину майна заводу має не "Орендне підприємство МГЗ", а організація орендарів (трудовий колектив) МГЗ на підставі рішення арбітражного суду Миколаївської області України від 16 серпня 1993 р. у справі №945/5, ухваленого з урахуванням вимог п. 1 ст. 25 Закону СРСР "Про власність у СРСР", а також п. 1 ст. 38 Закону України "Про власність" (прибуток, який залишається в державного підприємства після сплати податків і решти платежів у бюджет (чистий прибуток) надходить у розпорядження трудового колективу підприємства). Рішення винесено за позовом організації орендарів МГЗ проти державного підприємства "Миколаївський глиноземний завод". За станом на кінець липня 1997 р. це рішення не скасовано.
Коментар незалежного аудитора: Право власності колективу на частину майна заводу, "купленого за рахунок чистого прибутку після 1 липня 1990 р. і відбите на балансі", має значення для оцінки частки колективу в майні МГЗ, яке підлягає приватизації. Залежно від методики підрахунку, інфляційних показників, індексації вартості основних фондів, частка трудового колективу може бути незначною, а може перетворитися на блокуючий і навіть контрольний пакет акцій приватизованого підприємства. Шанси зовнішнього інвестора на придбання значного, а в майбутньому й контрольного, пакету акцій МГЗ, як і майбутні прибутки підприємства, залежатимуть від характеру відносин між можливим інвестором і Радою організації орендарів.
Приватизація з гандикапом
Тим часом, поки Генпрокуратура України, за словами керівника прес-групи Віктора Носачова, "вивчала питання", справу, виявляється, вже було зроблено. Ще 11 липня 1997 р. Президія ВАС розглянула протест Генпрокуратури й передала справу на новий розгляд. Таким чином, В.Меншин і АП МГЗ зберегли свій статус. Голова ВАС України Д.Притика підписав це рішення напередодні своєї відпустки з наступною відставкою, спричиненою очікуваною ліквідацією арбітражного суду як інституції відповідно до вимог Конституції України. Усі арбітражні спори будуть вирішувати загальні суди.
Поки судді вирішували, а численні кредитори, контрагенти й інвестори чекали, чия візьме, у долю заводу втрутився уряд України. Державний міністр Анатолій Мінченко направив першому віце-прем'єр-міністру Василеві Дурдинцю проект Угоди між МГЗ і Таджицьким алюмінієвим заводом (ТадАЗ). Пояснювальну записку до угоди вже надіслано відповідним міністрам України з вимогою забезпечити виконання під персональну відповідальність.
В угоді, яку сторони планують укласти на 15 років, завод названо просто "МГЗ", а в записці, яка передбачає податкові пільги та кредитування підприємства (доручення Мінекономіки, Мінпрому, Мінфіну й Укрексімбанку), йдеться, як і раніше, про "АП МГЗ". Коли йти за текстом угоди, то передбачається, що ТадАЗ передає МГЗ 460 електролізерів, які відновлюватимуться за рахунок українського підприємства. Згодом МГЗ почне виробництво власного алюмінію й за рахунок доходів від його продажу покриє видатки на реставрацію електролізних ванн. Згодом 25% чистого прибутку від продажу алюмінію перераховуватимуть у Таджикистан.
Крім усього іншого, угода передбачає поставку в Таджикистан не менше як 500 тис. тонн глинозему щороку по ціні 13,4% від котирування металу на Лондонській біржі, ще 150 тис. тонн на рік (згідно із запискою міністра) відвантажуватимуть у Румунію, а решту - на Запорізький алюмінієвий завод, де планують цілком припинити виробництво глинозему.
Це співробітництво має бути закріплено рядом міжурядових угод між Україною й Таджикистаном, а також перехресною передачею по 25% акцій МГЗ й ТадАЗ у взаємне управління. При цьому міністр А.Мінченко особливо підкреслив, що ТадАЗ не контролюється ані групою TWG (Михайло Чорний), ані компаніями "Гленкор Інт." (Мак Річ), ні "Воралко".
Мабуть, панові Мінченку видається привабливішим співробітництво з "Алуетт Анштальт", яка сьогодні контролює ТадАЗ. Цю компанію зареєстровано в Ліхтенштейні. Її засновники - Вордіс Вардіянояніс, грецький бізнесмен (40% акцій), основні інтереси котрого - нафта й судноплавство, а також директори ТадАЗ - пан Єрматов і пан Назаров.
