З колекції Поля і знайдені в похованнях
У дніпровському музеї показали дзеркала — як предмети, що допомагали людині перейти межу
Наприкінці березня у Дніпропетровському сторичному музеї імені Дмитра Яворницького мала відбутися фінальна екскурсія на основі виставки «Мить, за якою незвідане...». На цій виставці були представлені предмети, які допомагали людині перейти межу — з’явитися у цьому світі і вирушити в потойбіччя. На превеликий жаль, у плани музейників втрутилися коронавірус та карантин. Але ж це не привід не розказати мешканцям Дніпропетровщини про предмети у вітрині?
Як розповіли нам у відділі археології ДНІМ, на фінал виставки музейники берегли найцікавіше... це розповіді про дзеркала. Справа в тому, що це дійсно наймістичніші предмети і з ними пов’язана велика кількість прикмет, забобонів, містичних ритуалів. Навіть ті світи, куди вирушають душі померлих, часто називають задзеркаллям.
«Згадайте лише дзеркальний коридор, котрий роблять на Різдво чи на Святки. Якщо говорити про дзеркала в колекції ДНІМ, то є дзеркала, починаючи з епохи бронзи і закінчуючи XIV ст. Точної кількості не скажу. Але, що цікаво, є не лише дзеркала, а форми для їх виготовлення. Крім того, є дзеркала з Далекого Сходу, з Азії. Є випадкові знахідки, а є речі, знайдені в похованнях під час досліджень. Саме в цьому цінність музейної колекції», — розповіла нам наукова співробітниця відділу археології ДНІМ Ганна ЮРЧЕНКО.
На виставці було розміщено два бронзових дзеркала. Ми не помиляємося, саме бронзові. Адже в давнину дзеркала виглядали як відполіровані до блиску металеві диски. Зі звороту вони могли бути прикрашені різноманітним орнаментом.
Одне з них — з колекції відомого дослідника, краєзнавця, почесного громадянина міста Олександра Поля. За словами дніпровських спеціалістів, це дзеркало виготовлене було в І—IІ столітті нашої ери у Китаї. Воно особливе тим, що на звороті має семикутну «зірку». Цей орнамент ніби додатково натякає на темну пору доби, коли на небі є лише зірки з місяцем. Згідно з музейними документами, воно було знайдене в Миколаївській області біля с. Тарутине.
Друге дзеркало, точніше його фрагмент, було виготовлене через тисячу років на Близькому Сході. Знайдене воно було під час розкопок поховання ХІІІ—XIV століть нашої ери в Новомосковському повіті Катеринославської губернії. Дніпровські спеціалісти припускають, що до поховання воно потрапило вже зламаним, пошкодженим навмисно, бо злам дуже рівний.
І це теж може бути свідченням вірувань і обрядів, уявлень про те, що дзеркало обов’язково знадобиться людині в потойбічному житті. Адже саме дзеркало є, так би мовити, порталом, у який може потрапити душа небіжчика.
«В археологів є навіть легенда, а може, і правда, що навіть у вщент пограбованих похованнях можна знайти дзеркала. Вони лежать саме в тих місцях, де їх поклали в давнину. Адже навіть грабіжники боялися накликати на себе помсту небіжчика, взявши дзеркало», — розповідають у відділі археології.
