Китайські гроші для Клінтона

Після того, як сексуальні скандали, пов’язані з особою Білла Клінтона, лише підвищили авторитет американського президента, його опоненти звернулися ще до однієї старої «темної історії» — формування виборчих фондів нинішнього господаря Білого дому.

«Крайнім» у цій ситуації несподівано виявився Китай, оскільки Палата представників США вирішила накласти заборону на не так давно дозволений адміністрацією Клінтона експорт до КНР найсучасніших супутникових технологій. Річ у тім, що американські нардепи розкопали, що частина фінансових вливань, укладених у президентську кампанію Клінтона, мала витоки в китайській «оборонці».

З огляду на це, опозиційні до нинішньої адміністрації республіканці звинуватили керівника держави у прямому лобіюванні китайських військових інтересів і навіть закликали скасувати запланований на літо візит Клінтона до Пекіна. Певні підстави підозрювати Білий дім у прокитайській орієнтації конгресмени справді мають. Адже саме за час правління Клінтона американсько-китайська торгівля зазнала найбільшої лібералізації. Президент наполегливо з року в рік проводив через парламентський спротив статус найбільшого сприяння у торгівлі з Китаєм. Саме нинішня адміністрація у Вашингтоні дійшла висновку, що експорт до КНР суперкомп’ютерів та супернових технологій не завдасть шкоди національній безпеці Сполучених Штатів. Вашингтон, окрім того, пообіцяв китайцям свою підтримку при їхньому вступі до Світової організації торгівлі. Питання торгівлі США з державами, що належать до так званих «груп ризику», постійно є предметом суперечок між Білим домом та Конгресом.

Члени Сенату й Палати представників переконані, що американські виборці не повинні допомагати розвитку тих країн, де не все гаразд з правами людини (як, наприклад, у Китаї чи на Кубі), або ж тими режимами, що мають зв’язки з міжнародним тероризмом (як Іран). Недарма ж ще одна суперечка останніх днів між виконавчою й законодавчою владними гілками США зумовлена рішенням Білого дому не застосовувати санкцій щодо трьох компаній — російського «Газпрому», французької «Тоталь» і малайзійської «Петронас», котрі мають намір інвестувати $2 мільярди в газові родовища Ірану, — хоча раніше обіцяли вчинити саме так. Один із найвпливовіших американських сенаторів-республіканців Альфонс Д’Амато назвав це рішення Клінтона помилкою й поганим прикладом для інших. Схоже, що таким же приводом для конфлікту стане й ухвалений на цьому тижні Сенатом законопроект про згортання економічної співпраці з державами, де існують утиски релігійних свобод. Представники Білого дому вже розкритикували цей документ за «надто високі вимоги» до іноземних партнерів Сполучених Штатів.